Справа № 576/538/21
Провадження № 2/576/195/21
(заочне)
13 квітня 2021 року м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Мазура С.А.,
за участі:
секретаря Пугач В.Л.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за розпискою,-
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про стягнення суми боргу за розпискою, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_2 отримала від нього грошові кошти в борг в сумі 33512,00 грн., які зобов'язалася повернути у липні 2018 року, про що 06 березня 2018 року було складено боргову розписку. Однак, після спливу строку повернення коштів Відповідач борг не повернула. Також, посилається на те, що він неодноразово звертався до Відповідача з проханням повернути йому борг, кожного разу вона обіцяла повернути гроші, але ніяких заходів не вживала. Оскільки Відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання і до теперішнього часу борг не повернула, Позивач просить суд стягнути з Відповідача на його користь борг у сумі 33512, 00 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи у судове засідання не з'явилася, у наданий судом строк та станом на 01 квітня 2021 року своїм правом подання відзиву на позовну заяву не скористалася, до суду клопотань про розгляд справи без її участі та будь-яких інших клопотань чи заяв не подала.
У відповідності до частини восьмої статті 178 та частини п'ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Згідно правил частини шостої статті 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог статті 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 13 квітня 2021 року суд вирішив розглянути справу у заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Так, згідно наданої ОСОБА_2 06 березня 2018 року розписки, остання взяла у борг у ОСОБА_1 суму коштів в розмірі 33512,00 грн., які зобов'язалася повернути у липні місяці повну суму коштів (а.с.8).
На даний час Відповідач борг Позивачу не повернула. Доказів на спростування доводів та обставин, викладених в позові, відповідачем не надано.
Згідно частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, на підтвердження вимог вказаного закону Відповідачем надана Позивачу розписка про позичені гроші.
Згідно з вимогами статті 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, в даному випадку грошові кошти у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, письмова форма договору позику з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Таким чином, укладений у письмовій формі договір позики, за яким сторони домовилися про всі істотні умови позики та розписки, які є також договором позики, укладеним у простій письмовій формі, відповідають змісту ст. 1047 ЦК України. В силу ст. 1049 ЦК України ОСОБА_2 , як позичальник зобов'язана повернути позикодавцеві ОСОБА_1 позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані їй позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором. Однак ОСОБА_2 цього обов'язку не виконала.
Постановою Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13 визначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами 06 березня 2018 року був укладений договір позики на загальну суму 33512,00 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми боргу за розпискою в сумі 33512,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 525-526, 530, 1046-1050 ЦК України, статтями, 2, 12, 13,19, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) несплачену суму боргу за розпискою від 06 березня 2018 року у розмірі 33512(тридцять три тисячі п'ятсот дванадцять) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Глухівський міськрайонний суд Сумської області до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя С.А. Мазур