07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 803/1245/17
адміністративне провадження № К/9901/47454/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Білоуса О.В.,
суддів: Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
секретар судового засідання - Носенко Л.О.,
за участю: представника позивача Бугайова А.О.,
самопредставника відповідача -Норець В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Трейдинг» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року (головуючий суддя - Сеник Р.П., судді: Попко Я.С., Хобор Р.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Трейдинг» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, правонаступником якого є Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ТОВ «Вог Трейдинг» (далі - Товариство) звернулось із позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2017 року №00062414-06, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 145 305 934,5 грн, в тому числі штраф 48 435 311,5 грн.
В обґрунтування позовних вимоги вказує, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною бухгалтерською документацією.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
У зв'язку з реорганізацією податкового органу та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби», згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, проведено заміну відповідача Державної фіскальної служби на його правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Вог Трейдинг» зареєстроване як юридична особа 04.10.2012 року. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 09.10.2012 року за №63356, з 01.01.2015 року перебуває на обліку в Офісі ВПП ДФС.
Офісом ВПП ДФС проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «КОНСАЛТКОМ», ТОВ «АРЕАЛ СОФТ ГРУП», ТОВ «Ленсі Груп» за період з 01.01.2014 року по 29.07.2016 року, за результатами якої складено акт від 03.08.2017 року №2683/28-10-14-06/38390515.
Перевіркою встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 96 870 623 грн, в тому числі за січень 2016 року на суму 9 418 467 грн та за лютий 2016 року в сумі 87 452 156 грн.
На підставі акта перевірки Офісом ВПП ДФС винесено податкове повідомлення - рішення від 31.08.2017 року №00062414-06, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 145 305 934,5 грн, в тому числі штраф 48 435 311,5 грн.
Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством доведено правомірність формування податкового кредиту з ПДВ по фінансово-господарських операціях з ТОВ «КОНСАЛТКОМ», ТОВ «АРЕАЛ СОФТ ГРУП», ТОВ «Ленсі Груп» та включено у витрати підприємства. Всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Висновки Офісу ВПП ДФС про відсутність реального характеру відносин між позивачем та вищевказаними контрагентами, на думку суду першої інстанції, ґрунтуються на аналізі лише баз даних податкового органу з відомостями про чисельність працюючих та податкової звітності з ПДВ, без фактичного з'ясування контролюючим органом реального майнового стану суб'єкта господарювання та перевірки його фінансово-господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини.
Скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2017 року у справі №757/59251/16-к та вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.07.2016 року у справі №183/3238/16 встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ «Ленсі Груп» та ТОВ «Альтерра Трейдинг».
Однак, колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені ПК України.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Згідно приписів пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
За приписами підпунктів 198.6 та 198.3 статті 198 ПК України, виникнення у платника податку на додану вартість права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.
Таким чином, дослідженню підлягає реальність вчинення (фактичне відбуття) господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
З аналізу положень вищенаведених нормативно-правових законодавчих актів вбачається, що не можуть належати до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Разом з цим, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи, іншими документами, передбаченими законодавством. Також з проаналізованих норм випливає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає з'ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Ленсі Груп» - продавець, в особі директора ОСОБА_1 та ТОВ «Вог Трейдинг» - покупець, в особі директора Гриненко Т.В., було укладено Договір купівлі-продажу від 15.01.2016 року №1501/1.
Предметом договору є зобов'язання продавця передати у власність покупця нафтопродукти в асортименті, в подальшому викладенні іменовані товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.
Відповідно до п. 5.2. договору, в період з 21.01.2016 року по 28.01.2016 року Товариством здійснено 100% передоплату за даним договором в сумі 233 981 135 грн в тому числі ПДВ 38 996 855,86 грн.
Перерахування коштів підтверджується оглянутими судом платіжними дорученнями від 21.01.2016 року №452 на суму 7 788 500 грн. від 21.01.2016 року №451 на суму 7 988 500 грн.; від 21.01.2016 року №449 на суму 8 969 500 грн., від 21.01.2016 року №450 на суму 8 977 000 грн., від 21.01.2016 року №424 на суму 9 000 000 грн., від 21.01.2016 року №425 на суму 9 133 300 грн., від 21.01.2016 року №426 на суму 9 249 000 грн., від 21.01.2016 року №427 на суму 9 358 000 грн., від 21.01.2016 року №443 на суму 9 400 300 грн., від 21.01.2016 року №422 на суму 9 466 000 грн., від 21.01.2016 року №428 на суму 9 468 000 грн., від 21.01.2016 року №421 на суму 9 541 000 грн., від 21.01.2016 року №429 на суму 9 579 000 грн., від 21.01.2016 року №423 на суму 9 619 000 грн., від 21.01.2016 року №430 на суму 9 686 000 грн.; від 21.01.2016 року №431 на суму 9 699 000 грн., від 21.01.2016 року №432 на суму 9 700 000 грн., від 21.01.2016 року №433 на суму 9 717 000 грн., від 21.01.2016 року №435 на суму 9 738 500 грн., від 21.01.2016 року №436 на суму 9 748 000 грн., від 21.01.2016 року №437 на суму 9 750 000 грн., від 21.01.2016 року №438 на суму 9 760 000 грн., від 21.01.2016 року №442 на суму 9 888 800 грн., від 21.01.2016 року №444 на суму 9 918 000 грн., від 28.01.2016 року №897 на суму 3 249 896 грн., від 28.01.2016 року №899 на суму 5 649 793 грн.
ТОВ «Ленсі Груп» відповідно на адресу ТОВ «Вог Трейдинг» по вищевказаному договору від 15.01.2016 року №1501/1 виписало та зареєструвало наступні податкові накладні від 21.01.2016 року №31 на суму 6 657 083,33 грн. в тому числі ПДВ 1 331 416,67 грн., від 28.01.2016 року №36 на суму 3 815 955,83 грн. в тому числі ПДВ 763 191,17 грн., від 28.01.2016 року №37 на суму 4 708 160,83 грн. в тому числі ПДВ 941 632,17 грн., від 28.01.2016 року № 35 на суму 2 708 246,67 грн. в тому числі ПДВ 541 649,33 грн., від 28.01.2016 року №34 на суму 1 930 415,83 грн. в тому числі ПДВ 386 083,17 грн., від 06.02.2016 року №24 на суму 8 265 000 грн. в тому числі ПДВ 1 653 000 грн., від 06.02.2016 року №16 на суму 8 123 333,33 грн. в тому числі ПДВ 1 624 666,67 грн., від 06.02.2016 року №18 на суму 8 133 333,33 грн. в тому числі ПДВ 1 626 666,67 грн., від 06.02.2016 року №21 на суму 8 165 833,33 грн. в тому числі ПДВ 1 633 166,67 грн., від 06.02.2016 року №22 на суму 8 240 666,67 грн. в тому числі ПДВ 1 648 133,33 грн., від 08.02.2016 року №2 на суму 7 888 333,33 грн. в тому числі ПДВ 1 577 666,67 грн., від 08.02.2016 року №32 на суму 6 490 416,67 грн. в тому числі ПДВ 1 298 083,33 грн., від 08.02.2016 року №1 на суму 7 950 833,33 грн. в тому числі ПДВ 1 590 166,67 грн., від 08.02.2016 року №3 на суму 8 015 833,33 грн. в тому числі ПДВ 1 603 166,67 грн., від 08.02.2016 року №5 на суму 7 611 083,33 грн. в тому числі ПДВ 1 522 216,67 грн., від 08.02.2016 року №6 на суму 7 707 500 грн. в тому числі ПДВ 1 541 500 грн., від 08.02.2016 року №7 на суму 7 798 333,33 грн. в тому числі ПДВ 1 559 666,67 грн., від 08.02.2016 року №8 на суму 7 890 000 грн. в тому числі ПДВ 1 578 000 грн., від 08.02.2016 року №14 на суму 8 106 000 грн. в тому числі ПДВ 1 621 200 грн., від 08.02.2016 року №11 на суму 8 082 500 грн. в тому числі ПДВ 1 616 500 грн., від 08.02.2016 року №19 на суму 8 141 666,67 грн. в тому числі ПДВ 1 628 333,33 грн., від 08.02.2016 року №15 на суму 8 115416,67 грн. в тому числі ПДВ 1 623 083,33 грн., від 08.02.2016 року №13 на суму 8 097 500 грн. в тому числі ПДВ 1 619 500 грн., від 08.02.2016 року №12 на суму 8 083 333,33 грн. в тому числі ПДВ 1 616 666,67 грн., від 08.02.2016 року№20 на суму 8 150 000 грн. в тому числі ПДВ 1 630 000 грн., від 08.02.2016 року №17 на суму 8 125 000 грн. в тому числі ПДВ 1 625 000 грн., від 08.02.2016 року №9 на суму 7 982 500 грн. в тому числі ПДВ 1 596 500 грн., всього на загальну суму 233 981 135 грн. в тому числі ПДВ 38 996 855,86 грн.
На даний час, вказаний договір є невиконаним зі сторони ТОВ «Ленсі Груп» у зв'язку із чим Товариством до Господарського суду Київської області подано позов про зобов'язання ТОВ «Ленсі Груп» виконати умови вищевказаного договору від 15.01.2016 року №1501/1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 5 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі №911/2973/17.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Господарського суду Київської області від 17 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено, оскільки за відсутності оригіналів первинних документів суд не зміг перевірити реальність господарських операцій між сторонами, дійсну наявність у відповідача обов'язку з поставки позивачу палива дизельного ДТ-3-К5, сорт F (код УКТ ЗЕД 2710194300) в кількості 16712,94 тонн згідно договору купівлі-продажу № 1501/1 від 15.01.2016.
Посилаючись на долучення вказаного рішення Господарського суду Київської області до матеріалів справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ «Ленсі Груп».
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що за приписами статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частиною першою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, в ній наявна незасвідчена ксерокопія рішення Господарського суду Київської області від 17 листопада 2017 року у справі №911/2973/17, яка не може вважатися належним та допустимим доказом у справі.
Частиною другою статті 94 КАС України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Разом з тим, суд повинен не лише надати оцінку доказам, але й перевірити достовірність доказів.
Статтею 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Верховний Суд акцентує увагу на тому, що для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що до матеріалів справи долучено копію вироку Печерського районного суду м. Києва від 3 лютого 2017 року у справі №757/59251/16-к, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ «Ленсі Груп».
Отже, підставою для висновку суду апеляційної інстанції про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ «Ленсі Груп» стала наявність вироку у кримінальному провадженні, яким затверджено угоду про визнання винуватості директора ТОВ «Ленсі Груп» ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України.
При цьому, частинами першою-третьою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Диспозиція наведеної правової норми вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили. Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.
Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальному провадженні, ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, наведеному оцінки не надав, під час судового розгляду справи помилково вважав, що вказаним вироком суду затверджено угоду про визнання винуватості директора ТОВ «Ленсі Груп» у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за фіктивне підприємництво (в редакції, чинній на момент постановлення вироку) та помилково посилався на постанову Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року у справі №2а/3264/11/1070, де зроблено висновок щодо застосування положень статті 205 Кримінального кодексу України.
Натомість, як вбачається із встановлених судами обставин, вказаним вироком суду затверджено угоду про визнання винуватості директора ТОВ «Ленсі Груп» ОСОБА_1 у вчиненні злочину, частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців, що не є тотожним із фіктивним підприємництвом.
За вказаних обставин, правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 17 листопада 2015 року (справа №2а/3264/11/1070), не може застосовуватись до цих правовідносин.
Щодо посилань суду апеляційної інстанції на наявність кримінального провадження №42017000000003061 від 27.09.2017 року стосовно службових осіб ТОВ «Вог Трейдинг» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України та протоколів допиту свідків, то наявність зареєстрованого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, тому як відповідно до частини шостої статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За змістом частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Пунктом 3 частини другої статті 353 вказаного Кодексу передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому таке рішення підлягає скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 3, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Трейдинг» задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року скасувати.
Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Трейдинг» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, правонаступником якого є Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 12 квітня 2021 року.
Головуючий суддя О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх