Справа № 642/1414/20 Головуючий суддя І інстанції Проценко Л. Г.
Провадження № 33/818/64/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
09 квітня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2020 року стосовно ОСОБА_1 , -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.
Постановою встановлено, що 22 лютого 2020 року приблизно о 23.15 год. ОСОБА_1 , в м. Харкові по вул. Полтавський шлях, керував автомобілем «Kia Sportage» д.н. НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції в районі будинку 188, які виявили у нього ознаки наркотичного сп'яніння та направили його для проходження медичного огляду в закладі охорони здоров'я КЗОЗ ХОНД м. Харкова, згідно до висновку якого, ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння (вживання канабіноідів).
Не погодившись з цим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Ленінського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2020 року, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП. Вважає, що постанова винесена з порушенням норм процесуального і матеріального права.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що його не було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання та справу розглянуто судом у його відсутність, чим порушено його права. Крім того, вказує, що в постанові суду помилково вказана інша адреса: АДРЕСА_2 , за якою ОСОБА_1 не проживає з 05.06.2016 року та на підтвердження цього надав разом з апеляційною скаргою копію паспорта. Разом з тим, ОСОБА_1 зазначає, що в рішенні суду першої невірно вказано його дату народження, вірною датою слід вважати - 20 червня 1986 року. Поряд з цим, апелянт вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складався у його відсутність, про час і місце складання протоколу про адміністративне правопорушення його не повідомили та не запросили для надання пояснень і отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 не були роз'яснені його процесуальні права відповідно до Конституції України та КУпАП. Крім того, вважає дії працівників поліції щодо зволікання та несвоєчасного складення протоколу про адміністративне правопорушення неправомірними. Зокрема, ОСОБА_1 заперечує проти відомостей щодо керування ним транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння. Більше того, апелянт зазначає, що вищевказані відомості не відповідають дійсності і не підтверджуються доказами. Разом з цим, ОСОБА_1 стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення повинен бути складений не пізніше двадцяти чотирьох годин. Зважаючи на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено 05 березня 2020 року, а діяння мало місце 22 лютого 2020 року, ОСОБА_1 стверджує цей протокол про адміністративне правопорушення оформлений з порушенням порядку, встановленого КУпАП та є недопустимим.
Крім того, ОСОБА_1 просив поновити йому пропущений строк апеляційного оскарження постанови судді Ленінського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2020 року, посилаючись на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності в судовому засіданні в суді першої інстанції участі не приймав. Крім того, копію постанови суду першої інстанції отримав лише 12.06.2020 року.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відомостями справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя, - відкрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з відомостей, що є наявними у справі, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.9 а.
Апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Внаслідок чого, переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, а саме: відомості протоколу про адміністративне правопорушення (арк. 1), висновок КНП ХОР “Обласний наркологічний диспансер” № 356 від 04.03.2020 року.
Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення (арк. 1), ОСОБА_1 керував автомобілем «Kia Sportage» д.н. НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції, які виявили у нього ознаки наркотичного сп'яніння та направили його для проходження медичного огляду в закладі охорони здоров'я КЗОЗ ХОНД м. Харкова, згідно до висновку якого, ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння (канабіноідами).
Вказані обставини підтверджуються висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04 березня 2020 року, складеним лікарем, який проводив огляд.
У своїх апеляційних доводах, ОСОБА_1 заперечує проти відомостей щодо керування ним транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння та стверджує що такі відомості не відповідають дійсності і не підтверджуються відповідними доказами.
Разом з тим, процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду визначає «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (Далі - Порядок).
Відповідно до вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Зокрема, лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ.
При цьому належить враховувати, що відповідний висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції міститься у відомостях цієї справи від 04 березня 2020 року. У цьому висновку зазначено результат медичного огляду ОСОБА_1 та вказано що останній перебував у стані наркотичного сп'яніння ( канабіноідами) (арк. 3).
Суд апеляційної інстанції не може погодитись з обгрунтованістю доводів апелянта про те, що він не керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння і цей факт не підтверджується відповідними доказами, оскільки у відомостях справи міститься медичний висновок, складений відповідно до встановленого законом порядку лікарем, який проводив огляд.
Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції справу було розглянуто без його участі та його не було належним чином повідомлено. Разом з цим, протокол про адміністративне правопорушення складався у його відсутність, про час і місце складання протоколу про адміністративне правопорушення його не повідомили та не запросили для надання пояснень і отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 не були роз'яснені його процесуальні права відповідно до Конституції України та КУпАП.
Дослідивши відомості цієї справи вбачається, що в ній міститься повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції (арк. 4). Більше того, в цьому повідомленні зазначені дата, час, адреса, за якою необхідно з'явитись для розгляду вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та особистий підпис апелянта. Отже, такі відомості вочевидь свідчать про обізнаність останнього щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього.
З метою забезпечення повного всебічного з'ясування обставин справи, судом апеляційної інстанції, шляхом надсилання судової повістки, було викликано в судове засідання працівника поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення для надання пояснень. В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 підтвердив, що особисто склав протокол про адміністративне правопорушення, вказав що він складений його почерком та в ньому міститься його підпис. Зокрема, пояснив, що повідомив ОСОБА_1 про необхідність прибути до управління поліції для складання протоколу. Такі пояснення працівника поліції узгоджуються з відомостями, наявними у цій справі.
Доводи ОСОБА_1 про те, що його неналежно сповіщено суд апеляційної інстанції при розгляді справи взяв до уваги, надавши можливість апеляційного перегляду з метою перевірки доводів апелянта та обставин, що зафіксовані в протоколі.
Під час апеляційного розгляду досліджувалися фактичні обставини, а саме те, що факт наркотичного сп'яніння встановлений у висновку лікаря-нарколога стосовно ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «Kia Sportage» д.н. НОМЕР_1 .
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Разом з цим, ОСОБА_1 стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення повинен бути складений не пізніше двадцяти чотирьох годин, а в даному випадку був складений з більшим проміжком часу. Тому, на думку апелянта оформлений з порушенням порядку, встановленого КУпАП та є недопустимим. Крім того, вважає дії працівників поліції щодо зволікання та несвоєчасного складення протоколу про адміністративне правопорушення неправомірними.
Поряд з цим, слід зазначити, що час, впродовж якого має бути проведено огляд спеціалістом та скільки часу відводиться на лабораторні аналізи, проведення яких на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є об'єктивно обов'язковим, не регламентовано. Зокрема, дата складання висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вказано 04 березня 2020 року, а протокол про адміністративне правопорушення складено 05 березня 2020 року, тобто не пізніше двадцяти чотирьох годин, та складений відповідно до встановленого законом порядку. За таких обставин, суд апеляційної інстанції ставиться критично до доводів апелянта щодо порушення порядку оформлення медичного висновку та розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу уникнути відповідальності.
Крім того, належить взяти до уваги й те, що цей протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством не оскаржувалися, тобто останній не звертався до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не звертався із скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва, хоча мав для цього достатньо часу, що унеможливлює врахування доводів апелянта з приводу незгоди з відомостями протоколу.
Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості враховувати доводи апелянта щодо незаконності дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 .
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні фактичні та правові підстави для скасування судового рішення внаслідок його оскарження ОСОБА_1 , що обумовлює відмову у задоволенні його апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції постановлено обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 а Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання ОСОБА_1 на незаконність та необгрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновивши йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Ленінського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2020 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Ленінського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2020 року, щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков