Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/301/21 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 125 (106) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
06.04.2021 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12019120110000191 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, заапеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , на вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26.01.2021, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українку, громадянку України, уродженку с. Новомиколаївка Бобринецького району Кіровоградської області, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючу, заміжню, з середньою освітою, раніше не судиму,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді громадських робіт на строк сто п'ятдесят годин.
Вирішено долю речових доказів по справі.
За участі учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_9 ,
Згідно вироку суду ОСОБА_6 вчинила умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, при таких обставинах.
Так, 16.06.2019 близько 21 год 00 хв ОСОБА_6 прийшла разом з чоловіком ОСОБА_10 до домоволодіння потерпілого ОСОБА_11 з метою вирішення питання про повернення боргу, зобов'язання зі сплати якого виникло в сина потерпілого ОСОБА_11 - ОСОБА_12 . В ході розмови ОСОБА_10 з ОСОБА_11 , у ОСОБА_6 , на гранті неприязних відносин, раптово виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 .
Реалізуючи свій протиправний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх суспільно-небезпечні наслідки ОСОБА_6 , тримаючи в руках садовий інвентар - штикову лопату, яку вона заздалегідь принесла з собою на зустріч з ОСОБА_11 , наблизившись до останнього на відстань витягнутої руки, зверху вниз нанесла торцем лопати удар в область лівої скули потерпілого ОСОБА_11 .
Продовжуючи свої злочинні дії, знаходячись на відстані витягнутої руки, ОСОБА_6 зверху вниз нанесла удар торцем лопати в область правої скули потерпілого ОСОБА_11 . Від останнього удару потерпілий ОСОБА_11 впав на спину. Після цього, ОСОБА_6 , побачивши, що до потерпілого ОСОБА_11 наближається його дружина ОСОБА_13 , пішла їй назустріч з невстановленою метою. У цей час, потерпілий ОСОБА_11 почав підійматися задля того, щоб припинити протиправні дії ОСОБА_6 , але не встиг, оскільки ОСОБА_6 , наблизившись до потерпілого ОСОБА_11 на відстань витягнутої руки, зверху вниз нанесла удар торцем лопати в область лівого плеча.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 спричинила потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді ран: в ділянці кута нижньої щелепи справа, в ділянці мочки правого вуха, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я, строком понад 6 до 21 доби.
У своїй апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 просить вказаний вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутності в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення та не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, оскільки вичерпані можливості їх отримати.
Вважає даний вирок районного суду незаконним, необґрунтованим і таким що підлягає скасуванню з таких підстав.
Вказує на те, що судом допущено невідповідність висновків в судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, що виявилося у тому, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Суд не прийняв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення, суд належно не мотивував відхилення інших доказів, висновки суду в цілому містять істотні суперечності.
Також, захисник зазначає, що ним заявлялося клопотання про неналежність і недопустимість доказів, а саме показань свідка ОСОБА_13 , оскільки відповідно до матеріалів провадження вона перебувала на значній відстані від місця події і не могла все бачити. Разом з тим, під час проведення слідчого експерименту вона вказала на обставини, ніби була поряд.
Крім того, під час допиту ОСОБА_13 надала показання, які кардинально відрізняються від показань потерпілого ОСОБА_11 , зокрема черговість і місця ударів лопатою - другим ударом нібито відрубана мочка вуха, а третій удар лопатою в область голови. Слід зазначити, що вказана локалізація ударів не співпадає з показаннями у протоколі її допиту в якості свідка від 04.07.2019, а саме: перший удар в область лівої скули, другий в область правої скули, а третій удар нанесений в ліве плече.
Також, суд визнав, що вона є фактично учасником конфлікту, що стався з обвинуваченою ОСОБА_6 . Виходячи з цього, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_13 є дружиною потерпілого, що може бути причиною необ'єктивної оцінки дій обвинуваченої ОСОБА_6 , захист наполягав на недопустимості показань свідка ОСОБА_13 відповідно до ст. 89 КПК України. Однак суд дану обставину необґрунтовано проігнорував.
Аналогічно показання свідка ОСОБА_14 захисник вважає недопустимими доказами та такими, що отримані з порушенням КПК України.
Так, ОСОБА_14 під час допиту в якості свідка на досудовому розслідуванні 04.07.2019 (а.с.40) надала показання, згідно яких вона не бачила, як ОСОБА_6 завдавала удари ОСОБА_11 , натомість вона відбирала в обвинуваченої лопату та надавала як фельдшер першу медичну допомогу потерпілому.
У судовому засіданні ОСОБА_14 заявила, що вона таки бачила один удар, який нібито завдала обвинувачена ОСОБА_11 в область голови (аналогічно до показань свідка ОСОБА_13 щодо третього удару).
Після цього удару ОСОБА_6 нібито побігла до будинку ОСОБА_11 до свідка ОСОБА_13 , встигла пробігти близько 5-7 метрів і була зупинена потерпілим.
Таку різку зміну показань свідок ОСОБА_14 пояснити не змогла, тому захисник вважає, що суд мав визнати неналежними та недопустимими доказами показання свідка ОСОБА_14 .
Також, захисник вважає, що судом безпідставно відхилено його клопотання щодо недопустимості доказу - висновку експерта № 327 від 17.07.2019.
В обґрунтування цього клопотання захисником зазначено, що на жодне з поставлених слідчим питань експерт так і не надав чіткої відповіді (окрім ступеню тяжкості тілесних ушкоджень та положення потерпілого). Не вказано, яким саме предметом нанесені тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_11 , не конкретизовано час їх спричинення. Знаряддя злочину - лопата, на дослідження експерту не надавалась. Висновок про те, що механізм та локалізація тілесних ушкоджень у потерпілого не суперечить механізму, на який вказав сам потерпілий та свідки - не стверджує нанесення їх саме за цих обставин.
При цьому, як вказано вище, показання потерпілого ОСОБА_11 та свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14 ними змінені і не співпадають.
Таким чином, суд прийняв змінені в судовому засіданні показання цих свідків і визнав законним письмовий доказ - висновок експерта № 327 від 17.07.2019, який ґрунтувався на попередніх, не змінених показаннях, наданих під час досудового розслідування, тим самим прийнявши два варіанти розвитку подій - частина вуха потерпілого ОСОБА_11 відрубана і другим і третім ударом лопати.
Також, виходячи з вказаного вище висновку експерта № 327 від 17.07.2019, в основу висновків експерта покладено медичну документацію - медичну картку амбулаторного хворого № 0501 Бобринецької центральної районної лікарні ОСОБА_11 , зокрема записи в ній чергового лікаря від 16.06.2019 та хірурга від 18, 21, 28.06.2019 і 01.07.2019.
Медична картка може свідчити лише про наявність тілесних ушкоджень у потерпілого і не доводить їх нанесення саме за тих обставин, за якими обвинувачується ОСОБА_6 .
Вказує і на те, що стороною обвинувачення не спростовано наведений захисником сумнів щодо можливого отримання ОСОБА_11 цих тілесних ушкоджень в інший час від інших осіб, адже з його слів зазначено в його медичній картці Бобринецької ЦРЛ, що ці ушкодження йому нанесла відома особа, проте, хто саме не зазначено.
Абсолютно не мотивовано суд відхилив сумніви сторони захисту щодо відсутності біологічних слідів потерпілого на знарядді злочину - лопаті, які при встановлених обставинах конфлікту та спричиненні тілесного ушкодження у вигляді пошкодження вуха та кровотечі, яку зупиняла фельдшер, мали би обов'язково бути на знарядді злочину.
У судовому засіданні досліджено речовий доказ, знаряддя злочину - штикову лопату, якою нібито відрубано частину вуха потерпілого. Поверхневим оглядом слідів рідини бурого кольору, схожої на кров ні на дерев'яній частині лопати, ні на металевій не виявлено, що констатовано захисником. Слідів механічного стирання також. Біологічна рідина - кров, є досить агресивним середовищем і сліди мали б залишитися на металевій частині лопати. Дерево є пористим матеріалом і добре поглинає рідини і знищити сліди крові з дерев'яної частини можна лише шляхом механічного знімання шарів дерева. Однак, слідів механічного відшарування ні дерева, ні металу на знарядді не виявлено.
Тому вважає, що фактично суд ухвалив вирок лише на підставі показань потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а також експертного висновку і медичної картки потерпілого. Щодо всіх цих доказів захистом подано обґрунтований сумнів у належності і допустимості їх як доказів. Разом з тим, докази, які доводять невинуватість ОСОБА_6 , зокрема знаряддя злочину (лопата), частково показання свідка ОСОБА_15 , інші розбіжності, судом до уваги не взяті.
Таким чином, захисник вважає, що ОСОБА_6 не завдавала тілесних ушкоджень ОСОБА_11 за наведених вище обставин, а тому в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченої ОСОБА_6 та їїзахисника - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження, досудове і судове слідство проведені з дотриманням вимог розділів ІІІ, ІV КПК України. Викладені у вироку суду висновки про винність обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України при обставинах, вказаних у вироку суду, ґрунтуються на зібраних по справі доказах та відповідають фактичним обставинам справи.
Так, обвинувачена ОСОБА_6 у судовому засіданні суду першої інстанції вину у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала і пояснила, що 16.06.2019 близько 21 год 00 хв її чоловік ОСОБА_10 зателефонував до дружини потерпілого ОСОБА_11 - ОСОБА_13 для того, щоб вирішити питання з приводу повернення боргу їх сином ОСОБА_12 . У ході телефонної розмови ОСОБА_13 почала висловлюватися нецензурною лайкою в бік ОСОБА_10 та кинула слухавку. Після чого ОСОБА_10 знову подзвонив ОСОБА_13 , однак остання знову кинула слухавку. Після чого до ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_11 та сказав, щоб ОСОБА_10 виходив на вулицю. Оскільки, ОСОБА_10 перебував у стані алкогольного сп'яніння, вона побігла слідом за ним на вулицю, взявши з собою штикову лопату, оскільки більше нічого не знайшла, щоб у разі необхідності, можливо було захистити свого чоловіка ОСОБА_10 .
Потім побачила, що ОСОБА_11 біг їм назустріч, а в цей час ОСОБА_10 йшов спокійно. Коли побачила, що ОСОБА_11 почав щось діставати з кишені, вона злякалася та два рази замахнулася лопатою в сторону ОСОБА_11 , який відскочив. Коли замахнулася втретє, попала потерпілому в праву сторону, внаслідок чого надрубала останньому мочку вуха. При цьому, хотіла повернути лопату, однак злякалася та нанесла удар ОСОБА_11 торцем лопати. У подальшому пояснила, що від завданого нею удару у ОСОБА_11 тілесні ушкодження не виникли, а про те, що у потерпілого відірвана мочка вуха, дізналася від односельців.
Відстань між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 до того моменту, коли вона почала наносити удари була близько 1,5 м. Внаслідок завданого нею удару ОСОБА_11 впав, після чого піднявся та почав кидатися до неї битися. Після чого вона три рази махнула лопатою, хотіла вдарити ОСОБА_11 по ногах. Потім ОСОБА_11 вихопив у неї лопату та близько трьох разів махнув лопатою по ній. Після чого, підбігли ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , які почали забирати лопату. ОСОБА_14 повідомила, що ОСОБА_11 потрібна медична допомога, після чого всі розійшлися. Передумовою спричинення нею удару ОСОБА_11 стало те, що останній біг та почав витягувати щось з кишені, а тому злякалася подумавши, що у потерпілого в кишені ніж. Подія відбулася на асфальтованій дорозі на відстані близько 20 метрів від будинку потерпілого. Чи була кров від удару не помітила. На місці події були присутні її чоловік ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , яка стояла біля воріт, дитини не було. ОСОБА_14 з'явилася після того, як вона махнула лопатою та хотіла попасти ОСОБА_11 по ногах, після чого до неї підбігли та почали забирати лопату. Про вчинене шкодує. Чи залишились на лопаті сліди крові не знає, пам'ятає. ОСОБА_11 вдарила лише один раз, вибачення у останнього не просила, оскільки захищалася та винною себе не вважає. Раніше у неї з потерпілим були добрі відносини, конфлікт виник у червні 2019 року з приводу повернення боргу за автомобіль, який придбав у неї син ОСОБА_11 - ОСОБА_12 .
Незважаючи на те, що обвинувачена своюв вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України не визнала, її вина повністю підтверджується сукупністю належних, допустимих і узгоджених між собою доказів, всебічно досліджених безпосередньо в судовому засіданні.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 пояснив, що 16.06.2019 близько 20 год 00 хв йому зателефонував сусід ОСОБА_10 з приводу повернення боргу за автомобіль, який його син ОСОБА_12 придбав у обвинуваченої ОСОБА_6 . Оскільки, не зміг домовитися з ОСОБА_10 по телефону з приводу повернення боргу, а тому запропонував останньому вийти на вулицю. Коли вийшов на вулицю біля будинку за адресою: АДРЕСА_2 , вибігла обвинувачена ОСОБА_6 та почала його бити штиковою лопатою, спричинивши три удари. Ножа у нього не було та ніякої загрози для обвинуваченої він не становив. У цей час його дружина ОСОБА_13 перебувала на відстані 4-5 метрів від місця події та мала вільний огляд цього місця. Перший удар прийшовся йому по лівому плечу, який відбив підставивши руку, другий удар прийшовся з правої сторони, який теж відбив, третій удар в область голови. Після третього удару він упав на коліна, отримавши рубані тілесні ушкодження, була відірвана мочка вуха і шматок шкіри, удар був ріжучою частиною лопати. Коли впав на коліна, ОСОБА_6 стояла обличчям до нього та мала намір бігти до двору його домоволодіння, де перебувала його дружина з малолітнім онуком. Після чого, він підвівся з колін та схопив лопату, щоб зупинити ОСОБА_6 , також у цей час лопату тримали ОСОБА_10 та ОСОБА_14 . Після цього, ОСОБА_6 пішла до свого домоволодіння, а він поїхав до лікарні. Припускає, що ОСОБА_6 мала намір спричинити тілесні ушкодження його рідним. Раніше до події тілесні ушкодження не отримував. Його показання є правдивими та підстав обмовляти обвинувачену не має. Обвинувачена у нього вибачення не просила. Просив призначити обвинуваченій покарання на розсуд суду. Претензій до обвинуваченої на даний час не має.
Під час додаткового допиту 09.12.2019 потерпілий ОСОБА_11 пояснив, що лікування проходив у Бобринецькій центральній районній лікарні, де в реєстратурі знаходилась його амбулаторна картка. Після того, як слідчий повідомив його про необхідність надання медичної документації для проведення експертизи, забрав з лікарні медичну картку амбулаторного хворого, яку особисто віддав слідчому у приміщенні слідчого відділення Бобринецького ВП Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області. Відносно послідовності спричинення йому тілесних ушкоджень обвинуваченою пояснив, що перший удар прийшовся йому по лівій руці, оскільки захищаючись закрив рукою обличчя, другий удар був по правому плечу, третій удар прийшовся в голову в область вуха та шиї з правої сторони.
Свідок ОСОБА_14 , суду пояснила, що проживає по АДРЕСА_1 , по сусідству з потерпілим ОСОБА_11 16.06.2019 близько 20 год 00 хв перебувала у своєму будинку та почула крики через відчинене вікно, яке виходить у двір потерпілого. Коли вийшла на вулицю побачила ОСОБА_11 , який лежав під деревиною біля двору, у нього були в крові груди, щока та вухо. Бачила як ОСОБА_6 нанесла ОСОБА_11 один удар лопатою в область лівого плеча і щоки. Лопата була штикова, удар був металевою частиною зверху вниз. Коли обвинувачена наносила удар тримала лопату за держак двома руками. Обвинувачена була у збудженому стані, кричала хай поверне мені гроші. Після чого ОСОБА_6 мала намір бігти з лопатою до ОСОБА_13 , яка стояла у дворі з дитиною. У цей час вона разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_10 схопилися за лопату та зупинили ОСОБА_6 . Ножа у ОСОБА_11 не бачила, лише бачила, що з кишені шортів, в які останній був одягнутий, випав мобільний телефон. Також, була присутня при проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_11 та ОСОБА_13 . У протоках проведення слідчих експериментів розписувалась. Під час проведення слідчих експериментів тиску на свідків та понятих не здійснювалося, зауважень щодо проведення слідчих дій не було.
Свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що перебуває в родинних відносинах з потерпілим ОСОБА_11 , який є її чоловіком. 16.06.2019 після 20 год 00 хв до неї зателефонував ОСОБА_10 з приводу повернення боргу її сином ОСОБА_12 . Після чого з ОСОБА_10 по телефону розмовляв її чоловік ОСОБА_11 , а далі вирішили вийти поговорити на двір. ОСОБА_10 вийшов разом з ОСОБА_6 , яка йшла позаду нього з лопатою. Коли ОСОБА_11 вийшов на вулицю навпроти будинку по АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 почала бити останнього штиковою лопатою, нанісши три удари. Перший удар прийшовся ОСОБА_11 по вилиці і руці, під час нанесення якого останній підставив руку. Внаслідок другого удару ОСОБА_11 впав на асфальт та отримав тілесні ушкодження, була відірвана мочка вуха. У цей час вона перебувала разом з малолітнім онуком у дворі на відстані близько 10-15 метрів від місця події та все бачила. Вона мала намір вибігти до чоловіка, однак почав плакати онук, який злякався. Коли ОСОБА_6 помітила, що вона має намір бігти до ОСОБА_11 , побігла з лопатою в її сторону. У цей час ОСОБА_11 підвівся та наблизився до ОСОБА_6 , щоб зупинити останню, але ОСОБА_6 знову нанесла удар ОСОБА_11 в область плеча. Свідком спричинення третього удару була ОСОБА_14 . Після чого ОСОБА_11 забрав у ОСОБА_6 лопату. Коли ОСОБА_6 наносила удари тримала лопату двома руками за держак. Раніше конфліктів з обвинуваченою не було, вони спілкувалися та разом відпочивали. З її участю проводився слідчий експеримент, де розповідала і показувала обставини події.
Свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що є донькою обвинуваченої ОСОБА_6 . Свідком події не була. Влітку 2019 року приїхали працівники поліції, які запропонували їй надати лопату. Працівники поліції показали ухвалу суду та вона добровільно видала біля свого домоволодіння штикову лопату з металевою частиною і держаком, якою ОСОБА_6 вдарила ОСОБА_11 . Лопата знаходилась біля сараю, слідів крові на лопаті не було. Від події до часу коли видала лопату працівникам поліції пройшло більше тижня. Вдома мають тільки одну штикову лопата, якою користуються. Про подію дізналася від матері ОСОБА_6 . В інших слідчих діях участі не приймала.
Крім показань потерпілої та свідків, вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується письмовими доказами, що зібрані під час досудового розслідування та досліджені в ході судового розгляду, а саме:
- протоколом огляду місця події від 04.07.2019 з фототаблицею, а саме ділянки місцевості, розташованої біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , яка представляє собою проїжджу частину вулиці Молодіжна з асфальтним покриттям (Т.1 а.с.11-14);
- протоколом огляду місця події від 04.07.2019 з фототаблицею, а саме ділянки місцевості, розташованої біля домоволодіння по АДРЕСА_1 , в ході проведення якого ОСОБА_16 добровільно надала штикову лопату довжиною 121,5 см, держак лопати дерев'яний, робоча частина металева, яку вилучено з місця події (Т.1 а.с.15-19);
- речовим доказом - штиковою лопатою довжиною 121,5 см., яка постановою слідчого від 05.07.2019 визнана речовим доказом;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 04.07.2019 з фототаблицею, в ході якого потерпілий ОСОБА_11 розповів та показав про обставини спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , що мали місце 16.06.2019 близько 21 год. 00 хв. по АДРЕСА_2 (Т.1 а.с.26-31);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 04.07.2019 з фототаблицею, за участю свідка ОСОБА_13 , яка в ході проведення слідчої дії розповіла та показала, про події що сталися 16.06.2019 близько 21 год. 00 хв. по АДРЕСА_2 (Т.1 а.с.34-39);
- висновком експерта № 327 від 17.07.2019, згідно якого у ОСОБА_11 мались тілесні ушкодження у вигляді ран: в ділянці кута нижньої щелепи з права, в ділянці мочки правого вуха, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я, строком понад 6 до 21 доби (Т.1 а.с.52-53);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.07.2019 з фототаблицею, проведеного за участю підозрюваної ОСОБА_6 , яка під час проведення слідчої дії розповіла та показала, про події, що відбувались 16.06.2019 близько 20 год 40 хв по АДРЕСА_2 (Т.1 а.с.65-68).
Отже, проаналізувавши зазначені вище докази та обставини вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів приходить до переконливого висновку, що взяті в сукупності всі вищеперераховані докази беззаперечно підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а тому суд першої інстанції правильно кваліфікував її дії, як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Призначаючи міру покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, особу винної, яка за місцем проживання характеризується негативно, не працює, заміжня, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, раніше не судима.
Обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, суд першої інстанції обґрунтовано не призначив ОСОБА_6 покарання у виді штрафу, оскільки остання не працює тобто не має постійного законного джерела доходу, що поставить її у скрутне матеріальне становище та призначивмінімальне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України, у виді громадських робіт на строк сто п'ятдесят годин, що буде достатнім для можливого перевиховання обвинуваченої, профілактики та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, що цілком відповідає тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, так і особі обвинуваченої.
Що стосується апеляційних доводів захисника про неналежність і недопустимість доказів, а саме - показань свідка ОСОБА_13 під час проведення слідчого експерименту, оскільки відповідно до матеріалів провадження вона перебувала на значній відстані від місця події і не могла все бачити, то вони повністю спростовуються наданими нею в судовому засіданні показаннями, з яких вбачається, що вона перебувала на відстані близько 10-15 метрів від місця події та все бачила, а також показаннями потерпілого ОСОБА_11 , який пояснив, що його дружина ОСОБА_13 була свідком події та мала вільний огляд, а також її показання повністю узгоджуються з іншими доказами кримінального провадження і вона попереджалась про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань згідно до вимог ст. 384 КК України і підстав недовіряти вказаним показанням немає.
Також, твердження захисника про неналежність та недопустимість показань свідка ОСОБА_14 через суперечність її показань щодо нанесення удару ОСОБА_11 , наданих під час досудового розслідування слідчому, із показаннями, які вона надала в судовому засіданні під час її допиту в суді, за якими бачила нанесення обвинуваченою лише одного удару лопатою в область лівого плеча і щоки потерпілого, у якого були в крові груди, щока та вухо, колегія суддів також не може прийняти до уваги, з огляду на наступне.
Так, статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Не може бути визнано доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім як у випадках, передбачених зазначеним Кодексом.
Безпосередність дослідження доказів означає вимогу закону про дослідження судом усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звуко - та відеозапису тощо.
Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.
Отже, таке твердження захисника грунтується на показаннях свідка ОСОБА_14 від 04.07.2019 наданих під час досудового розслідування слідчому, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 95 КПК України, за змістом якої суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Крім того, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності (ч.1 ст. 22 КПК України), що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а стороною захисту не заявлялось клопотання про дослідження показань свідка ОСОБА_14 від 04.07.2019 наданих нею під час досудового розслідування слідчому, для з'ясування достовірності цих показань свідка, що виключало можливість суду перевірити їх узгодженість між собою.
Також, апеляційні доводи захисника про те, що після події обвинувачена не бачила на потерпілому тілесних ушкоджень та відсутність на речовому доказі - лопаті слідів крові потерпілого, внаслідок чого захисник приходить до висновку, що потерпілому тілесні ушкодження обвинувачена не наносила, колегія суддів оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються показаннями свідка ОСОБА_14 , яка під час події бачила кров на вухові, щоці та грудях потерпілого. Крім того, лопата вилучена не з місця події 16.06.2019, а видана слідчому лише 04.07.2019 дочкою обвинуваченої - ОСОБА_16 з їх домоволодіння, тобто через значний проміжок часу від дати події. При цьому, сама по собі відсутність на лопаті слідів крові потерпілого не спростовує самого факту спричинення йому тілесних ушкоджень обвинуваченою, що доведений іншими дослідженими судом доказами в їх сукупності, зокрема показаннями потерпілого, свідків, письмовими доказами та висновком експерта.
Сумніви захисника щодо відсутності біологічних слідів на лопаті ґрунтуються лише на його особистому припущенні про їх обов'язкове існування та не ґрунтуються на висновку експерта чи спеціаліста у зазначеній галузі знань.
Що стосується посилань захисника про недопустимість висновку експерта № 327 від 17.07.2019, колегія суддів також оцінює їх критично та відхиляє виходячи із наступного.
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що працює на посаді слідчого СВ Бобринецького ВП Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області та в його провадженні перебувало дане кримінальне провадження. Під час досудового розслідування якого проводилась судово-медична експертиза щодо потерпілого ОСОБА_11 . Медичну документацію на проведення експертизи, а саме медичну картку амбулаторного хворого, на його прохання, влітку 2019 року надав йому сам потерпілий ОСОБА_11 у приміщенні службового кабінету слідчого. Перевіривши наявні у медичній картці записи, у нього не виникло сумнівів у їх достовірності. Після отримання копії ухвали суду про призначення судово-медичної експертизи по даному кримінальному провадженню, медичну картку амбулаторного хворого разом із ухвалою та супровідним листом направив до експертної установи для виконання експертизи.
Таким чином, медична картка на амбулаторного хворого № 0501 Бобринецької центральної районної лікарні ОСОБА_11 , надана слідчому ОСОБА_17 самим потерпілим, тобто за його згодою, що відповідає ст. 32 Конституції України, ст. 286 ЦК України та ст. 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», ст.ст. 15, 93 КПК України, при цьому права потерпілого, а тим більше обвинуваченої не порушені, а отже судово-медичної експертизи від 17.07.2019 є належним та допустимим доказом.
Інші, недоліки та неточності допущені в ході досудового слідства по даному кримінальному провадженню та на які посилається у своїй апеляції захисник є несуттєвими і такими, що не вплинули на правильність прийнятого по даному кримінальному провадженню судового рішення.
Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , свого підтвердження не знайшли.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли стати підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
З огляду на наведене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу захисника без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26.01.2021 стосовно ОСОБА_6 зач. 2 ст. 125 КК України - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 .
З оригіналом згідно:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2