Справа № 752/12388/20
Провадження № 2/752/2595/21
іменем України
23 лютого 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Хоменко В.С.,
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
30.06.2020 року позивач через свого представника - адвоката Бубенка В.Г. звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 10 000,00 грн., щомісячно зі щорічною індексацією відповідно до закону, починаючи від дня пред'явлення до суду позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування зазначила про те, що з 27.01.2007 року перебуває з відповідачем у шлюбі, проте, з червня 2019 року фактично шлюбні відносини між ними припинено, вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Діти весь час проживають разом з нею та перебувають повністю на її утриманні, відповідач участі у вихованні та утриманні дітей не приймає, матеріально не допомагає, життям дітей не цікавиться.
Вказала, що домовленості з відповідачем щодо матеріального утримання та виховання дітей не досягнуто, останній не має іншої родини та неповнолітніх чи малолітніх дітей, інших осіб на утриманні, в той час як вона не має постійного заробітку, котрий би давав можливість самостійно забезпечувати належний рівень життя та розвитку дітей, не має власного житла, орендує останнє, тому змушена звернутись до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 06.07.2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін на 16.09.2020 року (а.с. 13-14).
Ухвалою від 16.09.2020 року розгляд справи відкладено на 23.02.2021 року (а.с. 25).
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідач відзив на позовну заяву в строки, визначені судом, та в порядку ст. 178 ЦПК України, не подав.
23.02.2021 року до суду через канцелярію відповідачем подано клопотання, котре судом відповідно до ст. ст. 182, 183 ЦПК України розцінюються як заява з процесуальних питань, з долученими до нього копіями довідок про перебування на обліку у службі зайнятості Голосіївського району м. Києва, про розмір отриманої соціальної допомоги по безробіттю, копії паспортів та пенсійних посвідчень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , копія медичної довідки ОСОБА_5 .
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Отже, предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Судом встановлено, що сторони у справі з 07.01.2007 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис № 128 (а.с. 5).
З копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 28.04.2015 року та серії НОМЕР_2 від 28.04.2015 року вбачається, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно (а.с. 6, 7).
Судом також встановлено та не заперечено сторонами у справі, що останні проживають окремо, діти проживають з матір'ю - позивачем у справі та повністю перебувають на її утриманні, що не спростовано відповідачем в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Під час розгляду спору сторонами не спростовано, що домовленості (договору) щодо сплати аліментів на утримання дітей між сторонами не досягнуто, та оскільки відповідач з дітьми не проживає, регулярного утримання їм не надає, що останнім також не спростовано, суд надходить до висновку про те, що відповідачем порушений обов'язок по утриманню неповнолітніх дітей.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, беручи уваги те, що діти сторін проживають разом з позивачем, перебувають на її утриманні, відповідачем допомога в утриманні дитини не надається, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення аліментів, у зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей.
Відповідач, подавши заяву з процесуальних питань подав документи на ствердження свого статусу безробітного та низького рівня доходу, що унеможливлює сплату аліментів у заявленому позивачем розмірі й твердій грошовій сумі, та визначає, на його думку, можливість їх стягнення у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку.
Проте, судом вказане розцінюється критично з огляду на те, що з довідки Голосіївської районної філії Київського державного центру зайнятості № 279.49529/71 від 19.02.2021 року вбачається, що відповідач перебуває на обліку з 10.09.2020 року, проте, з огляду на порушення ним вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації йому скорочено на строк до 90 календарних днів через порушення ним умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню. До того ж, надані позивачем копії пенсійних посвідчень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також виписка з медичної картки ОСОБА_5 , не свідчать про перебування вказаних осіб на утриманні відповідача, що вирішальним чином впливає на визначення способу стягнення та розмір аліментів на утримання дітей відповідача.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути аліменти у твердій грошовій сумі.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
Згідно положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Тому, вирішуючи питання про розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання дітей, суд виходить з вимог позивача про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі та положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», котрими визначений мінімальний розмір аліментів на одну дитину, а тому підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей в розмірі по 2 000,00 грн., на кожну дитину, щомісячно, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 182 СК України.
Доводи позивача про те, що відповідач може надавати матеріальну допомогу у більшому розмірі, а саме: в розмірі 10 000,00 грн., судом відхиляються у зв'язку з їх недоведеністю, оскільки позивачем об'єктивних доказів з даного приводу не надано і судом не встановлено.
При цьому, суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.
Крім того, на думку суду, вказаний розмір суми аліментів з врахуванням рівного обов'язку обох батьків на утримання та виховання дітей буде відповідати інтересам та потребам останніх.
При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлена права звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на дітей в разі зміни матеріального стану відповідача, а відповідач, в разі наявності підстав, має право звернулись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Приписами ст. 141 СК України визначено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
За змістом ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Крім того, звертаючись до суду, позивач просила стягнути з відповідача на її користь витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до вимог ч. ч. 2, 8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду інтереси позивача представляв адвокат Бубенок В.Г. на підставі договору про надання правої допомоги від 25.06.2020 року (а.с. 22).
Позивач просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн. На підтвердження понесених витрат позивач надала суду квитанцію до прибуткового касового ордера № 1/6 від 29.06.2020 року, згідно якої адвокат отримав 4 000,00 грн. (а.с. 24). Тобто, підтверджений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 4 000,00 грн.
Доказів, що представником позивача вчинялися дій, спрямованих на захист прав свого довірителя, матеріали справи не містять та в розпорядження суду не надано.
За таких обставин, понесені позивачем та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю справи та наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на надання послуг; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для позивача.
Крім того, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем отримано копію позовної заяви 11.09.2020 року, у якій було зазначено попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести, у тому числі, і витрат на професійну правничу допомогу. Під час розгляду справи відповідач не ставив питання про зменшення витрат на правову допомогу через їх неспівмірність зі складністю справи та наданими адвокатом послугами; часом, витраченим адвокатом на надання послуг; обсягом наданих адвокатом послуг; значенням справи для сторони. Відповідач не подавав будь-яких заперечень щодо таких витрат.
Правові висновки щодо можливості зменшення витрат на правову допомогу лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок не співмірності містяться у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 року (справа № 910/4881/18).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому, суд надходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 75, 80, 84, 180-184, ч. 1 ст. 191 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133 ,141, 200, 206, 211, 247, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-284, 352, 354, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд,-
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок), щомісячно, починаючи стягнення з 30.06.2020 року і до повноліття дитини. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі щорічно підлягає індексації відповідно до закону.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок), щомісячно, починаючи стягнення з 30.06.2020 року і до повноліття дитини. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі щорічно підлягає індексації відповідно до закону.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок).
Рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко