Іменем України
07 квітня 2021 року
Київ
справа №9901/544/19
адміністративне провадження №П/9901/544/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Дашутіна І.В., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., Шевцової Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Андрієнко Н.А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Бєгунової О.О.,
представника відповідача - Нарольської Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Вищої ради правосуддя
про визнання протиправним і скасування рішення,
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 у вересні 2019 року звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, в якій просив скасувати рішення Вищої ради правосуддя:
- від 6 червня 2019 року №1559/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 лютого 2019 року №452/2дп/15-19 про притягнення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності";
- від 6 серпня 2019 року №2033/0/15-19 "Про тимчасове, на шість місяців, відсторонення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді й обов'язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсів підвищення кваліфікації із застосування норм Цивільного процесуального кодексу України і суддівської етики і подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді", прийняте на виконання рішення Вищої ради правосуддя від 6 червня 2019 року №1559/0/15-19.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року роз'єднано вказані позовні вимоги: (1) виділено у самостійне провадження вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення Вищої ради правосуддя від 6 червня 2019 року №1559/0/15-19; (2) адміністративну справу в частині вимоги про скасування рішення Вищої ради правосуддя від 6 серпня 2019 року №2033/0/15-19 передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Після подання позивачем належним чином оформленої позовної заяви на виконання ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року про залишення позовної заяви без руху і після повернення уточненої позовної заяви від 1 квітня 2020 року, зміст позовних вимог ОСОБА_1 до Верховного Суду є таким:
- визнання протиправним і скасування рішення Вищої ради правосуддя (далі - «ВРП») від 6 серпня 2019 року №2033/0/15-19 "Про тимчасове, на шість місяців, відсторонення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді й обов'язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсів підвищення кваліфікації із застосування норм Цивільного процесуального кодексу України і суддівської етики і подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді".
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
Позивач вважає протиправним рішення ВРП від 6 серпня 2019 року №2033/0/15-19 про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя. Вказує на його невмотивованість, порушення відповідачем під час прийняття цього рішення норм Регламенту ВРП, затвердженого її рішенням від 24 січня 2017 року №52/0/15-17 (далі - «Регламент ВРП»), зазначає про те, що склад ВРП, який ухвалив оскаржуване рішення, не мав повноважень його ухвалювати. Також ОСОБА_1 зауважує, що рішення від 6 серпня 2019 року прийняте на підставі протиправного рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 лютого 2019 року, а тому не може вважатися законним.
Обґрунтовуючи невмотивованість рішення від 6 серпня 2019 року ОСОБА_1 вказує, що воно не містить суджень і пояснень про наявність чи відсутність фактів, які покладені в основу висновків ВРП щодо результату розгляду подання про тимчасове відсторонення позивача. Так, ОСОБА_1 зазначає, що чинна редакція Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не містить окремої норми, якою були б закріплені форма, зміст і складові/критерії вмотивованості рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя. Тому позивач вважає, що до форми і змісту оскаржуваного рішення необхідно застосовувати аналогію закону, тобто правила, визначені частиною восьмою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», щодо вмотивованості рішення у дисциплінарній справі.
Стосовно порушень норм Регламенту ВРП під час прийняття рішення від 6 серпня 2019 року, то ОСОБА_1 вказує на те, що відповідач розглянув подання про тимчасове відсторонення позивача від здійснення правосуддя після спливу десятиденного строку з дня його надходження, чим порушив вимоги пунктів 20.8, 20.9 Регламенту ВРП. До того ж саме подання також надійшло до ВРП після спливу вказаного десятиденного строку. Також позивач зауважує, що рішення від 6 серпня 2019 року було вручено йому після спливу семиденного строку для його надіслання, який встановлений пунктом 20.15 Регламенту ВРП.
Окрім вказаного, ОСОБА_1 вважає, що склад ВРП, який ухвалив оскаржуване рішення, не мав повноважень його ухвалювати. Ці доводи позивач обґрунтовує тим, що ті члени ВРП, які брали участь у прийнятті рішень стосовно нього від 13 лютого 2019 року №452/2дп/15-19 і від 6 червня 2019 року №1559/0/15-19 повинні були заявити самовідвід під час ухвалення рішення від 6 серпня 2019 року №2033/0/15-19, адже прийняття ними перших двох рішень свідчить про їх упередженість при ухваленні рішення від 6 серпня 2019 року.
Інші доводи позовної заяви ОСОБА_1 стосуються протиправності рішень від 13 лютого 2019 року №452/2дп/15-19 і від 6 червня 2019 року №1559/0/15-19, оскільки позивач вважає, що не вчиняв дисциплінарних проступків, за які до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя.
ВРП у відзиві на позовну заяву вказує, що Велика Палата Верховного Суду 13 лютого 2020 року ухвалила постанову у справі №11-1007сап19, якою залишила без задоволення скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 6 червня 2019 року №1559/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 13 лютого 2019 року №452/2дп/15-19. Так, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності і пропорційність застосованого до нього дисциплінарного стягнення. Водночас більшість доводів ОСОБА_1 щодо протиправності рішення ВРП від 6 серпня 2019 року кореспондуються з тими, яким вже надана оцінка Великою Палатою Верховного Суду. Відтак ВРП зауважує, що в межах справи, що розглядається, Верховний Суд не може оцінювати обставини, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 .
Також ВРП вказує на відсутність підстав для оскарження і скасування її рішення від 6 серпня 2019 року, перелік яких є вичерпним і передбачений статтею 69 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». До того ж звертає увагу на відсутність підстав для самовідводу членів ВРП, які брали участь у прийнятті оскаржуваного рішення, а також на те, що ані ОСОБА_1 , ані його представник на засіданні 6 серпня 2019 року жодних відводів членам ВРП не заявляли.
Крім того, ВРП вважає оскаржуване рішення належним чином мотивованим, оскільки обґрунтованість рішення виявляється не у викладені детального опису обставин дисциплінарної справи, а у тому, що такі обставини мають бути враховані при його прийнятті. Так, рішення від 6 серпня 2019 року містить посилання на підстави і мотиви його прийняття, а тому доводи позивача щодо його невмотивованості відповідач вважає безпідставними.
Щодо порушення вимог Регламенту ВРП в частині строків розгляду питання про тимчасове відсторонення, то відповідач, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 лютого 2020 року, вказує, що порушення відповідного строку не може бути єдиною і достатньою підставою для скасування рішення ВРП.
ІІІ. ЗАЯВИ І КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ, ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Після надходження справи від Великої Палати Верховного Суду на підставі ухвали від 2 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Бучик А.Ю. від 21 жовтня 2019 року скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху.
Позивач усунув недоліки, зазначені в ухвалі від 21 жовтня 2019 року, і Верховний Суд у складі судді Бучик А.Ю. ухвалою від 15 листопада 2019 року відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 9 грудня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 9 грудня 2019 року (постановлена у складі: Бучик А.Ю. (суддя-доповідач), суддів Берназюка Я.О., Мороз Л.Л., Желєзного І.В., Рибачука А.І.) задоволено клопотання ВРП і зупинено провадження у справі №9901/544/19 до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду рішення в адміністративній справі №11-1007сап19 за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 6 червня 2019 року №1559/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 лютого 2019 року №452/2дп/15-19 "Про притягнення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року (постановлена у складі: Бучик А.Ю. (суддя-доповідач), суддів Берназюка Я.О., Мороз Л.Л., Рибачука А.І., Стеценка С.Г. ) поновлено провадження у справі №9901/544/19.
Разом з тим, ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року задоволено заяви суддів Бучик А.Ю., Рибачука А.І. та Мороз Л.Л. про самовідвід, а справу передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 2 березня 2020 року для розгляду справи №9901/544/19 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Мартинюк Н.М., суддів: Дашутіна І.В., Єресько Л.О., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року, постановленою у вказаному складі суддів, розгляд справи ухвалено розпочати спочатку, а судове засідання призначити на 15 квітня 2020 року з викликом сторін.
Судові засідання, які були призначені на 15 квітня і 27 травня 2020 року, не відбулися у зв'язку з вжиттям в Україні карантинних заходів з метою запобігання поширенню коронавірусної інфекції COVID-19, а також перебуванням суддів Єресько Л.О. і Дашутіна І.В. у відпустках.
Судовий розгляд справи, що був призначений на 17 червня 2020 року відкладено на 8 липня 2020 року у зв'язку з неявкою повноважного представника ВРП.
Оскільки 8 липня 2020 року суддя-член колегії суддів Єресько Л.О. перебувала у відпустці, її було замінено на іншу суддю - Шевцову Н.В. на підставі Розпорядження Заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року №1170/0/78-20, про що складено протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 8 липня 2020 року.
У засіданні, що було призначене 8 липня 2020 року, справа по суті не слухалася, а її розгляд відкладено на 30 вересня 2020 року.
Під час слухання справи 30 вересня 2020 року суд розглядав клопотання позивача і відповідача й постановив такі ухвали: повернув позивачеві уточнену позовну заяву з доданими до неї документами від 1 квітня 2020 року; задовольнив клопотання представника позивача від 1 квітня 2020 року і витребував від ВРП належним чином засвідчену копію дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 ; задовольнив клопотання ВРП від 10 квітня 2020 року про долучення документів до матеріалів справи; задовольнив клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2020 року і ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 22 травня 2020 року. У справі було оголошено перерву до 4 листопада 2020 року.
Судове засідання, призначене на 4 листопада 2020 року, не відбулося у зв'язку з тим, що суддя-член колегії Дашутін І.В. перебував у відпустці.
Наступне засідання, призначене на 23 грудня 2020 року, також не відбулося у зв'язку з відпусткою судді-члена колегії Шевцової Н.В.
У судовому засіданні, що відбулося 7 квітня 2021 року постановлено протокольні ухвали, якими задоволено клопотання представника позивача: від 4 грудня 2020 року про приєднання до матеріалів справи копії постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №756/9538/16-ц; від 19 січня 2021 року про долучення до матеріалів справи доказів, які додані до цього клопотання і стосуються позитивної характеристики судді ОСОБА_1 .
Так, у судовому засіданні, що відбулося 7 квітня 2021 року, позивач і його представник позов підтримали, а представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.
ІV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила таке.
Указом Президента України від 9 січня 2003 року №13/2003 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Оболонського районного суду міста Києва строком на п'ять років.
Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року №300-VI «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано на посаду судді цього ж суду безстроково.
4 вересня 2017 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_5 щодо дій судді ОСОБА_1 під час розгляду справи №756/9253/17.
За результатами попередньої перевірки цієї скарги член Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_7 висновком від 29 вересня 2017 року запропонувала відкрити дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1 .
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 9 жовтня 2017 року №3186-1/2дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно позивача за скаргою ОСОБА_5 .
Крім того, 12 грудня 2016 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_6 щодо дій судді ОСОБА_1 під час розгляду справи №756/9538/16-ц (№2/756/4744/16).
За результатами попередньої перевірки зазначеної скарги член Другої Дисциплінарної палати ВРП висновком від 18 жовтня 2017 року також запропонувала відкрити дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1 .
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 6 листопада 2017 року №3588/2дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1 за скаргою ОСОБА_6 , а також об'єднано дисциплінарні справи стосовно позивача, відкриті за скаргою ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , в одну й передано її для підготовки до розгляду члену цієї ж палати - ОСОБА_7 .
5 лютого 2018 року Друга Дисциплінарна палата ВРП постановила ухвалу №352/2дп/15-18 «Про продовження строку розгляду дисциплінарної справи, відкритої за скаргами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 »
Ухвалою від 16 липня 2018 року Друга Дисциплінарна палата ВРП відкрила дисциплінарну справу щодо ОСОБА_1 за власною ініціативою, оскільки під час розгляду дисциплінарної справи виявила відомості, які можуть свідчити про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктами «а», «г» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Цією ж ухвалою об'єднано дисциплінарну справу щодо ОСОБА_1 за скаргами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 зі справою, відкритою Другою Дисциплінарною палатою ВРП за власною ініціативою.
За результатами розгляду об'єднаної дисциплінарної справи щодо ОСОБА_1 . Друга Дисциплінарна палата ВРП 13 лютого 2019 року прийняла рішення №452/2дп/15-19 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді подання про тимчасове, на шість місяців, відсторонення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді й обов'язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсів підвищення кваліфікації із застосування норм Цивільного процесуального кодексу України і суддівської етики і подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
За результатами попередньої перевірки скарг ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та його адвоката Якими Є.І. на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 лютого 2019 року №452/2дп/15-19 член ВРП ОСОБА_9 склав висновок від 25 березня 2019 року, в якому запропонував залишити вказане рішення без змін.
Ухвалою ВРП від 23 квітня 2019 року продовжено строк розгляду скарг ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та його адвоката Якими Є.І. на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 лютого 2019 року №452/2дп/15-19 на шістдесят днів.
Рішенням ВРП від 6 червня 2019 року №1559/0/15-19 залишено без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 лютого 2019 року №452/2дп/15-19.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №11-1007сап19 залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 6 червня 2019 року №1559/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 13 лютого 2019 року №452/2дп/15-19.
Листом від 7 червня 2019 року №21773/0/9-19 Друга Дисциплінарна палата ВРП направила до ВРП копію рішення від 13 лютого 2019 року №452/2дп/15-19, яке надійшло відповідачеві 7 червня 2019 року.
Рішенням ВРП від 6 серпня 2019 року №2033/0/15-19 позивача тимчасово, на шість місяців, відсторонено від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді й обов'язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсів підвищення кваліфікації із застосування норм Цивільного процесуального кодексу України і суддівської етики і подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. Також доручено Національній школі суддів України забезпечити проходження суддею ОСОБА_1 курсів підвищення кваліфікації з метою подальшого кваліфікаційного оцінювання.
Листом від 6 серпня 2019 року №29319/0/9-19 (а.с. 171, том 2) ВРП повідомила позивача про зміст рішення від 6 серпня 2019 року, а листом від 15 серпня 2019 року №30446/0/9-19 (а.с. 176, том 2) надіслала ОСОБА_1 копію вказаного рішення.
Вважаючи рішення ВРП від 6 серпня 2019 року №2033/0/15-19 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Згідно зі статтею 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантується Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
Частинами другою і дев?ятою цієї ж статті встановлено, що ВРП складається з двадцяти одного члена та набуває повноважень за умови обрання (призначення) щонайменше п'ятнадцяти її членів, серед яких більшість становлять судді.
Статтею 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII передбачено, що Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
За частиною другою статті 30 і частиною першою статті 34 указаного Закону засідання Вищої ради правосуддя у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП. Рішення Вищої ради правосуддя ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні Вищої ради правосуддя, якщо інше не визначено цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Приписами пункту 3 частини восьмої цієї ж статті визначено, що рішення Дисциплінарної палати викладається у письмовій формі, підписується членами Дисциплінарної палати, які брали участь у його ухваленні. Рішення у дисциплінарній справі повинно містити, зокрема, мотиви, з яких його ухвалено.
Згідно з частинами першою, восьмою статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. У розгляді скарги не беруть участі члени Вищої ради правосуддя, які входять до Дисциплінарної палати, що ухвалила оскаржуване рішення. Член Дисциплінарної палати, який був доповідачем у дисциплінарній справі при її розгляді Дисциплінарною палатою, має право виступити на засіданні Вищої ради правосуддя, в якому розглядається скарга на рішення Дисциплінарної палати, із доповіддю щодо рішення Дисциплінарної палати.
Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
Частинами першою - третьою статті 62 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням ВРП: 1) у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності; 2) при проведенні кваліфікаційного оцінювання; 3) в порядку застосування дисциплінарного стягнення.
З дня ухвалення Дисциплінарною палатою рішення про застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади суддя вважається тимчасово відстороненим від здійснення правосуддя без ухвалення ВРП окремого рішення.
Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя з інших підстав не допускається.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
За правилами статті 68 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності здійснюється ВРП на підставі рішення Дисциплінарної палати про застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.
Суддя, стосовно якого розглядається питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності, та/або його представник може бути заслуханим на засіданні ВРП.
Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
За результатами розгляду подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
Згідно зі статтею 69 цього ж Закону рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Пунктами 20.8, 20.9 Регламенту ВРП передбачено, що тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності здійснюється Радою на підставі рішення Дисциплінарної палати про застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.
Питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя розглядається Радою у пленарному складі у строк не пізніше ніж через десять днів з дня надходження.
Відповідно до пункту 20.15 Регламенту ВРП за результатами розгляду подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності Рада ухвалює вмотивоване рішення, копії якого не пізніше ніж через сім днів надсилаються судді, Вищій кваліфікаційній комісії, Національній школі суддів та голові суду, в якому такий суддя обіймає посаду. Суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення Радою рішення про тимчасове відсторонення.
За частинами першою - другою статті 33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Вищої ради правосуддя не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. За наявності таких обставин член Вищої ради правосуддя повинен заявити самовідвід.
За наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, відвід члену Вищої ради правосуддя може заявити особа, за поданням якої розглядатиметься питання, а також особа, стосовно якої вирішується питання, чи особа, що подала заяву, скаргу.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Одним із основних доводів ОСОБА_1 щодо протиправності рішення ВРП від 6 серпня 2019 року є його невмотивованість. Так, позивач вказує, що оскаржуване рішення не містить суджень і пояснень про наявність чи відсутність фактів, які покладені в основу висновків ВРП щодо результату розгляду подання про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від здійснення правосуддя.
Судом установлено, що оскаржуваним рішенням ВРП від 6 серпня 2019 року позивача тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя у порядку застосування дисциплінарного стягнення (пункт 3 частини першої статті 62 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Визначеною законом підставою для прийняття ВРП такого рішення є рішення її Дисциплінарної палати про застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя (частина перша статті 68 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Зі змісту оскаржуваного рішення ВРП убачається, що воно містить посилання на визначену законом підставу його ухвалення, а саме рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 лютого 2019 року №452/2дп/15-19, залишене без змін рішенням ВРП від 6 червня 2019 року №1559/0/15-19, відповідно до якого суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді й обов'язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсів підвищення кваліфікації із застосування норм Цивільного процесуального кодексу України і суддівської етики і подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Також в оскаржуваному рішенні ВРП від 6 серпня 2019 року наведено нормативно-правове обґрунтування його прийняття: статті 105, 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 3, 30, 34, 68 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пункти 20.8 - 20.18 Регламенту ВРП.
Водночас сторони справи не ставлять під сумнів правильності застосованих відповідачем правових норм.
Верховний Суд акцентує увагу на тому, що оскаржуване рішення ВРП не є рішенням про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов'язаних із цим питань, оскільки для цього законами України «Про судоустрій і статус суддів» і «Про Вищу раду правосуддя» передбачено процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу. Чинним законодавством не передбачено права ВРП переоцінювати вже встановлені нею обставини на стадії розгляду подання дисциплінарного органу про відсторонення судді.
Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що ВРП в оскаржуваному рішенні навела обґрунтування його прийняття, виходячи з тих меж умотивованості, яких вимагає закон при вирішенні питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя за наслідками розгляду подання дисциплінарного органу ВРП.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №9901/742/18.
Крім того, Верховний Суд відхиляє доводи позивача про те, що вимоги стосовно вмотивованості оскаржуваного рішення ВРП від 6 серпня 2019 року повинні бути такими ж, як до рішення її Дисциплінарної палати про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Так, дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом ВРП з використанням спеціально передбачених для цього процедур (як от попередня перевірка дисциплінарної скарги, складення доповідачем вмотивованого висновку з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи, розгляд Дисциплінарною палатою відповідного висновку, вчинення дій з підготовки справи до розгляду Дисциплінарною палатою: збирання додаткової інформації та документів, матеріалів, пояснень судді та скаржника, ознайомлення із суддівським досьє, визначення свідків чи інших осіб, які підлягають виклику або запрошенню взяти участь у засіданні; подання учасниками дисциплінарної справи доказів, надання пояснень, подача клопотань про виклик свідків і заяв про відвід). Результатом вказаних процедур є рішення Дисциплінарної палати, рівень вмотивованості якого повинен відображати суть допущеного суддею дисциплінарного проступку та інші обставини, які мають значення для кваліфікації проступку і обрання відповідного виду дисциплінарного стягнення.
Натомість рішення ВРП про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя приймається на підставі відповідного рішення Дисциплінарної палати, яке у випадку позивача залишене ВРП без змін. Тобто рішення відповідача від 6 серпня 2019 року є реалізацією обраного Дисциплінарною палатою виду стягнення і межі його вмотивованості не можуть бути такими ж, як у рішення Дисциплінарної палати.
Із викладених підстав Верховний Суд відхиляє доводи позивача щодо неналежної вмотивованості оскаржуваного рішення ВРП від 6 серпня 2019 року.
До того ж Суд враховує, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2020 року надано оцінку доводам позивача щодо обставин вчинення дисциплінарних проступків. Зокрема, у цій постанові зазначено, що доводи ОСОБА_1 не спростовують обґрунтованості висновків ВРП та її дисциплінарного органу щодо наявності правових підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та пропорційності застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя. Відтак Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ВРП, приймаючи рішення від 6 червня 2019 року №1559/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Водночас дії та рішення ВРП та її дисциплінарного органу не характеризувалися недоліками, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості під час здійснення дисциплінарного провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У зв?язку з цим колегія суддів під час розгляду цієї справи не дає оцінки обставинам дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_1 , у тому числі щодо підстав і порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, правомірність яких перевірена Великою Палатою Верховного Суду, рішення якої є остаточним і не може бути оскаржене. Відтак Верховний Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо незаконності рішення ВРП від 6 серпня 2019 року у зв'язку з тим, що воно прийняте на підставі протиправних рішень від 13 лютого і 6 червня 2019 року.
Стосовно доводів позивача про невідповідність оскаржуваного рішення ВРП вимогам статті 69 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема пункту 1 частини першої цієї статті, необхідно зазначити таке.
Згідно витягу з протоколу №59 засідання ВРП, що відбулося 6 серпня 2019 року (а.с. 133-135, том 2), у цьому засіданні взяли участь 12 членів ВРП (тобто більшість від її складу) й усі 12 членів проголосували за відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя на підставі відповідного подання Другої Дисциплінарної палати ВРП. Також рішення від 6 серпня 2019 року №2033/0/15-19 підписане усіма членами ВРП, які брали участь в його ухваленні (а.с. 169-170, том 2). Крім того, як встановлено у цій постанові, оскаржуване рішення містить посилання на визначені законом підстави тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків (посилання на правові підстави і відповідне подання Другої Дисциплінарної палати ВРП).
Разом з тим, Верховний Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що ті члени ВРП, які брали участь у прийнятті рішень стосовно нього від 13 лютого 2019 року №452/2дп/15-19 і від 6 червня 2019 року №1559/0/15-19 повинні були заявити самовідвід під час прийняття рішення від 6 серпня 2019 року №2033/0/15-19.
Так, приписами частини восьмої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що ті члени Дисциплінарної палати, які ухвалили оскаржуване рішення, не можуть брати участь у розгляді ВРП скарги на таке рішення Дисциплінарної палати (тобто, у випадку позивача, члени Другої Дисциплінарної палати ВРП, які ухвалили рішення від 13 лютого 2019 року не могли брати участь у прийнятті рішення ВРП від 6 червня 2019 року, яким рішення від 13 лютого 2019 року залишено без змін). Натомість будь-яких заборон щодо участі тих членів ВРП, які ухвалили рішення від 13 лютого і 6 червня 2019 року у прийнятті рішення від 6 серпня 2019 року, яким реалізовано відповідне дисциплінарне стягнення, Закон України «Про Вищу раду правосуддя» не містить. Більше того, оскаржуване рішення в силу статті 68 вказаного Закону приймається ВРП, тобто у її пленарному складі, яка є повноважною лише за умови участі в ухваленні рішення більшості членів від складу ВРП.
Крім того, як ОСОБА_1 , так і його представник, які були присутні на засіданні ВРП 6 серпня 2019 року, не були позбавлені права заявити відвід тим членам ВРП, щодо безсторонності яких у них були сумніви, проте цим правом не скористалися.
З викладеного висновується, що підстави для скасування оскаржуваного рішення ВРП, визначені статтею 69 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», відсутні.
Стосовно доводів ОСОБА_1 про порушення відповідачем пунктів 20.8, 20.9, 20.15 Регламенту ВРП, слід зазначити таке.
Пунктом 20.9 Регламенту ВРП визначено, що питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя розглядається ВРП у пленарному складі у строк не пізніше ніж через десять днів з дня надходження.
З матеріалів справи вбачається, що копія рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 лютого 2019 року №452/2дп/15-19 була відправлена і надійшла до ВРП 7 червня 2019 року (а.с. 142, том 2), тоді як розгляд питання про тимчасове відсторонення позивача на підставі відповідного подання здійснено 6 серпня 2018 року, тобто після спливу десятиденного строку, встановленого пунктом 20.9 Регламенту ВРП.
Однак ця обставина, на думку Верховного Суду, не може бути визнана єдиною і беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП від 6 серпня 2019 року №2033/0/15-19 (подібний підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2020 року у справі №11-1007сап19).
Так само Верховний Суд вважає, що не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП доводи позивача про порушення відповідачем вимог пункту 20.15 Регламенту ВРП. Так, вказана норма встановлює обов'язок ВРП надіслати судді копію рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності у строк не пізніше ніж через сім днів. Проте рішення від 6 серпня 2019 року було надіслано судді ОСОБА_1 15 серпня 2019 року (а.с. 176, том 2), а отже з порушенням вказаного семиденного строку. Проте вказане порушення строку надсилання позивачеві копії оскаржуваного рішення ВРП не свідчить про незаконність самого рішення і не свідчить про його дефектність.
Окрім іншого, Верховний Суд відхиляє подані ОСОБА_1 докази, додані до клопотань від 10 червня 2016 року (а.с. 261-263, том 2), від 4 грудня 2020 року (а.с. 25-26, том 5) і від 19 січня 2021 року (а.с. 81-92, 94-97, 100, том 5), оскільки вони стосуються суті дисциплінарних проступків, оцінку яким надала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2020 року у справі №11-1007сап19, тоді як Верховний Суд їм оцінку не надає в силу частини четвертої статті 78 КАС України. З цих же підстав Верховний Суд відхиляє й інші докази, які стосуються суті й обставин вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, за які до нього застосовано стягнення рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 лютого 2020 року.
З огляду на відповідність оскаржуваного рішення ВРП вимогам статті 69 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», а також відповідність оскаржуваного рішення критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 6 серпня 2019 року №2033/0/15-19 необхідно відмовити.
За правилами статті 139 КАС понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 22, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення відмовити.
Рішення Верховного Суду як суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення Верховного Суду подається безпосередньо до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст цього рішення складено 12 квітня 2021 року.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
І.В. Дашутін
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
Н.В. Шевцова,
Судді Верховного Суду