13 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 520/6859/2020
адміністративне провадження № К/9901/11732/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В. М.,
суддів: Кравчука В. М., Чиркіна С. М.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Уманця Андрія Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі № 520/6859/2020 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У 2020 році ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді звернення (заяви), датованого 08.01.2020 на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум;
- зобов'язати відповідача розглянути звернення (заяву) датованого 08.01.2020 на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум;
- зобов'язати відповідача відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалив розглянути та розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Не погоджуючись із рішенням Харківського окружного адміністративного суду та постановою Другого апеляційного адміністративного суду, позивач оскаржив їх у касаційному порядку.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Вирішуючи питання про відкриття провадження, Верховний Суд, зазначає наступне.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставами для відкриття касаційного провадження відповідач зазначає підпункти «а» та «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та вказує, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Зокрема вказує, що на даний час державою не створено орган державної влади та не надано повноважень органам державної влади видавати довідку про обставини поранення для категорії осіб, які отримали поранення та контузію в умовах бойових дій при виконанні військового обов'язку у Демократичній республіці Афганістан (1979-1989 рр). Таким чином, на думку позивача, для категорії осіб, які отримали поранення або контузії в умовах бойових дій без порушення законодавства (в ДРА у 1979-1989 рр.) є необхідність сформувати фундаментальну єдину правозастосовчу практику Верховним Судом, згідно якої вважати документом про обставини поранення для військовослужбовців, які отримали поранення або контузії в умовах бойових дій (в ДРА у 1979 - 1989 рр.) документ, в якому зазначено інформацію про відсутність інформації про притягнення військовослужбовця у період проходження ним військової служби до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності та вважати такий документ таким, що відповідає критеріям пункту 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975.
Суд критично оцінює наведені підстави касаційного оскарження, оскільки вказані доводи не дають підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Також, вказує, що справа відповідно до підпункту «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України має значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача. Ця підстава мотивована тим, що Верховним Судом не сформована правозастосовча практика стосовно документа про обставини поранення для військовослужбовців, які отримали поранення або контузії в умовах бойових дій (в ДРА у 1979- 1989 рр.).
Крім того, скаржник стверджує, що ця справа має суспільний інтерес з боку осіб з інвалідністю - Афганців, яким встановлена інвалідність з причин поранення та контузії пов'язаного з виконанням військового обов'язку в період отримання поранення 1979-1989 рр., оскільки ніхто з даної категорії осіб не може оформити довідку про обставини поранення з вищевказаних причин. Виняткове значення для справи обґрунтовує тим, що після розгляду Верховним Судом цієї справи буде сформована фундаментальна єдина правозастосовча практика, яка надасть скаржнику змогу оформити документ про обставини поранення та отримати гарантовану державою виплату внаслідок інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що відповідно до пункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є виключною підставою для перегляду судового рішення в суді касаційної інстанції.
Враховуючи наведені скаржником доводи, посилання скаржника на положення підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки на поточний день ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. Посилання скаржника на існування обставин визначених підпунктом «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України має загальний характер, тому не може вважатися винятковим випадком.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Загалом, скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
КАС України, передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися в касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд уже висловлювався у справах, які виникли у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 10.04.2019 у справі №822/220/18, від 04.03.2021 у справі № 280/4768/18, від 11.03.2021 у справі № 319/714/17, від 11.03.2021 у справі № 750/4095/17, від 11.03.2021 у справі № 741/315/17, від 31.03.2021 у справі № 520/7122/19 і Суд не знаходить підстав для відступу даних правових висновків.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Уманця Андрія Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі № 520/6859/2020 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В. М. Бевзенко
Судді В. М. Кравчук
С. М. Чиркін