13 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 620/1262/20
адміністративне провадження № К/9901/11275/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Кашпур О.В.
перевірив касаційну скаргу Управління Служби безпеки України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12.01.2018;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12.01.2018;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення із ним своєчасного повного розрахунку при звільненні;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13.01.2018 по день розгляду справи в суді, з розрахунку середньоденного заробітку (грошового забезпечення) у розмірі 476,60 грн.
01 червня 2020 року рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління служби безпеки України в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12.01.2018.
Зобов'язано Управління служби безпеки України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12.01.2018.
Стягнуто з Управління служби безпеки України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн 00 коп.
У задоволенні іншої частин позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління служби безпеки України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2700 (дві тисячі сімсот) грн 00 коп.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду відповідачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 31 березня 2021 року.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції відніс цю справу до справ незначної складності та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду даної справи є протиправність дій відповідача щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2018 рік та середнього заробітку за весь час затримки таких виплат при звільненні позивача з державної служби згідно зі статтею 86 Закону України «Про державну службу» (за ініціативою державного службовця) з 12 січня 2018 року на підставі наказу Голови Служби безпеки України № 23-ос від 12 січня 2018 року.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у декларації ОСОБА_1 «після звільнення» у графі «займана посада» зазначено головний спеціаліст Управління Служби безпеки України в Чернігівській області, посада категорії «В».
Позивач не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції». Згідно з останньою під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення.
Оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених підпунктами «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
А саме, в касаційній скарзі відповідач вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження відповідач не навів та не обґрунтував, застосування яких саме норм права викликають необхідність у формуванні єдиної правозастосовчої практики.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи касаційної скарги також з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження позивач жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Твердження заявника касаційної скарги, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , як у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Служби безпеки України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді В.Е. Мацедонська
О.В. Кашпур