Справа № 308/9343/19
(заочне)
31 березня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
Головуючої судді - Бенца К.К.
при секретарі - Секереш О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовною заявою ЗОКС «Бескид» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором кредиту та договором поруки, -
У серпні 2019 року позивач - Закарпатська обласна кредитна спілка «Бескид» (далі - ЗОКС «Бескид») звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором кредиту та договором поруки.
Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що 29 грудня 2017 року між ЗОКС "Бескид" (далі - позивач) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено кредитний договір № 300-17 від 29 грудня 2017 року, відповідно до якого позивач надав першому відповідачу ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі на загальну суму 2700,00 гривень із розрахунку 47% річних від суми залишку кредиту строком на 24 місяці до 29 грудня 2019 року, на умовах щомісячного погашення кредиту за встановленим графіком та сплатою відсотків за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором між Позивачем і ОСОБА_2 (далі - другий відповідач) був укладений договір поруки № 300-17 від 29 грудня 2017 року, за яким остання зобов'язалася перед Позивачем солідарно з ОСОБА_1 відповідати за виконання свого обов'язку згідно умов кредитного договору.
Позивач вказує на те, що відповідачі за вказаним договором належним чином не виконали взяте на себе зобов'язання, і на вимогу сплатити заборгованість сторони не реагували.
Враховуючи, що відповідачі не виконали належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим у них виникла заборгованість, яка станом на 12 серпня 2019 року становить 2333,25 грн. (дві тисячі триста тридцять три гривні 25 коп.), яка складається із: 1976,87 грн. сума заборгованості за кредитом та 356,38 грн. сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом, яку позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові. Не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідачі у судове засідання повторно не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомляли, клопотань про відкладення розгляду справи та письмового відзиву до суду не надходило.
Відповідачі про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №8800025518816, рекомендованими повідомленнями які повернулися на адресу суду з відміткою Укрпошти “за закінченням терміну зберігання” за №8800025518735, №8800025327476, №8800026291378 та даними відстеження з сайту «Укрпошти» про вручення рекомендованого повідомлення за №8800026465341, №8800026291378.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що відповідачі повідомлені належним чином повторно не з'явилися до суду без повідомлення причин, не подали відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони представника позивача, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних правта обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власноїініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Судом встановлено, що 29 грудня 2017 року між ЗОКС "Бескид" і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 300-17 від 29 грудня 2017 року, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі на загальну суму 2700,00 гривень із розрахунку 47% річних від суми залишку кредиту строком на 24 місяці до 29 грудня 2019 року, на умовах щомісячного погашення кредиту за встановленим графіком та сплатою відсотків за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором між Позивачем і ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 300-17 від 29 грудня 2017 року, за яким остання зобов'язалася перед Позивачем солідарно з ОСОБА_1 відповідати за виконання по зобов'язаннях останньої у повному обсязі, тобто: повернення кредиту, виплату відсотків за його користування.
У пункті 2.3 договору поруки від 29 грудня 2017 року , укладеному із ОСОБА_2 , передбачено строк дії договору поруки 84 місяців, тобто до 29 грудня 2024 року.
Пунктом 4.1 договору поруки від 29 грудня 2017 року , укладеному із ОСОБА_2 , передбачено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) позичальником обов'язку за основним договором, що передбачений п.1.1 цього договору, кредитор звертається з письмовою вимогою до поручителя про виконання цього обов'язку, де зазначає заборговану суму.
Факт отримання коштів першим відповідачем - ОСОБА_1 у розмірі 2700,00 грн. 29.12.2017 року підтверджується видатковим касовим ордером №1400.
Як вбачається з кредитного договору ОСОБА_1 отримала кошти від ЗОКС "Бескид" на умовах строковості, зворотності, забезпеченості, платності.
Відповідно до п. 1.2. договору про споживчий кредит - кредит надавався відповідачу ОСОБА_1 із цільовим призначенням.
Позивач надав суду розрахунок заборгованості згідно якого станом на 12.08.2019 року заборгованість Відповідачів становить 2333,25 грн. (дві тисячі триста тридцять три гривні 25 коп.), яка складається із: 1976,87 грн. сума заборгованості за кредитом та 356,38 грн. сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом, яку позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку.
Відповідачі не спростували вказаний розрахунок заборгованості, хоча такий процесуальний обов'язок передбачений ст.ст. 12, 13 ЦПК України.
Як встановлено судом, 05.10.2018 року позивачем було направлено на ім'я першого, другого відповідачів досудову вимогу від 03.10.2018 року №32 про сплату залишку кредиту у розмірі 2150,31 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 179,98 грн.
Як встановлено судом, 20.02.2019 року позивачем було направлено на ім'я першого, другого відповідачів досудову вимогу від 07.02.2019 року №19 про сплату залишку кредиту у розмірі 1985,67 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 273,59 грн. Суду надані докази направлення цих вимог.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України , за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України, згідно з якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України , якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, вчинений правочин вважається правомірним, доки ця презумпція не буде спростована на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину, повинні здійснюватися, а обов'язки підлягають виконанню.
Згідно вимог п.1 ч.1 ст.1049 ЦК України , позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Статтею 1048 ЦК України встановлено право позикодавця (Банку) на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до умов договору про споживчий кредит № 300-17 від 29 грудня 2017 року сторони погодили строки та розміри погашення кредиту та виплати відсотків.
Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язалася погашати заборгованість за кредит і сплачувати нараховані проценти згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід'ємною частиною договору.
Оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконала зобов'язання, передбачене вищезазначеним кредитним договором у строк, встановлений цим договором, суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст. 612, ст. 610 ЦК України її слід вважати такою, що прострочила виконання зобов'язання.
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 допустила неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим заборгованість, яка утворилась за тілом кредиту та за процентами, підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором.
За змістом пункту 3.2 договору поруки від 29 грудня 2017 року, укладеного із ОСОБА_2 поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає за зобов'язаннями позичальника у повному обсязі, тобто повернення кредиту, виплату відсотків за його користування.
Так як своїх зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 не виконувала належним чином, то у позивача виникло право вимагати від боржника та поручителя повернення кредитних коштів в солідарному порядку.
Як зазначено у ч. 1 - 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачами не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
Разом з тим солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено.
Керуючись ст.ст.12,13,76-89,95,258,259,263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ЗОКС «Бескид» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку суми боргу за договором кредиту та договором поруки - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) в солідарному порядку на користь Закарпатської обласної кредитної спілки «Бескид» (код ЄДРПОУ 22109660), що знаходиться в м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 3, кв. 4, суму заборгованості за кредитним договором №300-17 від 29.12.2017 року станом на 12.08.2019 року у розмірі 2333,25 грн. (дві тисячі триста тридцять три гривні 25 коп.), яка складається із: 1976,87 грн. сума заборгованості за кредитом та 356,38 грн. сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Закарпатської обласної кредитної спілки «Бескид» (код за ЄДРПОУ 22109660), що знаходиться в м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 3, к. 4, витрати із сплати судового збору в розмірі 960,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Закарпатської обласної кредитної спілки «Бескид» (код за ЄДРПОУ 22109660), що знаходиться в м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 3, к. 4, витрати із сплати судового збору в розмірі 960,50 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Учасники справи:
Позивач: Закарпатська обласна кредитна спілка «Бескид» (код за ЄДРПОУ 22109660, що знаходиться в м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 3, к. 4);
Відповідачі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ),
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Дата складання повного тексту судового рішення - 09.04.2021 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца