Справа № 296/8974/20
2/296/145/21
"18" березня 2021 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Адамовича О.Й.,
за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 15.07.2011 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Позивач зазначив, що за умовами вказаного договору позичальнику було встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги про погашення заборгованості не реагував, унаслідок чого станом на 23 вересня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 17135,29 грн., яка складається із 13340,91грн. - заборгованості за простроченим тілом кредита, 3783,47 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; нарахована пеня - 10,91 грн.
Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором від 15.07.2011 року.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 02.12.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання (а.с.57).
Відповідач щодо позову заперечив. У своєму письмовому відзиві на позовну заяву вказав, що дійсно ним в АТ КБ «Приватбанк» 15.07.2011 р. на платіжну картку був отриманий кредит у сумі 10000 (десять тисяч) грн. у виглядi встановленого кредитного лiмiту, даний кредитний лiмiт був погашений повністю. У позовній заяві позивач вважає договором анкету-заяву позичальника про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку вiд 15.07.2011 р. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме з витягом Тарифів та Витягом з Умов він ознайомився i погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приват Банку, а також те, шо вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й шодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пенi, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, шо додані банком до позовної заяви розмірах i порядках нарахування. Крiм того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не могла, оскільки цей доказ повністю залежить вiд волевиявлення i дій однієї сторони (банку), яка може вносити i вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, шо підтверджено й у постанові Верховного Суду України вiд 11 березня 20l5 року (провадження № 6-16цс 15) i не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських; послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафі за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень. Наданi позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляд на їхній мiнливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної iз сторін, якщо вони не пiдписанi та не визнаються позичальником, а також, якщо цi умови прямо не передбачені як у даному випадку в анкетi-заявi позичальника, яка безпосередньо підписана останнім. I лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. «Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору» - така правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду у постанові вiд 03 липня 2019 року у справ: №342/180/17. Отже, підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-зава не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору (а.с.60-63).
У своїй відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_2 просила заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та вказала, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Підписавши дану заяву відповідач ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. В свою чергу, даний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Крім того, до матеріалів позовної заяви долучено «Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,3% (27,6% на рік), вказано розмір комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладанні договору були обговорені усі істотні умови. Разом з тим, у виписці з карткового рахунку прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором, а виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача. Таким чином позивач надав докази, що відповідача було ознайомлено саме із зазначеними Умовами та правилами надання банківських послуг та наказ Банку, яким були затверджені зазначені Умови та Правила надання банківських послуг. Відповідач на сьогоднішній день не звертався до банку з повідомленням про незгоду з внесеними змінами на не ініціював розірвання договору, більше того активно користувався картою, що говорить про прийняття Клієнтом діючих умов банківського обслуговування. Розрахунок заборгованості банку проведений автоматизованою системою станом на 23.09.2020 року і в ньому відображено та враховано всі фінансові зобов'язання боржника за умовами договору, а також здійсненні боржником платежі на його виконання. Щодо зміни розміру відсоткової ставки, то підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати, що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг. Крім того, умовами договору встановлено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом, позичальник зобов'язаний сплати банку пеню в розмірі передбаченому тарифами, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті. Зазначила, що відповідач не надав суду жодного доказу важкого фінансового становища з моменту першого порушення умов кредитного договору, а саме прострочення сплати кредиту, а тому такі посилання не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог банку. Також зауважила, що згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за договором. Тому посилання про те , що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматися судом до уваги (а.с.68-76).
29.01.2021р. до суду надійшла заява представника позивача про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 17124,38грн.. в т.ч. 13340,91грн. - заборгованості за простроченим тілом кредита, 3783,47 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Суд зазначає, що відповдіно до поданої заяви позивач не ставить вимогу про стягнення заявленої пені в сумі 10,91грн. Однак реалізуючи своє право на розпорядження предметом спору позивач має використовувати вірні процесуальні засоби. В даному випадку шляхом подання заяви про залишення позову без розгляду або відмови від позову в частині стягнення пені. Зменшення або збільшення позовних вимог можливе по відношенню до заявленого до стягнення певного виду зобов'язання, а не по відношенню до їх сукупності.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, згідно поданих клопотань не заперечував проти ухвалення заочного рішення, просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відсутність представника позивача (а.с.2,3).
Відповідач подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, В поданій заяві просив у задоволенні позову відмовити повністю (а.с.110).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, 15 липня 2011 року між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого останній отримав кредитні кошти в межах визначеного ліміту, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку.
У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті https://privatbank.ua.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 23 вересня 2020 року становить 17135,29 грн., яка складається із 13340,91 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита, 3783,47 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; нарахована пеня - 10,91 грн.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ “Приватбанк”).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві відповідача від 15.07.2011 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за тілом кредита, в.т.ч. заборгованість за поточним та простроченим тілом кредита, заборгованість за відсотками, штрафи (фіксована та процентна складова).
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15.07.2011 року, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов та Правил, не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг "ПриватБанку", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Саме такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосування норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Отже, врахувавши висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно здійснювалися нарахування відсотків та пені на виконання умов кредитного договору.
Крім того, виходячи з таких правових висновків Великої Палати Верховного Суду, суд не погоджується щодо заявленої до стягнення суми боргу по тілу кредиту.
Як вказувалося вище, банком було надано розрахунок, згідно якого заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 23.09.2020 року становить 17135,29 грн. і включає в себе заборгованість за простроченим тілом кредиту - 13340,91 грн.
Проте, з розрахунку за період з 01.08.18 по 01.11.19 (а.с. 7-11) вбачається, що вказана заборгованість по тілу кредиту окрім безпосередньо витрачених відповідачем сум позики (стовпчик №3 розрахунку), формувалася також шляхом погашення за рахунок кредитних коштів (стовпчик №4 розрахунку) нарахованих банком щомісячних відсотків, що призводило до збільшення заборгованості по тілу кредиту на таку суму відсотків, що відповідно збільшувало базу нарахування самих відсотків та інших платежів в подальшому.
Незважаючи на те, що відповідачем проводилось погашення боргу, в т.ч. нарахованих відсотків та тіла кредиту, суд не вбачає підстав для зарахування сплачених коштів в рахунок погашення тіла кредиту, оскільки такий спосіб не відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 04.12.2019 року (справа №357/4626/17) про те, що сплачені відповідачем кошти можуть вважатися такими, що сплачені на погашення тіла кредиту, лише за умови наявності доказів, які б свідчили про обґрунтованість зарахування таких сум за заявою сторони саме на погашення тіла кредиту, чи на наявність таких узгоджених сторонами умов укладеного кредитного договору, оскільки зарахування зустрічних вимог згідно частини другої статті 601 ЦК України може здійснюватись лише за заявою однієї із сторін.
Разом з тим, оскільки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 вказується про необґрунтованість нарахування відсотків у разі відсутності умов договору щодо цього, зважаючи на недоведеність існування погоджених між сторонами умов договору про можливість стягнення сум нарахованих відсотків самим банком за рахунок тіла кредиту, суд вважає, що позивачем необґрунтовано включено до тіла кредиту 7310,11 грн., які сформовані за період з 01.08.2018 по 01.11.2019, а тому в цій частині слід відмовити за недоведеністю обґрунтованості позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зокрема з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6030,80 грн.: (13340,91 грн. - 7310,11 грн. = 6030,80 грн.).
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Щодо посилань відповідача на погашення кредиту в межах ліміту, який було встановлено на рівні 10000грн. при укладанні договору, то з наданої банком довідки про зміну умов кредитування вбачається, що кредитний ліміт було збільшено 29.05.2017р. до 17000грн. (а.с.13), при цьому з виписки по рахунку за договором вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами після збільшення кредитного ліміту, який перевищував раніше встановлений розмір (а.с. 49-51). Разом з тим, вказане не спростовує висновків суду щодо безпідставності нарахування відсотків та погашення їх за рахунок кредитних коштів (використання ліміту банком самостійно).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 739,80 грн.
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-91, 258, 259, 265, 268, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 15.07.2011 року у розмірі 6030 (шість тисяч тридцять) грн. 80 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" суму сплаченого судового збору у розмірі 739 (сімсот тридцять дев'ять) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Позивач: АТ КБ "Приватбанк", місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Головуючий суддя О. Й. Адамович
Дата складання повного судового рішення: 23.03.21