Справа№938/24/21
Провадження № 3/938/40/21
08 квітня 2021 року селище Верховина
Суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області Джус Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов з Верховинського відділення поліції Косівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області
про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , заеєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 громадянина України, з середньою освтою, непрацюючого, неодруженого, інваліда ІІ групи загального захворювання, на утриманні троє неповнолітніх дітей,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,
що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння , при таких обставинах.
12 січня 2021 року о 22год. 01хв. в с. Яблуниця Верховинського району Івано-Франківської області, керував транспортним засобом марки "Hyundai Galloper", номерний знак НОМЕР_1 (іноземна реєстрація), з явними ознаками алкогольного сп'яніння- різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода та почервоніння обличчя. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні 09.03.2021 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнав, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України. Суду пояснив, що в січні, точну дату не пам'ятає, десь приблизно 13-14 січня привіз дітей до Яблуницької лікарні, для того щоби зробити їм щеплення. Там, зустрів своїх знайомих та випив з ними біля лікарні спиртного, однак після цього транспортним засобом він не керував, а чекав біля лікарні на свого брата, який мав приїхати по нього та дітей, щоб повезти додому. На вулиці було холодно, тому він з дітьми знаходився в салоні автомобіля, оскільки там було тепліше, однак наміру керувати автомобілем він не мав. При спілкуванні з поліцейськими, ті виказали підозру, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння, та запропонували пройти огляд на встановлення факту та стану сп'яніння, на що він не погодився, пояснивши, що автомобілем не керував, однак на його пояснення поліцейські не звернули уваги, та склали протокол про адміністративне правопорушення. В подальшому, ОСОБА_1 судові засідання, а саме 25.03.2021 та 08.04.2021 не з'являвся, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце судового засідання. Причини неявки суду не повідомив.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
Статтею 129 Конституції України, закріплено конституційний припис, згідно якого, розгляд справ в судах відбувається відкрито, що, в свою чергу, гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись як про результати судового розгляду, так й отримати копію судового рішення з метою оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до принципу диспозитивності, на якій неодноразово наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, особи, які беруть участь у справі, мають можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.
Вказаний принцип надає кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, особа має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як спосіб уникнути відповідальності.
Враховуючи, що про причини своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомив, суд вважає можливим продовжити розгляд справи у його відсутність. На думку суду, право ОСОБА_1 на захист не порушено, оскільки справа призначалася до розгляду неодноразово, будучи повідомленим про розгляд справи у встановленому законом порядку, в судове за сідання не з'явився, такі його дії суд розцінює як зволікання з розглядом справи з метою уникнення від адміністративної відповідальності за спливом строків притягнення.
Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідка, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею ст.280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно з диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає, як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та так само і за відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли особа відмовилася від проходження такого огляду.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.п. 2, 3, 7 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року за№1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння-порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п.п. 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Так, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, вона доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв'язку для ухвалення даного рішення, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серія ДПР18 №500483 від 12.01.2021, який складено з дотриманням вимог ст.256 КпАП України, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України 06.11.2015 № 1376, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 № 1395, згідно якого водій ОСОБА_1 12 січня 2021 року о 22год. 01хв. в с. Яблуниця Верховинського району Івано-Франківської області, керував транспортним засобом марки "Hyundai Galloper, номерний знак НОМЕР_1 (іноземна реєстрація), з явними ознаками алкогольного сп'яніння- різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода та почервоніння обличчя. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Протокол складено в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.1);
-письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 12.01.2021, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, з яких вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 12.01.2021 перебували на робочих місця у АЗПСМ "Яблуницькій КНП" та побачили що ОСОБА_1 перебував у салоні автомобіля разом зі своїми трьома дітьми, та намагався їхати, хоча перебував у стані спяніння. Після приїзду поліції, від проходження перевірки для визначення стану сп'яніння за допомогою приладу "Драгер" та в спеціалізованій медичній установі відмовився, що вони засвідчили своїми підписами в протоколі (а.с.2,3);
-рапортом поліцейського СРПП №1 Верховинського ВП В.Ілюка від 12.01.2021, яким він доповідає про те, що 12.01.2021 під час патрулювання спільно з інспектором СРПП№4 ОСОБА_4 в с. Яблуниця Верховинського району Івано-Франківської області їх зупинив відомий їм громадянин ОСОБА_2 та повідомив, що декілька хвилин назад на територію лікарні заїздив автомобіль марки "Hyundai Galloper" під керуванням ОСОБА_1 , в салоні якого перебувало троє малолітніх дітей. Ними було прийнято міри про припинення руху зазначеного автомобіля. Дійсно під час зупинки транспортного засобу та встановлення особи водія було виявлено, що особою, яка керує - є ОСОБА_1 , та в нього маються явні ознаки алкогольного сп'яніння, від проходження у встановленому порядку огляду на визначення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків. При цьому ОСОБА_1 було знайомлено з його правами та повідомлено, що справа буде розглядатися у Верховинському районному суді.
-показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_2 , який суду пояснив, що являється лікарем КНП Яблуницька АЗПСМ та в той день 12.01.2021 він перебував у приміщенні лікарні у своєму службовому кабінеті. Через вікно він побачив, що на територію лікарні заїхав автомобіль темного кольору, на іноземній реєстрації, точну марку автомобіля назвати не може, але бачив, що це джип. Хто саме виходив з даного автомобіля та хто був за кермом він не бачив. Через деякий час, він побачив ОСОБА_5 з його трьома дітьми, який заходив у приміщення амбулаторії та перебував у стані алкогольного сп'яніння. Пізніше він побачив, що ОСОБА_6 , будучи п'яним разом із дітьми сів у автомобіль та намагався його завести і хотів їхати, тоді він, щоби не допустити керування останнім транспортним засобом, так як той був у нетверезому стані, що вбачалося з його зовнішніх ознак -нестійка хода, нечітке мовлення, покликав на допомогу іншого лікаря - ОСОБА_7 з ОСОБА_8 вони забрали ключі від автомобіля та викликали поліцію. Через 30 хвилин прибули працівники поліції, та почали пропонувати ОСОБА_9 пройти огляд на стан сп'яніння. Освідуватися в лікарні ОСОБА_6 категорично відмовився, а на пропозицію пройти огляд на місці за допомогою спеціального приладу Драгер, нібито погодився, але не дотримувався інструкції поліцейських, а імітував продування приладу. Зазначив, що на його думку ОСОБА_6 мав всі візуальні ознаки сп'яніння, на ногах не тримався, падав. Також зазначив, що коли побачив ОСОБА_10 за кермом автомобіля, то останній намагався його завести та їхати, тому він разом із ОСОБА_8 забрали від нього ключі, щоб недопустити керування ним транспортним засобом в такому стані, та зважаючи на те, що у автомобілі перебували малолітні діти.
-оглянутим в судовому засіданні DVD-R диском, на якому міститься відеозапис із нагрудної камери працівника поліції, де зафіксовано факт спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , який під час цього поводив себе неадекватно, закрився всередині автомобіля, та не хотів відмикати дверей. В салоні автомобіля, окрім нього перебувало троє малолітніх дітей, які були налякані. З даних відеозапису вбачається, що саме вони, на прохання поліцейських відімкнули дверки автомобіля. Під час того, коли ОСОБА_1 сидів за кермом автомобіля, він весь час здійснював рух, який нагадував поворот ключа запалювання транспортного засобу, а також перемикав передачі. Після того як ОСОБА_1 вийшов з автомобіля, він не міг триматися на ногах, його підтримував поліцейський. При цьому, з даного відеозапису вбачається, що поліцейський запитує у ОСОБА_1 куди він має намір їхати, на що той в відповідає, що додому. Також на відео поліцейський пропонує ОСОБА_1 продути спеціальний прилад Драгер, з тих підстав, що у нього наявні ознаки алкогольного сп'яніння. Останній поводив себе вкрай неадекватно, імітував продування, кривлявся. З відеозапису вбачається, що поліцейський запитує у ОСОБА_1 , чи готовий він проїхати у медичний заклад для огляду на стан сп'яніння, на що той відмовився. Всі дії відбувалися присутності двох свідків.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції було дотримано всіх вимог, визначених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженого спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 року № 1376.
До пояснень правопорушника ОСОБА_1 в частині не визнання своєї провини, а саме, що він автомобілем не керував, а лише знаходився в салоні, суд відноситься критично, оскільки його позиція спростовується об'єктивними доказами, оцінку котрим суд дав, а не визнання ним провини в цій частині спосіб його захисту та намагання уникнути адміністративної відповідальності за скоєне ним правопорушення.
Також, суд розцінює відповідну позицію ОСОБА_1 , як усталену модель захисту від притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, розповсюджену форму таких показів та форму реалізації права на захист і бажання уникнути адміністративної відповідальності і покарання за вчинене правопорушення.
Особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів в підтвердження його слів про те, що спиртні напої він вживав на території лікарні після приїзду туди на власносиу автомобілі. Ним не заявлялось клопотань про виклик в якості свідків осіб, які б могли підтвердити його твердження.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 року усправі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, такими, що не викликають жодних сумнівів.
Згідно довідки №31/9/3/171 від начальника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області (Філія ГСЦ МВС) Територіального сервісного центру МВС № 2643 згідно баз даних Єдиного державного реєстру МВС України, 28.12.2013 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю с. Яблуниця Верховинського району Івано-Франківської області 28.12.2013 видано посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В», «С1», «С» . Дане посвідчення у статусі -«Виданий'видане . З урахуванням наведеного, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, ставлення до скоєного зокрема те, що ОСОБА_1 скоїв грубе порушення правил дорожнього руху, вину у вчиненому не визнав, має посвідчення водія, тому вважає за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції статті за вказане правопорушення з позбавленням права керування транспортними засобами, так як саме такий вид стягнення буде достатнім для виправлення порушника, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно дост. 40-1 КУпАПсудовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно з ч. 9 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.
Оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи загального захворювання, то він звільняється від сплати судового збору.
Керуючись статтями 24, 27, 40-1, 130 ч.1, 284, 294 КУпАП, суд,
визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень 00 копійок (десять тисяч двісті гривень нуль копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Повний текст постанови складено 13.04.2021.
Суддя: Джус Р.В.