Справа № 357/1690/21
1-кп/357/924/21
13.04.2021 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019111030000358 від 30.12.2019 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженця м. Біла Церква, Київської області, з вищою освітою, розлученого, маючого на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , учасника бойових дій, потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_7 , потерпіла ОСОБА_8 , представник потерпілої - адвокат ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_10 ,
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 357/3161/15 2/357/1605/1 від 09.06.2015 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було зобов'язано сплачувати аліменти щомісячно на користь ОСОБА_8 на утримання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.03.2015 і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі судового рішення 02.07.2015 державним виконавцем Білоцерківського міського відділу виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48012086, щодо примусового виконання вказаного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2015.
Також на підставі виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.10.2019 № 357/4238/19 2/357/2611/19 державним виконавцем Білоцерківського міського відділу виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60749055, щодо примусового виконання вказаного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.10.2019 щодо стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 неустойки ( пені) за прострочення сплати аліментів за період з лютого 2016 року по березень 2019 рік.
ОСОБА_3 будучи працездатним, знаючи про свій обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття, обізнаний про виплату аліментів на утримання дитини, оскільки він з часу відкриття виконавчого провадження самостійно сплачував аліменти, тобто в повній мірі знаючи, що згідно вказаного рішення суду він зобов'язаний до виплати аліментів на утримання дитини, в період часу з 01.12.2018 до 31.01.2021 злісно ухилявся від їх сплати.
Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України у разі ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Однак, ОСОБА_3 , з метою злісного ухилення від сплати аліментів, за вказаний період часу, будучи працездатним і попередженим державним виконавцем про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, документів, які б свідчили про неможливість працевлаштування чи погіршення стану здоров'я у виконавчу службу не пред'являв, в центр зайнятості як шукаючий роботу хоча і звертався, проте був знятим з обліку з причини невідвідування центру без поважних причин більше 30 днів, про суму заробітку та джерела доходів державного виконавця не повідомляв, хоча мав джерела доходів та заробляв кошти на прожиття, в результаті чого утворилась заборгованість по виплаті встановлених виконавчим листом коштів на утримання дитини (аліментів), що в сукупності перевищує суму виплат за три місяці аліментних платежів. Станом 31.01.2021 заборгованість по сплаті аліментів складає 47956 грн. 42 коп.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому діяні визнав в повному обсязі при обставинах, визначених в обвинувальному акті, вказавши, що події, а також час та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, він їх в повному обсязі підтверджує, просить суворо не карати, а також просив суд застосувати до нього міру покарання у виді громадських робіт та в судовому засіданні повідомив, що почав сплачувати заборгованість по сплаті аліментів, перерахувавши у березні 2021 року 1000.00 грн. на утримання сина ОСОБА_11 . Його щире каяття проявляється у тому, що йому соромно за свій вчинок.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись показаннями обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого й стосуються процесуальних витрат та речових доказів. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і в межах висунутого обвинувачення за ч. 1 ст. 164 КК України, відповідно до вимог ст. 337 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення цілком доведена і його дії суд кваліфікує за ч.1 ст. 164 КК України, як умисні дії, що виразилися у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України згідно із якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, та ст. 50 КК України згідно якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Суд обираючи покарання, керуючись нормами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд не визнає обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 відповідно до статті 66 КК України щире каяття, оскільки щире каяття передбачає щирий жаль з приводу вчинення кримінального правопорушення та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. В судовому засіданні щире каяття обвинуваченого не знайшло свого підтвердження.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому відповідно до вимог ст. 67 КК України судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до статті 65 КК України бере до уваги: відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин у справі, класифікацію кримінального правопорушення, яке згідно із статтею 12 КК України відноситься до кримінального проступку; враховує наслідки та обставини вчиненого проступку: форму вини - прямий умисел; бездіяльність обвинуваченого, яка спрямована на невиконання рішення суду про стягнення з нього визначеної суми аліментів на утримання малолітньої дитини; злісний характер ухилення від сплати аліментів, про що свідчить тривалість ухилення; особу винного, а саме: його вік; матеріальний стан - офіційно не працює, але має тимчасові заробітки, сімейний стан - розлучений, але перебуває у фактичних шлюбних відносинах; стан здоров'я - нормальний, відсутні протипоказання для працевлаштування; посередньо характеризується за місцем проживання, за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря нарколога не звертався, перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних сержантів і солдат запасу в ІНФОРМАЦІЯ_6 , учасник бойових дій, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, раніше не судимий, тому приходить до переконання, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства і йому слід призначити покарання в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 164 КК України, а саме у виді обмеження волі в мінімальних межах, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою, а саме: покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На думку суду, призначене покарання та звільнення від його відбування є обґрунтованим, законним, справедливим, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і не буде становити особистий надмірний тягар для особи.
Установлено, що підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Цивільний позов у справі не заявлений.
Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 369 - 371, 373,374,376, 392 - 395 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді одного року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 в період іспитового строку: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області. Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, не може бути оскарженим в апеляційному порядку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1