Справа № 761/46387/19
Провадження № 2/761/1209/2021
30 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Колзаковій К.А.
за участі:
представника позивача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням; виселення особи, без надання іншого житла,
В грудні 2019р. позивач ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-3) до відповідачки ОСОБА_3 , третя особа: Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якому просив суд:
- усунути перешкоди в користуванні власністю, визнавши відповідачку такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення без надання іншого житла.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником зазначеної квартири, проте відповідачка, як особа, який було надано право користування квартирою колишнім власником цієї квартири відмовляється звільнити цю квартири та продовжує в ній проживати, чим порушує право власності позивача на цю квартиру. Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2020р., відкрито провадження по справі та призначено справу в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.
04 травня 2020р. третьою особою подано пояснення по справі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2020р. закрито підготовче засідання.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, зазначаючи, що відповідачка проживає у зазначеній квартирі без відповідних правових підстав, чим порушує право власності позивача, який позбавлений можливістю користуватись і володіти майном, а тому з метою усунення перешкод сторона позивача у спосіб визначений законом просить позов задовольнити.
Відповідачка, третя особа, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, поважності причин неявки суду не повідомили. У встановлений судом строк відзив на позов стороною відповідача не подавався.
Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2012р. по справі № 22ц2690\3796\12, яке набрало законної сили, апеляційну скаргу ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» задоволено частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2011р. - скасовано та ухвалене нове. Позовні вимоги ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 28.80 кв.м. загальною площею 47 кв.м. на погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» за кредитним договором від 05 вересня 2007р. № 37\07-840\94 в сумі 158294,67 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 1209118,0 грн.
Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Визначено початкову ціну предмету іпотеки для подальшої реалізації в розмірі 131600,0 дол. США, що складає 1050826,0 грн.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва від 24 вересня 2019р. (а.с. 6), зазначена квартира раніше належало ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 05 вересня 2007р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Аракелян О.І. за реєстровим № 2937.
Судом встановлено, що відповідачка зареєстрована і проживає в квартирі АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 8) ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.
Згідно з ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
В судовому засіданні представник позивача звертав увагу суду, що відповідачка відмовляється звільнити належну позивачу квартиру, не зазначаючи правових підстав для користування і володіння нею.
Статтею 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також ст. 405 ЦК України.
За змістом ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва..
Згідно положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Таким чином, право відповідачки користуватися квартирою АДРЕСА_1 , існувало у неї лише за наявності у ОСОБА_4 на праві власності зазначеної квартири, після відчуження квартири та за відсутності відповідного договору з новим власником нею втрачається її право на користування цією квартирою, аналогічна правова позиція міститься в правових позиціях Верховного Суду України в постанові по справі № 6-158цс14.
Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном, як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно з ч. 1, 6 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме слід визнати відповідачку ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 та виселити останню з цієї квартири без надання іншого житла. При цьому, враховуючи правові позиції, висловлені Верховним Судом по справі № 219/4394/16-ц, судом не встановлено, що вищезазначена квартира була придбана за інші кошти ніж отримані в кредит.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,4 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 41 Конституції України; ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 10 Загальної декларації прав людини; ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 346, 383, 391, 405 ЦК України; ст. ст. 109, 150, 156 ЖК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ), третя особа: Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 15) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням; виселення особи, без надання іншого житла - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Виселити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житла.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768 /сімсот шістдесят вісім/ грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 08 квітня 2021р.
Суддя: