Справа № 345/926/20
Провадження № 11-кп/4808/92/21
Категорія ст. 125 ч. 2 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
13 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши кримінальне провадження № 12020090170000024 щодо ОСОБА_9 за його апеляційною скаргою на вирок Калуського міськрайонного суду від 18 грудня 2020 року,
Цим вироком ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя
АДРЕСА_1 , раніше не судимого
засуджено за ст. 125 ч. 2 КК України до 180 годин громадських робіт.
Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_10 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_11 задоволено частково в розмірі 3076 грн. матеріальної шкоди та 2000 грн. моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_9 6.01.2020 року близько 15:30 год., перебував в АДРЕСА_2 , де вступив у словесний конфлікт з групою невідомих йому осіб, в тому числі з неповнолітнім ОСОБА_11 , з приводу вчинення ними, на його думку, протиправних дій на дитячому ігровому майданчику. В ході даного конфлікту ОСОБА_9 , наніс удар кулаком правої руки неповнолітньому ОСОБА_11 , в ділянку голови, від чого потерпілий впав на землю. Вказаними умисними діями обвинувачений спричинив ОСОБА_11 тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, як таких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 оспорює вирок суду, вважає його незаконним через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення. Він стверджує, що звернувся до групи осіб, серед яких був і потерпілий ОСОБА_11 в усній формі, без застосування нецензурної лайки та будь-яких погроз фізичного насильства, щоб вони припинили вчиняти вандалізм на дитячому майданчику. Це підтверджується показаннями свідка ОСОБА_12 та частково показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_13 , який зокрема заначив, що не бачив самого удару потерпілому, а лише штовхання і шарпання. Сам неповнолітній потерпілий засвідчив, що він після словесного конфлікту із обвинуваченим, першим різко розпочав рух в сторону наближення до нього на відстань достатню для фізичного контакту та висловив свої заперечення щодо вказаних зауважень. При розгляді справи в суду, також встановлено намір вступу потерпілого ОСОБА_11 нанести удар обвинуваченому правою ногою в область черевної порожнини. В свою чергу ОСОБА_9 , реально розуміючи перевагу потерпілого в рості та силі, правою рукою потягнув потерпілого за куртку до себе, внаслідок чого той впав на асфальтне покриття дороги, від падіння отримав тілесні ушкодження. Після чого він пішов додому викликати поліцію. Висновком експерта № 66/16-Д від 27.02.2020 року судово-медичної експертизи встановлено, що виявлені на голові та обличчі потерпілого ОСОБА_11 тілесні ушкодження могли утворитися окрім іншого і при ударах цими ділянками до тупих твердих предметів. Вважає, що судом не повною мірою досліджено всі обставини справи, а обвинувачення грунтується на суперечливих показаннях неповнолітнього потерпілого та його друзів. Щодо позовних вимог щодо вартості куртки потерпілого на суму 2300 грн., то в суді не встановлено, що куртка була знищена., а сам чек не відповідає вимогам Закону України № 265/95-ВР, який встановлює вимоги до товарних чеків. Також не є доведена і моральна шкода, в порядку проведення належної психологічної експертизи. Просить вирок суду скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Також, він просить призначити додаткової судово-медичну експертизу, на вирішення якої поставити питання: чи могли тілесні ушкодження вцілому чи в якісь з його частин, що виявлені 06.01.2020 року на тілі потерпілого ОСОБА_11 виникнути за обставин прискореного падіння потерпілого з висоти власного росту на землю та бетонне покриття.
Крім того, апелянтом подано клопотання про застосування щодо нього Закону України ” Про амністію в 2016 році”.
Представник потерпілого ОСОБА_10 подала заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого, в якому не погоджується із його апеляційними доводами. Стверджує, що посилання обвинуваченого на те, що квитанція не відповідає встановленому взірцю і мав би бути чек з касового апарату, не може бути застосовано до простого підприємця, так як вимоги в обов'язковому порядку мати касовий апарат не було, і не існує на даний час. Отже квитанція є належним доказом придбання верхнього одягу. Також, сумнівними є показання обвинуваченого, що він дорослий мужчина злякався неповнолітнього потерпілого, якому на момент скоєння злочину було всього 14 років. Щодо спричиненої злочином шкоди, то вона підтверджується висновком судового експерта, який встановив струс головного мозку в потерпілого, короткочасний розлад здоров'я, втрату можливості повноцінно навчатися, користуватися комп'ютером та мобільним телефоном. При цьому, законом не встановлена обов'язковість проходження психологічної експертизи. Вважає, що обвинувачений ОСОБА_9 не навів апеляційних підстав для скасування вироку суду, тому просить вирок суду залишити без змін, справу розглянути без її участі.
Апеляційне провадження розглянуто без участі обвинуваченого ОСОБА_9 згідно його заяви та прохання його захисника, а також без представника неповнолітнього потерпілого за її заявою.
В апеляційній інстанції:
• захисник обвинуваченого підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити, вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд;
• прокурор вважає вирок суду обгрунтованим, а відшкодування співрозмірним із спричиненою злочином шкодою, просить вирок суду залишити без змін.
З'ясувавши обставини провадження, перевіривши його матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Згідно ст.370 КПК України судове рішення має бути законним, обгрунтованим й вмотивованим.
Оскаржений вирок цим вимогам закону відповідає і немає підстав для його скасування чи зміни.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_9 за ст. 125 ч.2 ККУ грунтується на належно досліджених й правильно оцінених доказах.
Всі апеляційні доводи апелянта про необгрунтованість вироку спротовуються наведеними у вироку доказами й мотивами.
Зокрема, з показань самого обвинуваченого ОСОБА_14 . Слідує, що він був на місці злочину, брав участь у конфлікті з потерпілим, тягав його за одяг, після чого той впав на асфальтне покриття.
Показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_11 підтверджується факт нанесення йому обвинуваченим удару кулаком в голову та пошкодження його куртки.
Показання потерпілого ОСОБА_11 підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які були очевидцями події.
Вищенаведені показання вказаних осіб узгоджуються з показаннями представника потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_17 , які прибули на місце події після вчиненого правопорушення.
Ці обставини злочину об'єктивно підтверджуються даними судмедекспертиз потерпілого від 15.02.2020 року та 27.02.2020 року,(а.с. 91-94) про те, що у нього виявлені легкі тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку, синцем і садном в ділянці обличчя та крововиливом під кон'юктиву лівого очного яблука; рана в ділянці лівої брови, які можуть відповідати терміну вказаному у постанові і могли утворилися від дії тупих твердих предметів при нанесенні ударів тупими твердими предметами (кулаком руки) у вищевказані ділянки. Враховуючи кількість та локалізацію тілесних ушкоджень, можна вважати, що потерпілому спричинено не менше 1-4 фізичних контактів тупими твердими предметами в ділянки голови.
Крім того, вина обвинуваченого доводиться наведеними у вироку письмовими доказами, зокрема
- рапортом старшого інспектора-поліції № 185 від 06.01.2020 року (а.с. 75), згідно якого конфлікт мав місце 06.01.2020 р. до 15 год. 57 хв.;
- заявою ОСОБА_11 від 06.01.2020 року до начальника Калуського відділення поліції з проханням притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка 06.01.2020 року близько 15.55 год. нанесла йому тілесні ушкоджень (а.с. 76);
- протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.02.2020 року з додатком до нього, згідно з якими потерпілий ОСОБА_11 , свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_13 впізнали обвинуваченого ОСОБА_9 , який наніс тілесні ушкодження потерпілому (а.с. 77-85).
- догоспітальним протоколом № 129, довідкою № 38 про надання медичної допомоги лікарями Калуської ЦРЛ, оглядом нейрохірурга від 08.01.2020, які підтверджують наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_11 (а.с. 88-90);
- протоколом огляду речей від 15.01.2020 року - куртки чорного кольору фірми «D.Skins.CO», яка належить потерпілому (а.с. 95-97), яка має ушкодження, а саме розірвана права бокова кишеня.
Оцінивши всі вказані докази в їх сукупності суд прийшов до правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого.
Посилання апелянта на те, що суд побудував вирок на показаннях потерпілого та його друзів, колегія суддів вважає необгрунтованими, тому що вони об'єктивно підтверджуються та узгоджуються з іншими доказами у вироку, яким суд дав правильну оцінку.
Суд дав обгрунтовану оцінку показанням свідка ОСОБА_19 яка перебуває у фактичних шлюбних відносинах з обвинуваченим, і тому правильно оцінив їх як такі, які дані зацікавленою особою і спрямовані на виправдання свого співмешканця.
Призначаючи покарання обвинуваченому в межах санкції ст. 125 ч.2 ККУ, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного та дані про його особу.
Доводи апелянта про призначення додаткової судмедекспертизи позбавлені процесуально- правових підстав, оскільки в її проведенні немає необхідності у звязку з тим, що у справі були проведені судово-медичні експертизи поетрпілого, які не викликають сумніву в їх підсумках. Те що апелянт вказує, що потерпілий міг вдаритись при падінні й отримати вказані ушкодження, не є підставою для його виправдання, оскільки таке падіння було також зумовлене умисними діями обвинуваченого.
Твердження апелянта щодо необгрунтованості цивільного позову колегія суддів відхиляє, оскільки матеріальні і моральні відшкодування визначені судом з дотриманням чинного законодавства, належно обгрунтовані й вмотивовані у вироку. Підстав для зміни чи скасування вироку в цій частині не виявлено.
Клопотання апелянта про застосування щодо нього акту амністії від 2016 року не може бути задоволено, оскільки вказаний ним закон не стосується за часом вчиненого ним кримінального правопорушення, тобто воно вчинено після цього закону, тому не поширюється на нього.
Істотних процесуальних порушень, передбачених ст. 412 КПК України, не встановлено.
Таким чином апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 слід залишити без задоволення, вирок суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, вирок Калуського міськрайонного суду від 18 грудня 2020 року щодо нього - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5