Головуючий суддя в суді І інстанції
Козіна С.М.
Єдиний унікальний № 374/24/21
09 квітня 2021 року суддя Ржищівського міського суду Київської області Козіна С.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Обухівського ВП відділення поліції № 1 (з обслуговування м.Ржищів та Кагарлицького району) ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 082071, 24 січня 2021 року о 15 год 37 хв. в с. Уляники, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Passat н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився.
У судовому засіданні захисник особи, яка притягується до відповідальності, адвокат Рябокляч К.О. зауважив, що працівники патрульної поліції вручили ОСОБА_1 копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 082071, який був оформлений з порушенням порядку оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Так, ОСОБА_1 отримав від працівників поліції копію протоколу про адміністративне правопорушення з відсутністю у ньому відомостей про свідків (Прізвище, ім'я, по батькові, адреси проживання), а також відсутністю відомостей про його пояснення по суті порушення. Однак, при ознайомленні із матеріалами справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було встановлено, що в оригіналі протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 082071 записані дані про свідків при яких ніби-то відбулося складання протоколу і вписані пояснення особи по суті порушення. З цього можна зробити висновок, що відомості до протоколу вносилися після того як його копію вручили ОСОБА_1 . Отже, відомості що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, не підтверджуються належними доказами, тому протокол про адміністративне правопорушення не можна визнати доказом вини ОСОБА_1 у розумінні ст. 251 КУпАП. З огляду на вказані обставини, просив провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також працівник поліції Чабан В.О. в судові засідання не з'явились.
Заслухавши пояснення захисника, дослідивши, проаналізувавши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, слід дійти до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КпАП України з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП обставинами, які підлягають обов'язковому з'ясовуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншими є такі як: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративної відповідальності.
Статтею 245 КУпАП передбачено, зокрема, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
У відповідності до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23 рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. Частиною 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Так, адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАПнастає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, з огляду на зміст вказаної норми, окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України, є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп'яніння, так само ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, характеризується наявністю прямого умислу. Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (даль спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я. Пунктом 7 розділом І цієї Інструкції встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно до пункту 11 розділу ІІ даної Інструкції, оформлення матеріалів огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється згідно з чинним законодавством. Окрім того, відповідно до пункту 4 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства. Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану алкогольного сп'яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп'яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності). Порушення порядку здійснення огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, вбачається зокрема з протоколу про адміністративне правопорушення, де зазначено, що водій відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, на приладі «Драгер» та в медичному закладі. В той час, в матеріалах справи відсутній акт про відмову водія від проведення огляду на стан сп'яніння за допомогою технічних засобів. Крім того, матеріали справи свідчать, що зазначені у протоколі ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, об'єктивно не відповідають фактичним обставинам справи. Письмові пояснення свідків, які нібито були присутні при складанні протоколу не містять відомостей про наявність у ОСОБА_1 будь-яких ознак алкогольного сп'яніння (а.с. 3, 5). Крім того, в ході розгляду справи була досліджена копія адміністративного протоколу, яка була вручена ОСОБА_1 , в якому відсутні відомості про свідків (Прізвище, ім'я, по батькові, адреси проживання), пояснення особи по суті порушення. При цьому, в оригіналі протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 082071 (а.с. 2), записані дані про свідків ніби-то при яких відбулося складання протоколу та пояснення особи по суті справи. У відповідності до пункту 7 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 від 06.11.2016 встановлено, що не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. В копії протоколу про адміністративне правопрушення як і в оригіналі міститься підпис ОСОБА_1 ..
Таким чином, можна прийти до висновку, що працівниками поліції було порушено вимоги вказаної Інструкції, оскільки відомості до протоколу про адміністративне правопорушення вносилися після того як його підписала особа та отримала його копію. Враховуючи викладене суддя приходить до висновку про обґрунтованість доводів захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом у вказаній справі, оскільки він складений у порушення ст. 254, 256 КУпАП. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно якого винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь. Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Крім того, аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину (адміністративного правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Статтею 62 Конституції України також передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши в сукупності надані докази, а також врахувавши встановлені в судовому засіданні обставини, суддя приходить до висновку про не доведеність вини ОСОБА_1 . Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів, які достовірно свідчать про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП під час розгляду адміністративних матеріалів в суді не здобуто, а ті, що надані в якості підтвердження, суддя оцінює критично з наведених вище обставин. Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність події адміністративного правопорушення. За таких обставин та враховуючи зазначені норми Закону, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суддя приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого цією статтею.
Керуючись ст. ст. 130, 247, 280, 284, 291, 294 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , - закрити за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови через Ржищівський міський суд Київської області.
Суддя