Справа № 425/3218/20
Провадження № 22-ц/810/199/21
01 квітня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.
суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України)
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 14 січня 2021 року, ухваленого судом у складі судді Овчаренко О.Л.
у справі про стягнення аліментів,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
встановив:
У листопаді 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому просив суд стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх заробітків (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з жовтня 2019 року і до її повноліття.
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 14 січня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 листопада 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Вирішено питання стосовно судових витрат.
Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів з відповідачки з листопада 2020 року, і до досягнення дитиною повноліття, та ухвалити в цій частині нове рішення яким задовольнити вимоги про стягнення з відповідачки аліментів, саме з жовтня 2019 року, і до досягнення дитиною донькою повноліття.
За доводами апеляційної скарги, не відповідають обставинам справи висновки суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідачки аліментів на утримання доньки з жовтня 2019 року, оскільки позивач вважає, що суду надані докази щодо проживання з ним доньки з вказаного часу, і сплати позивачем аліментів на користь відповідачки на утримання доньки до 31 березня 2020 року, також доведені обставини щодо неможливості звернення до суду з даним позовом до серпня 2020 року.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка вказує про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та законність рішення суду в оскаржуваній частині.
Розгляд апеляційної скарги проводився без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
В частині присудження аліментів, а також встановленого судом розміру їх стягнення рішення суду першої інстанції ніким не оскаржується, тому не є предметом апеляційного перегляду.
Предметом апеляційного перегляду є рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідачки аліментів на користь позивача на утримання доньки сторін з жовтня 2019 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині відповідає.
Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки сторін з жовтня 2019 року, оскільки позивачем не доведено суду вживання ним з вказаного часу заходів щодо одержання з відповідачки аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 та неможливості їх одержання у зв'язку з ухиленням останньої від їх сплати.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих правильних висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджуються такі факти та обставини справи.
Сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 19 березня 2020 року у цивільній справі № 425/4218/19, місцем проживання неповнолітньої дитини сторін доньки ОСОБА_4 , визначено з батьком - позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
З 21 жовтня 2020 року неповнолітня дитина сторін зареєстрована по вказаній вище адресі.
Відповідно до ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Стягнення аліментів за час, що передує пред'явленню позову, є можливим у порядку виключення лише за наявності наступних умов: до моменту звернення з позовом до суду аліменти не стягувались; особа, яка вимагає аліментів, приймала заходи щодо одержання аліментів, але вони не були одержані у результаті ухилення особи, зобов'язаної сплачувати аліменти (відповідача), від їх сплати.
Заходи, що вживав позивач щодо одержання аліментів можуть бути різноманітними, наприклад, звернення до батьків відповідача з проханням впливу щодо сплати аліментів на дитину або направлення йому листів з такої вимогою чи на адресу його місця роботи тощо. Ухилення може виражатися у тому, що зобов'язана особа - відповідач ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи) та інші подібні дії.
Таким чином, ухилення від сплати аліментів є винною протиправною поведінкою, тобто це свідоме невиконання своїх обов'язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто або через суд з вимогою про сплату грошової суми, необхідної для утримання дитини.
Присудження аліментів за минулий час являється правом, а не обов'язком суду, з позовом до якого звернувся позивач. Суд, виходячи із конкретних обставин справи, проаналізувавши усі надані докази, може присудити аліменти на утримання дитини за минулий час, у межах десятирічного строку, або відмовити у задоволенні таких позовних вимог.
За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 77, 78, 80 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Підсумовуючи вище наведене, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції, на основі всебічно досліджених матеріалів справи та доказів, наданих сторонами, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення аліментів за минулий час, зокрема, з жовтня 2019 року, оскільки позивачем не доведено обставин про вжиття ним заходів щодо одержання з відповідачки аліментів на утримання доньки, посилання стосовно звернень до відповідачки з вказаного питання, нічим не підтверджені, а наведені вище обставини на які він посилається як на підставу вимог про стягнення аліментів за минулий час, не свідчать про доведеність підстав позову у вказаній частині.
При цьому колегія суддів зауважує, що позивачем помилково ототожнюється сама по собі відсутність матеріального забезпечення на утримання дитини з доведеністю вжиття іншою стороною заходів щодо одержання аліментів.
За таких обставин, суд першої інстанції вірно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та правильно керувався нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, вірно встановив обставини справи, і ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Доводи скаржника за своєю суттю є обґрунтуванням позовних вимог у вказаній частині, і зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, яким суд надав належну правову оцінку.
Доказів на спростування висновків суду скаржником не надано.
Отже, доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 14 січня 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
В.В. Кострицький