Провадження 2-а/557/8/2021
Справа 557/202/21
13 квітня 2021 року смт Гоща
Гощанський районний суд Рівненської області в складі:
судді Оленич Ю.В.,
секретарі судового засідання Лисанець М.В., Гуменюк Н.П.,
номер справи 557/202/20,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Рівненській області, інспектор відділення поліції №5 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області Михальчук В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в смт Гоща позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Рівненській області, інспектора відділення поліції №5 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області Михальчука Віктора Івановича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
за участю представника позивача Рудика В.Р.,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, інспектора відділення №5 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області Михальчука В.І. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову останній зазначив, що 23 січня 2021 року відносно нього інспектором відділення поліції №5 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області винесена постанова серії ЕАН №3701021 про визнання його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за те, що він 23 січня 2021 року о 17 годині 31 хвилина на вул. Заводська в с. Горбаків керував транспортним засобом, технічний стан якого не відповідає вимогам стандартів, а саме: на лобовому склі знаходилась тріщина в зоні роботи склоочисників, чим порушив п. 31.4.7 Правил дорожнього руху.
Мотивуючи свою невинуватість у вчиненні означеного вище правопорушення, позивач вказав, що правил дорожнього руху не порушував, так як останні не передбачають такої заборони до керування транспортним засобом, як тріщина у лобовому склі легкового автомобіля. При цьому, як зауважує позивач, оскаржена ним постанова не містить посилань на жодні допустимі та належні докази, на підставі яких поліцейським зроблено висновок щодо вчинення правопорушення.
За вказаних обставин, позивач просить визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕАН №3701021 від 23 січня 2021 року, провадження по справі закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення та стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати по справі: 454 гривні судового збору, 30 гривень за послуги банку та витрати на правову допомогу в розмірі 2500 гривень.
Відзиви на позовну заяву із зазначенням заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову відповідачами до суду не подано.
Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2021 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та поновлено його, дана позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про час, місце та дату рознгляду справи, у судове засідання не з'явився. Представник останнього у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, позов просив задовольнити з підстав зазначених у ньому.
Представник Рудик В.Р. додатково звернув увагу на допущення технічної помилки в написанні прізвища позивача в угоді про надання юридичної допомоги від 05 лютого 2021 року та просив вважати угоду укладену з ОСОБА_1 , а не з ОСОБА_3 , як у ній зазначено.
Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Рівненській області та відповідач Михальчук В.І. , будучи належним чином повідомленими про час, місце та дату розгляду справи, в судове засіданні не з'явилися.
Відповідач Михальчук В.І. 05 квітня 2021 року подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позов не визнає. Така ж позиція останнім була висловлена і у судовому засіданні 18 березня 2021 року, при цьому останній пояснив, що причиною зупинки автомобіля позивача стала тріщина на лобовому склі, яку вони помітили під час патрулювання на службовому автомобілі, коли рухались в зустрічному напрямку. Висновку про те, що тріщина на лобовому склі знаходиться в зоні дії склоочисників він прийшов за результатами візуального огляду такого скла, зазначивши при цьому, що це є порушенням п. 6.8.5 ДСТУ та п. 31.1 Правил дорожнього руху. Також відповідач зазначив, що вказані події фіксувалися на боді-камеру та можливо фотографувалися ним на телефон, однак таких доказів ним до постанови долучено не було, не може останній надати такі і на даний час, оскільки вони не збереглися.
Заслухавши представника позивача, врахувавши позицію відповідача Михальчука В.І. , з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення на них відповідача, дослідивши та оцінивши докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю зважаючи на таке.
Судом установлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3701021 від 23 січня 2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та застосоване до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (арк. спр. 7).
ОСОБА_1 не погоджуючись із означеним рішенням поліцейського, вважає себе невинним, а оскаржену постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.
Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини, з приводу оскарження рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскарженою постановою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, оскільки особою, яка її винесла, було встановлено що ОСОБА_1 23 січня 2021 року о 17 годині 31 хвилина на вул. Заводська в с. Горбаків керував транспортним засобом, технічний стан якого не відповідає вимогам стандартів, а саме: на лобовому склі знаходилась тріщина в зоні роботи склоочисників, чим порушив п. 31.4.7 Правил дорожнього руху.
Разом з тим склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, полягає у керуванні транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.
Сама собою наявність технічних несправностей не є достатньою підставою для притягнення до відповідальності. Такі технічні несправності обов'язково повинні бути віднесені законом до таких, з якими експлуатація транспортного засобу забороняється.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначений Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Перелік технічних несправностей і невідповідностей вимогам, за яких згідно із законодавством забороняється експлуатація транспортних засобів, визначений у п. 31.4 Правил дорожнього руху.
У відповідності до пп.пп. «а», «в» п. 31.4.7 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів якщо немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду; встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість, крім самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом, яка розміщується в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю.
Посилання на зазначені технічні несправності в оскаржуваній постанові інспектора відсутні.
Суд звертає увагу на те, що на відміну від тролейбусів і трамваїв, експлуатація яких згідно з п. 31.2 Правил дорожнього руху, забороняється за наявності будь-якої несправності, зазначеної в правилах технічної експлуатації цих транспортних засобів, експлуатація інших транспортних засобів забороняється за наявності технічних несправностей і невідповідностей, що перелічені у п. 31.4 Правил дорожнього руху.
Додатково суд вважає необхідним зазначити, що ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» встановлює також методи контролювання вимог щодо безпечності технічного стану колісного транспортного засобу.
Згідно з п. 7.8.1 вказаного стандарту відповідність вимогам п.п. 6.8.1, 6.8.2, 6.8.4-6.8.6, 6.8.8, 6.8.10-6.8.25 перевіряють візуально та, у відповідних випадках, прикладанням зусилля, приведенням у дію, простукуванням нарізевих з'єднань.
Відповідно до п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 на вітровому склі колісного транспортного засобу не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.
Отже, сколи чи тріщини на вітровому склі колісного транспортного засобу заборонені саме у зоні роботи склоочисників.
Відтак, факт наявності тріщин на вітровому склі в забороненій зоні міг бути встановлений інспектором саме шляхом приведення у дію склоочисників та візуального спостереження, як це передбачено п. 7.8.1 ДСТУ 3649:2010.
Разом з тим, оскаржена постанова не містить даних щодо наявності будь-яких належних та допустимих доказів в розумінні ст. 251 КУпАП, на підставі яких інспектор прийшов висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Згідно зі ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є сама оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення. Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові. Як вбачається з матеріалів справи, жодного доказу на підтвердження встановлених поліцейським обставин порушення, не подано.
В свою чергу, ухвалою суду (арк. спр. 13) відповідачам було запропоновано подати відзив на позов, а тому у зв'язку із його ненаданням у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачами не доведено правомірності дій поліцейського та не надано обґрунтованих доводів прийняття останнім оскарженої постанови відповідно до норм КУпАП. Як ствердив у судовому засіданні інспектор поліції Михайльчук В.І., надати докази останній не може, оскільки вони не збереглися.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов переконання, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позову повністю.
Разом із тим, суд застосовує спеціальні норми права, які містяться у ст.ст. 9, 121, 251, 280 КУпАП, з урахуванням норм права, що містяться у ч. 2 ст. 19 Конституції України, та на окремі з яких вірно посилався позивач у позовній заяві.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як передбачено ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Отже, з врахуванням того, що позов ОСОБА_1 судом задоволено, тому на користь останнього необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 454 гривні, сплачений згідно квитанції від 09 лютого 2021 року №12 (арк. спр. 1).
Щодо заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 2500 гривень, суд приходить наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом ч.ч. 3-5 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.
Судом встановлено, що 05 лютого 2021 року ОСОБА_1 уклав з адвокатом Рудиком В.Р. угоду про надання юридичної допомоги. Пунктом 1 Додатку №1 до вказаної угоди визначено, що у відповідності до п. 1.6 угоди замовник виплачує виконавцю винагороду (гонорар) за послуги, що будуть надані в процесі захисту прав та інтересів в розмірі 2500 гривень (арк. спр. 10). При цьому суд приймає до уваги зауваження представника позивача щодо допущеної описки у написанні прізвища останнього в угоді про надання юридичної допомоги від 05 лютого 2021 року, де прізвище позивача невірно зазначено, як « ОСОБА_3 ».
Таким чином, розмір гонорару адвоката встановлений договором у фіксованому розмірі, отже є визначеним, та не потребує детального опису робіт, визначеного ч. 4 ст. 134 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги від 05 лютого 2021 року серії ВК №1016300 ОСОБА_1 адвокатом Рудиком В.Р. (арк. спр. 7), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (арк. спр. 8), копію квитанції до прибуткового касового ордера №0021 від 05 лютого 2021 року (арк. спр. 9), яка містить дані про отримання адвокатом Рудиком В.Р. від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 2500 гривень, що вказує про виконання позивачем зобов'язання згідно п. 1.6 договору від 05 лютого 2021 року.
У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/7375/18.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст. 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суть виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 2500 гривень є співмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг та підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області.
При цьому, варто зауважити, що відповідачі не заявляли клопотань про необґрунтованість та неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, жодних обґрунтувань щодо неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу не висловлювали та клопотання у порядку ст. 134 КАС України щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката з доказами необґрунтованості понесених позивачем витрат не надавали, тому суд не застосовує наслідків, передбачених положенням ч. 6 ст. 134 КАС України.
Водночас підстав для стягнення 30 гривень за послуги банку при сплаті судового збору суд не вбачає, оскільки такі не є судовими витратами в розумінні ст. 132 КАС України.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 77, 90, 139, 243-246, 250, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Скасувати постанову інспектора відділення поліції №5 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області Михальчука Віктора Івановича серії ЕАН №3701021 від 23 січня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь Михальчука Віктора Івановича в рахунок відшкодування сплаченого судового збору грошові кошти в розмірі 454 гривні 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 гривень, всього 2954 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) гривні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Гощанський районний суд Рівненської області (відповідно до п.п. 15.5 п. 5 ч. 1 Перехідних положень КАС України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідачі Головне управління Національної поліції в Рівненській області, місцезнаходження: 33000, м. Рівне, вул. Миколи Хвильового, 2, ЄДРПОУ 40108761; інспектор відділення №5 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області Михальчук Віктор Іванович, місцезнаходження: 35400, Рівненська область, смт Гоща, вул. Застав'я, 11.
Повне рішення суду складено 13 квітня 2021 року.
Суддя Ю.В. Оленич