11.05.10 < копія >
22 лютого 2010 р. Справа №2а-17071/09/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді
суддівВерба І.О.
Турлакової Н.В., Чорної В.В.
при секретаріДєговцові І.О.
< Список >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ
до відповідача 1 Міністерства фінансів України, м. Київ
відповідача 2 Державного казначейства України, м. Київ
відповідача 3 Державної судової адміністрації України, м. Київ
третя особа 1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
третя особа 2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Апеляційний суд Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ
про визнання дій неправомірними та стягнення заробітної плати, -
ОСОБА_5 звернулась до адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, треті особи Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Апеляційний суд Дніпропетровської області, з позовними вимогами про:
- визнання протиправними дій Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України щодо нарахування заробітної плати судді, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., за період з 1 січня 2006 року по 31 жовтня 2009 року;
- стягнення з Міністерства фінансів України шляхом списання коштів з розрахункового рахунку Державного казначейства України в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008 року №609 «Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ» суму ненарахованої та неотриманої заробітної плати за період з 1 січня 2006 року по 31 жовтня 2009 року 100 958, 58 грн.
Вважаючи, що дії відповідачів порушують право на належний рівень оплати праці, позивач в обґрунтування позову зазначив наступне. У зв'язку із визнанням незаконними пункту 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» та пункту 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 31 грудня 2005 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України №865», заробітна плата судді повинна підвищуватись пропорційно зростанню рівня мінімальної заробітної плати у відповідний період. Скоротивши видатки на утримання судів, не передбачено нарахування та виплата заробітної плати суддям пропорційно мінімальній заробітній платі, тобто не виконані у повному обсязі вимоги по державному забезпеченню фінансування та належних умов функціонування судів та діяльності суддів. Через відсутність належного фінансування Державна судова адміністрація України не виконала покладених на неї завдань і допустила заборгованість по заробітній платі.
ОСОБА_5 надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Представник Міністерства фінансів України подав заяву про розгляд справи за його відсутності, погодившись із тим, що матеріальне забезпечення суддів знаходиться не на належному рівні, заперечив проти позову, пояснив, що з 1 січня 2003 року головним розпорядником коштів, передбачених в Державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду. Бюджетний кодекс України та Положення про Міністерство фінансів України не передбачають підстав для стягнення з Міністерства фінансів України на користь позивача заборгованості по заробітній платі, матеріальної допомоги та інших надбавок. Тому позовні вимоги до Міністерства фінансів України задоволенню не підлягають.
Представник Державного казначейства України в судове засідання не з'явився, заперечень проти позову та доказів на їх підтвердження на пропозицію суду не надав.
Представник Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області проти позову заперечив, зазначив, що Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності, зокрема, судів загальної юрисдикції. Витрачання коштів органами виконавчої влади, їх структурними підрозділами, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України, здійснюється на підставі їх кошторисів доходів і видатків, які затверджуються у встановленому порядку. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Від Апеляційного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, із наданням письмових заперечень проти позову, згідно яких пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 року став недійсним лише з 19.08.2009 року, отже, як у відповідачів, так і у третіх осіб були відсутні підстави для оплати праці суддів в більшому розмірі порівняно із затвердженою Урядом України сумою мінімальної заробітної плати на рівні 2005 року у формі тарифної ставки, використовуваної за аналогією з статтею 96 КЗпП України для тарифікації посадових окладів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 з 1992 року до 7 серпня 2008 року працювала суддею Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська (з 1998 року - заступником голови суду), а з 8 серпня 2008 року працює суддею Апеляційного суду Дніпропетровської області.
Нарахування та виплата заробітної плати ОСОБА_5 за спірний період здійснені з врахуванням мінімальної заробітної плати в розмірі 332 гривні, в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадився.
Відповідачі не надали заперечень щодо розрахунку заявленої до стягнення суми заробітної плати або власного розрахунку, спір точиться навколо того, чи допущено порушення права позивача на належне матеріальне утримання судді.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.
Конституція України в частині четвертій статті 43 закріпила право кожного на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Кодекс законів про працю України в свою чергу гарантує право громадян України на працю - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру (стаття 2).
Мінімальна заробітна плата, згідно статті 3 Закону України «Про оплату праці», це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт), та є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України.
3 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 865 «Про оплату праці суддів» (з 16 січня 2008 року назву постанови викладено у наступній редакції «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»), якою затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих судів, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи, тощо.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року» від 31 грудня 2005 року № 1310 доповнено постанову № 865 пунктом 4-1, згідно якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року (справа №22-а-26751/08), залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року (справа №К-1058/08), пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2009 року «Про оплату праці суддів» визнано протиправним та скасовано.
Рада суддів України 27 червня 2008 року згідно рішення №105 вирішила Державній судовій адміністрації України, Конституційному суду України, Верховному суду України та вищим спеціалізованим судам України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 1 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року та за період 2005-2008 року у зв'язку із визнанням протиправним та скасуванням пунктів 4.1., 5 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» відповідно до постанов Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2005 року та 19 березня 2007 року
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадку, передбаченого частиною першою статті 10 вказаного Закону.
Частина перша статті 10 Закону України «Про оплату праці» визначає, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України та переглядається залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із Законом України № 1086-IV від 10.07.2003 року статтю 10 вищевказаного Закону доповнено частиною третьою, відповідно до якої зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
З викладеного вбачається, що держава гарантувала всім працівникам мінімальну заробітну плату в розмірі, встановленому законом.
Частина перша статті 130 Конституції України, як норма прямої дії, закріплює обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів та діяльності судів через визначення у державному бюджеті видатків на утримання судів.
Згідно із Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 1837, Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України і основним його завданням є розроблення і проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики та розроблення проекту Державного бюджету України.
Суд дійшов висновку, що Міністерство фінансів України допустило протиправні дії щодо включення коштів до видатків для фінансування заробітної плати позивача, за період з 1 січня 2006 року по 31 жовтня 2009 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 332 грн.
На думку суду, право позивача у даному випадку має бути захищене шляхом визнання протиправними вказаних дій Міністерства фінансів України, у зв'язку із чим відповідно до вимог частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить за межі позовних вимог, оскільки вважає, що це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача, на захист яких поданий адміністративний позов.
При цьому, на думку суду не є достатньо обґрунтованими доводи Міністерства фінансів України щодо включення до видатків державного бюджету коштів відповідно до бюджетних запитів Державної судової адміністрації, як головного розпорядника бюджетних коштів, оскільки частина одинадцята статті 7 Бюджетного кодексу України визначає одним із принципів, на яких ґрунтується Бюджетна система України - принцип відповідальності учасників бюджетного процесу, згідно якого кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
Доводи Міністерства фінансів України щодо задоволення суспільних потреб, які тягнуть за собою видатки з Державного бюджету України, виключно виходячи з фінансових можливостей держави, не узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої органи державної влади, які виконують функції від імені держави Україна, не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені законом.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про судоустрій України», статті 11 Закону України «Про статус суддів» незалежність професійних суддів забезпечується шляхом створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу.
При реалізації такої гарантій незалежності всі державні органи, установи та організації, органи місцевого самоврядування, громадяни та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судових органів і не посягати на неї.
Гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України.
Відповідно до статті 119 Закону України «Про судоустрій України» в державі діє єдина система забезпечення функціонування судової влади - судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України.
Організаційне забезпечення діяльності судів покладається на державну судову адміністрацію, що утворюється і функціонує відповідно до вимог вказаного Закону. Організаційне забезпечення діяльності судів становлять заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру, спрямовані на створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя.
Державна судова адміністрація становить систему органів, що складається з Державної судової адміністрації України та територіальних управлінь державної судової адміністрації, та є центральним органом виконавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції відповідно до цього Закону та забезпечує належні умови їх діяльності (статті 125, 126 Закону України «Про судоустрій України»).
Оскільки для позивача гарантії, право на які передбачене чинним законодавство, є необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня, встановленого законом, звуження змісту та обсягу цього права шляхом нарахування та виплати заробітної плати судді, виходячи із мінімальної заробітної плати в розмірі 332 грн., на думку суду є протиправним.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про допущення порушення права позивача на належне матеріальне забезпечення професійного судді, яке протягом 2006 - 2009 років було обмежено розміром мінімальної заробітної плати на рівні 2005 року.
Належним способом захисту порушеного права в розглянутому випадку є стягнення сум заробітної плати шляхом списання коштів з розрахункового рахунку Державного казначейства України в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ» від 9 липня 2008 року № 609.
Суд також зазначає, що однією з гарантій дотримання прав щодо оплати праці є відсутність у суб'єктів організації оплати праці, права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством (частина друга статті 5, стаття 22 Закону України «Про оплату праці»).
Відповідно до статті 6.1 Європейської хартії про статус суддів рівень оплати професійного виконання суддею своїх повноважень встановлюється таким чином, щоб ніщо не могло вплинути на його незалежність і неупередженість.
Стаття 1 Закону України «Про статус суддів» визначає професійних суддів носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади.
Незалежність суддів у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя ґрунтується на трьох інститутах, закріплених статтею 3 Закону України «Про статус суддів»: судді підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні; гарантії незалежності суддів встановлюються вказаним Законом, а також Конституцією України; держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів і судів.
Поряд з цим, однією з вимог, що ставляться до професійного судді є неможливість обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.
Обмеживши рівень матеріального забезпечення, органи виконавчої влади опосередковано впливають на незалежність судової влади, не забезпечуючи у зв'язку із цим і належну реалізацію принципу розподілу державної влади України, закріпленого статтею 6 Основного Закону.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зміна порядку оплати праці суддів знизила досягнутий рівень гарантій їх незалежності, встановлення видатків для виплати заробітної плати професійним суддям із обмеженим розміром мінімальної заробітної плати позбавила права на належне матеріальне забезпечення, і, відповідно позбавила частини таких гарантій.
Оскільки право позивача на належне матеріальне забезпечення порушено згідно заявлених позовних вимог з 1 січня 2006 року, на думку суду, захищене та поновлено таке право має бути саме з цього терміну.
Вирішуючи питання щодо розміру ненарахованої та несвоєчасно виплаченої заробітної плати суд виходить із наданого позивачем розрахунку, при цьому зазначає про необхідність врахування внесених змін до закону про державний бюджет на 2007 рік та застосування при розрахунку встановлених розмірів мінімальної заробітної плати.
Так, відповідними законами про державний бюджет на 2006, 2007, 2008, 2009 роки встановлена мінімальна зарплата на місяць: з 1 січня 2006 року - 350 гривень, з 1 липня 2006 року - 375 гривень, з 1 грудня 2006 року - 400 гривень; з 1 січня 2007 року - 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень; з 1 січня 2008 року - 515 гривень, з 1 квітня 2008 року - 525 гривень, з 1 жовтня 2008 року - 545 гривень та з 1 грудня 2008 року - 605 гривень на місяць; з 1 січня 2009 року - 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень.
Згідно із частиною 1 статті 44 Закону України «Про статус суддів» заробітна плата суддів складається із посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
З 1 січня 2006 року ОСОБА_5 був встановлений посадовий оклад у розмірі 2 822 грн. (332 грн. х 8,5), надбавка за другий кваліфікаційний клас складала 350 грн., надбавка за вислугу років 951, 60 грн. (30% окладу + кваліфікаційний клас), надбавка за таємність - 423, 30 грн. (15% окладу).
Із врахуванням встановленого відповідними законами про державний бюджет розміру мінімальної заробітної плати сума недоплати склала: за січень-червень 2006 року - 1 331, 10 грн. (221,85 грн. х 6), за липень - листопад 2006 року - 2 649, 85 грн. (529, 97 грн. х 5), за грудень 2006 року - березень 2007 року - 3 352, 40 грн. (838,10 грн. х 4), за квітень - червень 2007 року - 3 250, 80 грн. (1 083, 60 грн. х 3), за липень - вересень 2007 року 3 993, 30 грн. (1 331, 10 х 3), за жовтень - грудень 2007 року - 3 155, 20 грн. (1577, 60 х 2), за січень - березень 2008 року - 6 766, 41 грн. (2 255, 47 грн. х 3), за квітень - липень 2008 року - 9 514, 88 грн. (2 378, 72 грн. х 4). Разом сума недоплати за період з січня 2006 року по липень 2008 року складає 34 013, 94 грн.
З 8 серпня 2009 року ОСОБА_5, як судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, посадовий оклад встановлений виходячи із мінімальної зарплати 332 грн. в розмірі 3 154 грн. (332 грн. x 9,5 = 3 154, 00 грн.). З жовтня 2009 року встановлена надбавка за перший кваліфікаційний клас судді - 375 грн., і встановлена надбавка за таємність - 473, 10 грн. (15% окладу), надбавка за вислугу років 1 051, 20 грн. (30% окладу + кваліфікаційний клас), надбавка за виконання особливо важливої роботи - 1 752 грн. (50% окладу).
Із врахуванням встановленого відповідними законами про державний бюджет розміру мінімальної заробітної плати сума недоплати склала: за серпень - вересень 2008 року - 6 416, 72 грн. (3208, 36 грн. х 2), за жовтень - листопад 2008 року - 7 100, 72 грн. (3550, 36 грн. х 2), за грудень 2008 року - березень 2009 року - 17 973, 20 грн. (4 493, 30 грн. х 4), за квітень - червень 2009 року 15 061, 65 грн. (5 020, 55 х 3), за липень - вересень 2009 року 15 288 грн. (5 096 х 3), за жовтень 2009 року 5 981, 50 грн. Разом сума недоплати за період з серпня 2008 року по жовтень 2009 року складає 67 821, 79 грн.
Таким чином, за період з 1 січня 2006 по 31 жовтня 2009 року заборгованість по заробітній платі складає 101 835, 73 грн.
Враховуючи, що при розрахунку із застосуванням відповідних розмірів мінімальної плати сума недоплати є більшою ніж заявлена до стягнення позивачем, суд повторно виходить за межі позовних вимог, оскільки вважає, що це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача. При цьому слід зазначити, що позивач заявляє вимоги виключно про донарахування сум посадового окладу, надбавки за кваліфікаційний клас судді, надбавки за таємність, надбавки за вислугу років та надбавки за виконання особливо важливої роботи, не заявляючи вимоги про донарахування своєчасно не сплачених сум премій та інших надбавок і платежів, щомісячного довічного утримання судді, які обчислюються із врахуванням розміру посадового окладу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_5 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України про визнання дій неправомірними та стягнення заробітної плати задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Міністерства фінансів України щодо включення коштів до видатків для фінансування заробітної плати судді Кочкової Наталії Олексіївни, за період з 1 січня 2006 року по 31 жовтня 2009 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 332 грн.
Визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо нарахування ОСОБА_5 заробітної плати судді, за період з 1 січня 2006 року по 31 жовтня 2009 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати - 332 грн.
Стягнути з Міністерства фінансів України шляхом списання коштів з розрахункового рахунку Державного казначейства України в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 року № 609 «Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ» суму ненарахованої та неотриманої заробітної плати за період з 1 січня 2006 року по 31 жовтня 2009 року в розмірі 101 835, 73 грн. (сто одна тисяча вісімсот тридцять п'ять грн. 73 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді < (підпис) > І.О. Верба
Н. В. Турлакова
В. В. Чорна
Постанова виготовлена у повному обсязі 23 лютого 2010 року