Справа № 524/3491/20
Провадження №2/524/187/21
07.04.2021 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:
головуючого - судді Предоляк О.С.
при секретарі судового засідання Яковлєвій К.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,
10.06.2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 28.11.2018 року надав відповідачу грошові кошти у позику в сумі 6400 доларів США зі строком повернення в проміжок часу з жовтня по листопад 2019 року, що підтверджується виданою ОСОБА_3 розпискою. Позивач вказує, що у встановлений строк відповідач грошові кошти не повернув. Просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за позикою у розмірі 6400 доларів США, 3 % річних на вищевказану заборгованість у розмірі 101,52 доларів США та судові витрати.
Ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Рибалки Ю.В. від 15.07.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
19.02.2020 року відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на позов. Зазначає, що у розписці від 28.11.2018 року зазначені лише його реквізити, а паспортні дані позивача не зазначені, у зв'язку з чим вказану розписку не можна вважати двостороннім договором. Крім того, про факт передачі коштів у розписці не зазначено, а документ, що підтверджує фактичну передачу відсутній. Жодних коштів в позику він не отримував. Гроші в сумі 6501,52 доларів США зобов'язувався віддати ОСОБА_2 за надання останнім посередницьких послуг в сфері нерухомості, яких той на даний момент не надав. Просить відмовити у задоволенні позову.
11.11.2020 року позивачем подано відповідь на відзив. Зазначає, що відповідачем на підтвердження укладення договору позику надано позикодавцю розписку, яка підтверджує факт одержання коштів. Наголошує, що договір позики є одностороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказана справа 14.01.2021 року передана в провадження судді Предоляк О.С.
Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, просить розглянути справу без його участі та без участі позивача. У задоволенні позову просить відмовити, про що надав письмову заяву.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
У справі, що розглядається, судом на підставі досліджених доказів, зокрема оригіналу розписки від 28.11.2018 року, яка долучена до матеріалів справи, встановлено, що між сторонами виникло позикове зобов'язання, відповідно до якого ОСОБА_3 взято у борг у ОСОБА_2 6400 доларів США зі строком повернення в період з жовтня по листопад 2019 року.
Проте у визначений строк зазначені кошти відповідачем не повернуто.
Наявність у позивача оригіналу боргового документа підтверджує факт отримання боржником коштів за договором позики від 28.11.2018 року у розмірі 6400 доларів США та вказує на правомірність позовних вимог позивача в цій частині та необхідність стягнення із відповідача в судовому порядку наданої позивачем позики.
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних від простроченої суми боргу підлягають задоволенню, оскільки інший розмір процентів наданою розпискою не встановлений.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом..
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Вказана позиція також взаємоузгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду України, висловленою у постанові суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.
Не заслуговують на увагу доводи відповідача, що у розписці від 28.11.2018 року не зазначені паспортні дані позивача, відсутній його підпис, у зв'язку з чим договір позики не відповідає вимогам установленим для правочинів, а також відсутній документ, що підтверджує фактичну передачу коштів, оскільки договір позики є одностороннім правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Також суд критично сприймає посилання ОСОБА_3 , що гроші в сумі 6501,52 доларів США він зобов'язувався віддати ОСОБА_2 за надання останнім посередницьких послуг в сфері нерухомості, так як вказана розписка містить відомості щодо зобов'язання повернення коштів, а не умови їх сплати за надання посередницьких послуг. Жодних доказів на підтвердження існування таких домовленостей відповідачем суду не надано.
Згідно з положеннями ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів сплати заборгованості за договором позики відповідачем, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, суду не надано.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за договором позики у розмірі 6400 доларів США та 3 % річних у розмірі 101 долар США 52 цента.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2152,90 грн.
Керуючись ст.ст. 625, 1046, 1048 -1049 ЦК України, ст.ст. 10,12,13,19,76,78,80,81,141,258-260 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 заборгованість за договором позики у розмірі 6400 (шість тисяч чотириста) доларів США та 3% річних у розмірі 101 (сто один) долар США 52 цента.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у повернення сплаченого судового збору 2152,90 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.С. Предоляк