Справа № 562/985/21
09.04.2021 року Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021186130000044, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15лютого 2021 року, по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Клопіт, Рівненської області, українця, громадянина України, з загальною середньою освітою, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу вимог ст.89 КК України не судимого
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.254 КК України,
ОСОБА_3 , 08.05.2020 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), діючи незаконно, умисно, в порушення вимог ст.ст.20, 125, 126, 168 Земельного кодексу України, не маючи затвердженого Мізоцькою селищною радою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування), а токож зміну її цільового призначення, без отримання від спеціально уповноважених органів влади відповідних дозволів на зняття та перенесення грунтового покриву земельних ділянок, на створення штучної водойми з метою облаштування на земельній ділянці із земель запасу комунальної власності Мізоцької територіальної громади сільськогосподарського призначення (пасовище), що розташовано поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , штучної водойми (ставок) для власних потреб, шляхом розчищення та поглиблення існуючої водойми (копанки), а також збільшення (розширення) її розмірів за рахунок площі прилеглої земельної ділянки сільськогосподарського призначення, здійснив зняття та перенесення поверхневого (грунтового) шару землі із частини зазначеної земельної ділянки площею 30 м.кв., внаслідок чого порушено цілісність поверхневого шару грунту, а утворене заглиблення на вказаній частині земельної ділянки підтоплено підземними водами, що не дає можливості для відтворення природних властивостей земель і використання з метою сільськогосподарського виробництва, тобто призвело до виведення частини зазначеної земельної ділянки із сільськогосподарського обороту.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.254 КК України (в редакції Закону від 28.04.2020, чинний станом на 08.05.2020) - безгосподарське використання земель, що спричинило виведення землі із сільськогосподарського обороту.
Зазначену кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає вірною.
Вищезазначені обставини, які встановлені органом досудового розслідування, у відповідності до ч.2 ст.382 КПК України судом не досліджувались з огляду на те, що такі обставини не оспорюються учасниками судового провадження.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акта у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_3 , у присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , надав письмову заяву, відповідно до якої він беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.254 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч.2 ст.302 КПК України. У своїй заяві обвинувачений ОСОБА_3 вказав також, що не заперечує проти застосування відносно нього покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.254 КК України (в редакції Закону від 28.04.2020, чинний станом на 08.05.2020).
Представником потерпілої сторони ОСОБА_5 надано заяву, в якій вона погодилася з розглядом обвинувального акту відносно ОСОБА_3 у спрощеному провадженні, згідна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та зазначила, що вона ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч.2 ст.302 КПК України.
Відповідно до положень ч.2 ст.12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є кримінальним проступком.
Відповідно до ч.2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Сторони кримінального провадження, потерпілий, відповідно до вимог ч.2 ст.381 КПК України, в судове засідання не викликалися.
При цьому, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.254 КК України, знайшла своє підтвердження та доведена повністю.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Так, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд бере до уваги тяжкість, ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення; обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують його; дані про особу винного, який в силу вимог ст.89 КК України не судимий, а також те, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, і приходить до висновку, про призначення покарання у межах передбачених санкцією ч.1 ст.254 КК України у виді штрафу, ез позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що буде відповідати тяжкості вчиненого і особі обвинуваченого.
При цьому, призначаючи покарання суд заззанчає, що згідно ст.4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Разом з тим, відповідно до ст.5 КПК України, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
При цьому, згідно ст.5 КК України допускається зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі. Зокрема, Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Із урахуванням зазначеного, згідно санкції до ч.1 ст.254 КК України (в редакції Закону від 28.04.2020, чинний станом на 08.05.2020) передбачено покарання у виді штрафу до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
При цьому, з 01.07.2020 набрали чинності зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорії кримінальних правопорушень» (№2617-VIII).
Згідно із внесеними підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорії кримінальних правопорушень» змінами до КК України, санкція до ч.1 ст.254 КК України (у поточній редакції Закону) передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
На момент вчинення (08.05.2020) кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.254 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , діяли положення ч.1 ст.254 КК України (в редакції Закону від 28.04.2020), згідно із якими санкція відповідної частини статті Закону України про кримінальну відповідальність передбачала покарання у виді штрафу до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто визначає менш обтяжливу міру покарання у виді штрафу, чим поліпшує становище особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
У зв'язку із тим, що внесеними на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорії кримінальних правопорушень» змінами до санкції ч.1 ст.254 КК України (у поточній редакції Закону) посилено кримінальну відповідальність (погіршено становище особи) в частині розміру штрафу, застосуванню підлягає норма ч.1 ст.254 КК України (в редакції Закону від 28.04.2020, чинний станом на 08.05.2020).
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
Відносно ОСОБА_3 запобіжний захід не застосовувався. Підстав для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 на час до набрання вироком законної сили, немає.
На підставі викладеного та відповідно до ст.ст. 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, ст.ст.12, 254 КК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.254 КК України та призначити йому покарання у виді штрафув розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп., без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Документи кримінального провадження № 12021186130000044 залишити у матеріалах кримінальної справи протягом усього часу їх зберігання.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу через Здолбунівський районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня отримання копії вироку, з урахуванням особливостей, передбачених ч.1 ст.394 КПК України.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя