23 березня 2021 року Справа № 480/3674/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Осіпової О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П. ,
представника позивача - Козленко М.С.,
представників відповідача - Озацька О.В., Степаненко Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3674/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Монделіс Україна" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Приватне акціонерне товариство "Монделіс Україна" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0001235408 від 19.03.2020 року та №0001245408 від 19.03.2020 року.
Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки позивач не допускав порушень п. 44.1. ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України. Зокрема, факт отримання ПрАТ «Монделіс Україна» маркетингових послуг із розміщення товарів під торговельними марками «Milka», «Корона», «Барні», «Tue», «OREO», «Belvita», «Dirol», «Halls», «Люкс» та «Estrella», а також розповсюдження рекламної поліграфічної продукції (акційних цінників) у місцях продажу таких товарів кінцевим споживачам підтверджується належним чином оформленими первинними документами відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПКУ, а також іншими документами, в тому числі фото-звітами щодо розміщення товарів, які надавались до перевірки, з яких вбачається наявність товару у торгових точках постачальників; факт надання послуг з просування товару у конкретних торгових точках (із зазначенням адреси такої точки); період, в якому були надані такі послуги. Отримання позивачем маркетингових послуг із розміщення товарів а також розповсюдження рекламної поліграфічної продукції (акційних цінників) у місцях продажу таких товарів кінцевим споживачам здійснювалось в межах власної господарської діяльності, оскільки він є виробником (імпортером) таких товарів, а також власником (користувачем) відповідних торговельних марок; здійснює заходи, спрямовані на формування (збільшення) попиту та зацікавленості споживачів, позиціонування товарів під такими торговельними марками на ринку; такі послуги сприяють збільшенню попиту на відповідні товари та зростанню продажів його товарів. Відповідні послуги надавались цими постачальниками у попередніх періодах і зв'язок цих послуг із господарською діяльністю позивача був підтверджений контролюючим органом. Оскільки ПрАТ «Монделіс Україна» не мало нараховувати «компенсаційні» податкові зобов'язання з ПДВ у зв'язку з розглядуваним фактом, то у нього були відсутні підстави відображати відповідні операції у зведеній податковій накладній, складеною ним згідно з п. 198.5 ст. 198 ПКУ за результатами відповідного звітного періоду. Відтак, застосування штрафних санкцій за абз. 2 п. 120-1.2 ст. 120-1.2 ПК України є безпідставним.
Крім того, відповідачем не взято до уваги фактичні обставини, що позивач є єдиним виробником та/або імпортером товарів із розглядуваними торговельними марками на території України. Тобто, враховуючи наявне документальне підтвердження щодо розміщення товарів із торгівельними марками ПрАТ «Монделіс Україна» у місцях продажу, такі товари не можуть мати інше походження, аніж від позивача.
Зважаючи на вищевикладене, надані маркетингові послуги були отримані та використані позивачем в рамках його основної господарської діяльності, а також мають економічний ефект для нього, що вбачається із збільшення продажів товарів відповідних торговельних марок, які знаходяться в його власності, що підтверджується відомостями з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг) та/або використовуються позивачем на підставі ліцензійних угод та угод дистриб'юції щодо імпортованого товару.
Ухвалою від 22.06.2020р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питання законності декларування від'ємного значення та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за листопад 2019 року не було можливо встановити походження товарів ПрАТ «Монделіс Україна» на підприємствах, які надають послуги із просування товарів торгових марок замовника, а саме шоколад Корона, шоколад Milka, чипси Люкс, бісквіти Барні, печиво Тис, Oreo, Belvita, льодяники Halls. Позивачем на постійній основі здійснюються різноманітні маркетингові заходи, окрім мерчандайзингових. Тож, стверджувати напевно, що саме спірні мерчандайзингові послуги мали вплив на збільшення попиту на товари та збільшення обсягів продажу, не видається можливим, оскільки позивач оцінює загальний ефект від усіх маркетингових заходів, а не ефект від отриманих послуг мерчандайзингу. Крім того, позивач не наводить жодних доказів того, на підставі яких документів він дізнався про те, що у торгових точках будуть реалізовуватись товари його торгових марок, послуги з розміщення яких ним були замовлені. Під час перевірки ПрАТ «Монделіс Україна» не надано підтвердження економічної доцільності, яка повинна виникати при укладанні договорів з підприємствами-надавачами послуг, щодо просування товарів торгових марок замовника (ПрАТ «Монделіс Україна») шоколад Корона, шоколад Milka, чипси Люкс, бісквіти Барні, печиво Тис, Oreo, Belvita, льодяники Halls та які не придбають продукцію безпосередньо у ПрАТ «Монделіс Україна». Позивачем не надано жодних документів, в яких би було зазначено, де саме було здійснено розміщення товарів на касі, поляцях, вітринах та за допомогою якого обладнання: чи то полиці, чи навіски, чи дисплею). Не надано документів, які б вказували на узгодження планограм викладки товарів. Крім того, не надано документів, яким погоджувалась кількість та асортимент товарів, які мали бути розміщені у вказаних місцях. З наданих ним документів не зрозуміло, хто і яким чином погоджував місця розташування вказаного обладнання, а також кількість та асортимент продукції. Не надано доказів погодження планограм розміщення товарів. Фотозвіти до наданих актів наданих послуг не можна вважати належними та допустимими доказами, оскільки з них не зрозуміло, з чого вбачається, що фото зроблено в торгівельній точці за конкретною адресою. Тобто вказані послуги не мають реального характеру та зв'язку з господарською діяльністю позивача. Тому, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення повністю відповідають приписам законодавства та не підлягають скасуванню.
Представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якої посадові особи, підпис яких містився на оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях та в наказі на проведення перевірки, були не посадовими особами контролюючого органу, тобто вказані документи були підписані неуповноваженими особами. Вказує, що ланцюг постачання не може бути іншим ніж від позивача, оскільки він є єдиним виробником/імпортером продукції із відповідними торговими марками, що підтверджується інформацією з вебсайту ПрАТ «Монделіс Україна», Протоколом огляду торгової точки, сертифікатами відповідності продукції ТМ «Барні» тa «OREO». Позивач на початок кожного із періодів за Додатком до відповідного Договору визначає, за якими торговими марками і в яких торгових точках, за якими адресами, він замовляє послуги із розміщення товару та проводить протягом кожного періоду перевірку місць продажу продукції кінцевим споживачам на предмет наявності продукції із торговими марками ПрАТ «Монделіс Україна» та її розміщення, що фіксується фотозвітами. Необхідність в перепогодженні планограми саме у листопаді 2019 року була відсутня, оскільки розміщення товарів у тих самих місцях продажу продукції кінцевим споживачам має постійний характер протягом 7 років. У розглядуваних періодах відбулось збільшення попиту на товар, щодо якого надавались послуги із розміщення товарів у місцях продажу товарів кінцевим споживачам. Саме контролюючий орган в силу вимог ч.2 ст.77 КАС України має довести, що збільшення попиту відбулось внаслідок інших, аніж ці послуги, маркетингових активностей позивача, чого ним здійснено не було.
01.10.2020р. підготовче провадження у справі закрито та призначено судове засідання.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» (код ЄДРПОУ 382220) з питання законності декларування від'ємного значення та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за листопад 2019 року.
ПрАТ «Монделіс Україна» подано заперечення та зауваження від 03.03.2020 № 913. (вх. № 7632/10 від 04.03.2020, №7820/10-03 від 05.03.2020), за результатами розгляду яких висновки акту перевірки залишені без змін (відповідь надано на підприємство листом №11225/10/28-10-54-08-19 від 16.03.2020 р.)
Таким чином, за результатами перевірки та з урахуванням висновків за розглядом заперечень ПрАТ «Монделіс Україна» встановлено порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, ст.201 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) від 02.12.2010 р. № 2755 - VI, що призвело до: заниження податкових зобов'язань у сумі 3 908 191 грн. внаслідок чого: завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 3 908 191 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на 3 908 191 грн.
На підставі висновків акту перевірки № 12/28-10-54-08-10/00382220 від 18.02.2020 та за результатами розгляду заперечень, винесені податкові повідомлення - рішення:
- за формою «В1» від 19.03.2020 № 0001235408, яким зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на суму ПДВ 3 908 191 грн., та застосовано штраф в розмірі 50 % у сумі 1 954 095, 5 грн;
- за формою «Н» від 19.03.2020 № 0001245408, яким встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абзацом другим пункту 120 1.2 статті 120 1 Податкового кодексу України, податкових накладних на суму ПДВ 3 908 191,00грн., та застосовано штраф в розмірі 50 % у сумі 1 954 095,5грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення направлено засобами поштового зв'язку на адресу ПрАТ «Монделіс Україна» та отримані підприємством 24.03.2020 (згідно з поштовим повідомленням про вручення).
Не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями, винесеними за результатами акту перевірки № 12/28-10-54-08-10/00382220 від 18.02.2020, ПрАТ «Монделіс Україна» подано скаргу до Державної податкової служби (вх. до ДПС України від 07.04.2020 № 14025/6), за результатами розгляду якої винесено рішення про результати розгляду скарги від 02.06.2020 року №17979/6/99-00-08-05-03-06, в якому зазначено: «Враховуючи вищевикладене, та те, що доводи скаржника не спростовують висновки акта перевірки, керуючись гл. 4 розд. II ПК України, ДПС залишає без змін ППР Офісу ВПП ДПС від 19.03.2020 № 0001235407, № 0001245408, а скаргу - без задоволення.»
Не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями, винесеними за результатами акту перевірки № 12/28-10-54-08-10/00382220 від 18.02.2020, ПрАТ «Монделіс Україна» звернулося до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що в ідповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН у терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послутами, необоротними активами придбаними/ виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 ПК України).
Таким чином, скаржником не нараховано податкові зобов'язання на отримані маркетингові послуги з просування товарів торгових марок замовника (ПрАТ «Монделіс Україна») Корона, Milka, Люкс, Барні, Тис, Halls, Dirol, Picnic, Oreo, Belvita до споживача в торгівельних точках, отриманих від вище зазначених підприємств.
Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо-реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПК України термін.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з ПК України.
Реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН відбувається відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України та Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість на суму податку.
Якщо реєстраційна сума є меншою, ніж сума податку в податковій накладній, яку платник податку повинен зареєструвати в ЄРПН, такий платник перераховує необхідну суму коштів з поточного рахунка на електронний рахунок (в тому числі на додаткові електронні рахунки). На електронні рахунки (у т.ч. додаткові електронні рахунки) не можуть перераховуватися кошти із спеціальних рахунків.
Згідно з п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з ПДВ, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми ПДВ, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних і розрахунків коригування згідно з пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПК України.
Таким чином, у разі не реєстрації платником податку термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, що повинні бути складені при визначенні податкових зобов'язань з ПДВ відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України, до такого платника податку застосовуються штрафні санкції, визначені п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України у визначених розмірах.
Пунктом 123.1 ст. 123 ПК України передбачено, що у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПКУ, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є виробником товарів під торговельними марками «Milka», «Корона», «Барні», «Tue», «OREO», «Belvita», «Dirol», «Halls», а також випускає в обіг на території України товари, вироблені своїм дочірнім підприємством (ТОВ «Чіпси Люкс»), під торговельними марками «Люкс» та «Estrella», що підтверджується інформацією з вебсайту ПрАТ «Монделіс Україна», Протоколом огляду торгової точки, сертифікатами відповідності продукції ТМ «Барні» тa «OREO».
Між ПрАТ «Монделіс Україна» та ТОВ НВП «Аргон», ТОВ «АЛЬФА «641», ТОВ «АЛЬФА ПЛЮС», ТОВ «ОККО-РІТЕЙЛ», ТОВ «ОМЕГА», ТОВ «АРГО-Р», ТОВ «ЕКО», ПП «Укрпалетсистем», ТОВ «ФОРА», ТОВ «Восторг», ТОВ «КОРОНА- ПЛЮС», ТОВ «КИСЕТ», ТОВ «СУЧАСНИЙ МОДЕРН», ТОВ «Альянс Холдинг», ТОВ «Аттіка - 2007», ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «САЛЮТ», ТОВ «Весела торбинка», ТОВ «МАРКЕТ РІТЕЙЛ», TOB «СОКАР ПЕТРОЛЕУМ», ТОВ «АЛЬФА-ПРОДУКТ», ДП «РІТЕЙЛ ВЕСТ», ДП «РІТЕЙЛ ЦЕНТР», ТОВ «ДІВІЯ ТРЕЙД», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «САН ОЙЛ», ТОВ «ФІРМОВА МЕРЕЖА «КИЇВХЛІБ», TOB «ОМІКО», ПП «ЛАВІС», ТОВ «ВІКТРУМ», ТОВ «ІНТЕРТАБАКО», ТОВ «ІНТЕРГЕОКОМ», ТОВ «Родоніт-Р», ТОВ «ГЕЛЮС ДІСТРІБЮШИН», ТОВ «МОДЕРН-ТРЕЙД» (далі - Контрагенти) про надання комплексу послуг пов'язаних із просуванням товарів торгових марок Замовника (ПрАТ «Монделіс Україна»), а саме: Корона, Milka, Люкс, Барні, Тис, Halls, Dirol, Picnic, Oreo, Belvita.
На виконання умов зазначених договорів контрагентами було оформлено акти виконаних робіт та податкові накладні.
ПрАТ «Монделіс Україна» у листопаді 2019 року здійснено реалізацію товарів торгових марок замовника (ПАТ «Монделіс Україна») Корона, Milka, Люкс, Барні,Tue,Halls, Dirol, Oreo,Belvita відповідно до умов договорів тільки на підприємства ТОВ «СПРИНТЕР ЦЕНТР», ТОВ «СПРИНТЕР СХІД», ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», ТОВ «ІМПУЛЬС СХІД», ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА», ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» та які в подальшому надали комплекс послуг, пов'язаних з просуванням товарів, які було придбано.
Як зазначено контролюючим органом, перевіркою неможливо встановити походження товарів ПрАТ «Монделіс Україна» на підприємствах, які надають послуги із просування товарів торгових марок замовника, а саме: шоколад Корона, шоколад Milka, чипси Люкс, бісквіти Барні, печиво Тис, Oreo, Belvita, льодяники Halls; не підтверджено економічну доцільність, яка повинна виникати при укладанні договорів з підприємствами-надавачами послуг щодо просування товарів торгових марок замовника, а саме: Корона, Milka, Люкс, Барні, Тис, Halls, Dirol, Picnic, Oreo, Belvita; скаржником під час перевірки та в додатках до заперечення на акт перевірки не надано документального підтвердження економічної доцільності, яка повинна виникати при укладанні договорів з підприємствами-надавачами послуг щодо просування товарів торгових марок замовника (ПрАТ «Монделіс Україна»), а саме: шоколад Корона, шоколад Milka, чипси Люкс, бісквіти Барні, печиво Тис, Oreo, Belvita, льодяники Halls та які не придбають продукцію безпосередньо у ПрАТ «Монделіс Україна».
Проте, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/ або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність
За визначенням абзацу 5 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Розумна економічна причина (ділова мета) для цілей податкового обліку передбачає обов'язкову спрямованість господарської операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.
Отже, враховуючи визначення господарської діяльності, наведене в підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, та розуміння економічної доцільності, можна дійти висновку, що економічний ефект передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів платника податків та/або їх вартості.
При цьому не обов'язково, щоб такий ефект спостерігався негайно після вчинення господарської операції.
Також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі і операція може виявитися збитковою, що є природнім перебігом подій при здійсненні господарської діяльності.
Більш того, положення ПК України не ставлять у залежність право платника податків на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ від наявності чи відсутності доходів у звітному періоді від окремих господарських операцій, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу від усієї господарської діяльності в майбутніх періодах.
Проте з визначеного ПК України поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (принаймні за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість отримання доходу.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненої в межах господарської діяльності платника податків. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції для цілей податкового обліку не можуть вважатися вчиненими в межах господарської операції.
Як зазначає представник позивача, ПрАТ «Монделіс Україна» як виробник та імпортер, який має договірні обов'язки щодо забезпечення дистриб'юції товару перед нерезидентом у розрізі імпортованих товарів, позивач зацікавлений у стимулюванні та розширенні збуту товарів під зазначеними торгівельними марками, в тому числі за рахунок найбільш вигідного розміщення та позиціонування товарів із такими торговельними марками в місцях продажу кінцевим споживачам.
В судовому засіданні представник позивача зазначала, що отримання позивачем маркетингових послуг із розміщення товарів під торговельними марками шоколад Корона, шоколад Milka, чипси Люкс, бісквіти Барні, печиво Тис, Oreo, Belvita, льодяники Halls, а також розповсюдження рекламної поліграфічної продукції (акційних цінників) у місцях продажу таких товарів кінцевим споживачам здійснювалось в межах власної господарської діяльності, зокрема, в рамках власної маркетингової діяльності щодо вироблених товарів, а також договірних зобов'язань за дистриб'юторськими угодами щодо імпортованого товару, позивач здійснює заходи, спрямовані на формування (збільшення) попиту та зацікавленості споживачів, позиціонування товарів під такими торговельними марками на ринку, а також здійснює заходи із після продажного обслуговування кінцевих споживачів, що підтверджується Маркетинговою політикою, оригінал якої надавався до перевірки, міститься в матеріалах справи, а також інформацією про позивача, наявною у публічному доступі у мережі Інтернет.
Саме на виконання положень Маркетингової політики, прийнятої на підприємстві, позивач на постійній основі здійснює придбання маркетингових послуг із розміщення товарів під торговельними марками «Milka», «Корона», « Барні », « Tue », «OREO», «Belvita», «Dirol», «Halls», «Люкс» та «Estrella», зокрема послуг із розміщення товарів із такими торговельними марками в місцях продажу кінцевим споживачам, зокрема, на касовому обладнанні, спеціальному торговому обладнанні, а також розміщення рекламної поліграфічної продукції є економічно доцільними для позивача, оскільки сприяють збільшенню попиту на відповідні товари та зростанню продажів таких товарів позивача, який виготовляє виключно позивач на території України.
В даному випадку, матеріалами справи підтверджується, що позивач уклав договори на надання комплексу послуг, пов'язаних із просуванням товарів певних торгових марок, представником позивача до матеріалів справи надано документи, що підтверджують факт виконання таких послуг, а саме відповідні акти приймання наданих послуг, рахунки на оплату послуг, податкові накладні, платіжні доручення про оплату послуг, фото фіксацією виконаних послуг, які надавались до перевірки, з яких вбачається наявність товару у торгових точках постачальників, факт надання послуг з просування товару у конкретних торгових точках (із зазначенням адреси такої точки); період, в якому були надані такі послуги.
При цьому суд погоджується із доводами представника позивача, що саме контролюючий орган в силу вимог ч.2 ст.77 КАС України має довести, що збільшення попиту відбулось внаслідок інших, аніж ці послуги, маркетингових активностей позивача, чого ним здійснено не було.
Натомість, з доданої до позовної заяви довідки вбачається, що приріст чистого прибутку від продажів продукції позивача у 2019 році у порівнянні з 2018 років від продажу шоколаду під торговою маркою «Milka» виріс на 49%, шоколаду «Мілка Бісквіті» - на 63%, печива «Орео» - на 34%, печива «Бельвіта» - на 40%, печива «Тук» - на 22%, що свідчить про те, що використовувані маркетингові заходи за затвердженою товариством Маркетинговою політикою, в тому числі щодо придбання послуг із розміщення товарів вказаних торгівельних марок у місцях продажу та розповсюдження акційних цінників, є економічно доцільними та здійснені у межах основної господарської діяльності ПрАТ «Монделіс».
Крім того, відповідачем не спростовані твердження того, що позивач є єдиним виробником та/або імпортером товарів із розглядуваними торговельними марками на території України. Тобто, враховуючи наявне документальне підтвердження щодо розміщення товарів із торгівельними марками ПрАТ «Монделіс Україна» у місцях продажу, такі товари не можуть мати інше походження, аніж від позивача.
При цьому, суд вважає необхідним відмітити, що у Податковому кодексу України відсутні норми, які б обмежували надання маркетингових послуг виключно прямим постачанням платником податку товарів до місць продажу.
Верховний Суд у постанові від 21.05.2019 у справі №826/11026/15 зауважив, що податковим органом помилково ототожнений господарський характер витрат платника на оплату рекламних послуг з економічною ефективністю таких витрат, оскільки витрати визначаються такими, що понесені у рамках господарської діяльності платника, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку. Економічна ж ефективність витрат відображає лише ступінь умілості ведення господарської діяльності та є якісним показником.
Дійсно, суб'єкт господарювання проводить свою діяльність на власний ризик, що означає його відповідальність за ефективність та доцільність прийнятих рішень, він самостійно вирішує, які саме витрати йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності, та вправі самостійно обирати виконавців послуг. Здійснення господарської компетенції знаходиться за межами контролю податкового органу. В рамках здійснення податкового контролю податковий орган лише перевіряє реальність операцій з придбання послуг, наявність у платника належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту понесення витрат за цими операціями, однак без оцінювання доцільності таких послуг, її ефективності, впливу змістового наповнення послуг на результат діяльності платника. Податковим органом жодним чином не доведено факт збитковості та недоцільності отриманих позивачем послуг від зазначених вище контрагентів позивача.
Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що господарські операції цілком збігаються з напрямками господарської діяльності підприємства та здійснюються з метою отримання доходу від реалізації виготовленої продукції, кількість реалізації якої напряму залежить від попиту споживача.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що розміщення товарів у тих самих місцях продажу продукції кінцевим споживачам має постійний характер протягом 7 років, тобто податковим органом підтверджувався та визнавався зв'язок надання маркетингових послуг із зазначеними контрагентами та господарською діяльністю підприємства в попередніх періодах, про що свідчать відповідні акти перевірок за минулі періоди.
З додатків до договорів про надання послуг вбачається, що товариство на кінець кожного звітного періоду визначає, за якими торговими марками і в яких торгових точках, за якими адресами, він замовляє послуги із розміщення товару та проводить протягом кожного періоду перевірку місць продажу продукції кінцевим споживачам на предмет наявності продукції із торговими марками ПрАТ «Монделіс Україна» та її розміщення, що фіксується фотозвітами.
З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними висновки відповідача про відсутність ділової мети та економічного ефекту у вказаних операціях позивача із його контрагентами, господарські операції з придбання послуг безпосередньо призвели до отримання прибутку, що підтверджується відповідною довідкою підприємства щодо економічних показників прибутку за 2018 та 2019 роки, яка свідчить про зростання продажу продукції позивача, який є виробником та власником торгових марок продукції, а тому винесене податкове повідомлення - рішення за формою «В1» від 19.03.2020 № 0001235408, яким зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на суму ПДВ 3 908 191 грн., та застосовано штраф в розмірі 50 % у сумі 1 954 095, 5 грн, є неправомірним та має бути скасовано.
З приводу правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення за формою «Н» від 19.03.2020 № 0001245408, яким встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абзацом другим пункту 120 1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, податкових накладних на суму ПДВ 3 908 191,00грн, та застосовано штраф в розмірі 50 % у сумі 1 954 095,5грн., суд зазначає, що згідно з підпунктами 14.1.60 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із п. 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.
У разі реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог цього Кодексу щодо своєчасності реєстрації таких документів в Єдиному реєстрі податкових накладних, штрафні санкції, передбачені пунктом 120-1.2 цієї статті, не застосовуються.
Згідно із пунктом 120-1.2 статті 120-1 відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.
Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120-1.1 цієї статті, не застосовуються (абз. 3 пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штраф у розмірі 50% на підставі абз. 2 пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України.
При цьому, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реєстрації позивачем протягом граничного строку, передбаченого абзацом 2 пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України (10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення) податкових накладних/розрахунків коригування на відповідну суму ПДВ.
Разом із тим, застосування штрафних санкцій за вказаною нормою можливо лише в разі попереднього направлення контролюючим органом на адресу платника податків податкового повідомлення - рішення та не здійснення платником протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання зазначеного податкового повідомлення-рішення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування, зазначених в абзаці першому пункту 120-1.2 статті120-1 ПК України.
Натомість податковим органом в самому рішенні в графі номер та дата складання податкового повідомлення зазначено прочерк, така інформація відсутня взагалі, а спірним податковим повідомлення-рішенням від 19.02.2020 № 0000815408 зменшено лише суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2019 у справі № 807/367/18.
Позивач в кінці звітного періоду перевірив проведені операції та проаналізував, які з них були здійснені в рамках господарської діяльності, та відповідно до підпункту 4 пункту 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307, на підставі бухгалтерської довідки склав та зареєстрував «зведену» податкову накладну №1781 від 30.11.2019 року на операції, що відповідають вимогам п.п. «г» п. 198.5, ст. 198 ПКУ, на операції, які не є його господарською діяльністю та включені до складу податкового кредиту з ПДВ за листопад 2019 року і відобразив в рядках 4.1 та 4.2 Декларації з ПДВ за листопад 2019 року відповідно.
Така «зведена» податкова накладна №1781 від 30.11.2019 року була складена по усім проведеним у листопаді 2019 року операціям, що не є господарською діяльністю позивача.
Враховуючи те, що сума бюджетного відшкодування, яка була предметом перевірки, стосується господарських операцій підприємства , які пов'язані із господарською діяльністю ПрАТ «Монделіс Україна», враховуючи вищезазначені обставини, відповідачем не доведено порушення позивачем п. 201.1 ст. 201 ПКУ.
При цьому щодо посилань ПрАТ «Монделіс Україна» на порушення з боку контролюючого органу при призначенні перевірки, зокрема на відсутність компетенції органів ДПС проводити перевірки, суд вважає необхідним відмітити, що згідно з ч. 7, 8 ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», за яким, зокрема, центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1200 від 18.12.2018 року «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», у пункті 1 якої визначив «Утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.»
Відповідно до постанови КМУ від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» були утворені особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби. Згідно з Додатком № 2 до вказаної постанови до переліку територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються, входить зокрема й Офіс великих платників ДФС та була створена нова юридична особа - Офіс великих платників податків ДПС.
21 серпня 2019 року Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням передав Державній податковій службі функції з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.
Таким чином, здійснення заходів з утворення ДПС та забезпечення здійснення ДПС повноважень і виконання функцій, визначених Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим постановою КМУ від 06.03.2019 р. №227, завершене.
Відповідно до абз. 2 п. 41.3 ст. 41 ПК України розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначаються законодавством України.
Отже, висновки платника щодо відсутності повноважень на призначення та проведення перевірки у Державної податкової служби не відповідають нормам діючого законодавства.
Крім того, суд не погоджується із твердженнями позивача про те, що посадові особи, підпис яких містився на оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях та в наказі на проведення перевірки, були не посадовими особами контролюючого органу, тобто вказані документи були підписані неуповноваженими особами.
Зокрема, згідно з п. 78.4. ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Пунктом 41.1 ст. 41 ПК України передбачено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову, державну митну політику, його територіальні органи.
Відповідно до постанови КМУ №537 від 19.06.2019 року були утворені територіальні органи ДПС, серед яких і Офіс великих платників податків ДПС.
Наказом ДПС від 26.09.2019 року № 166-о було покладено обов'язки начальника Офісу ВПП ДПС на ОСОБА_1 з 01.10.2019 року із правом підпису фінансових документів. Надалі, у зв'язку із зміною прізвища, наказом Офісу ВПП № 6-о від 09.01.2020 року в списковому складі вважати ОСОБА_2 за прізвищем Датій. Відповідні зміни були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
У зв'язку із цим, в.о. начальника Офісу ВПП ДПС О. Датій не є уповноваженою особою контролюючого органу в розумінні п.п. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, а є саме керівником. Тому наказ № 65 та №184 повністю відповідає нормам Податкового кодексу України та був прийнятий керівником в межах наданих повноважень.
Спірні податкові повідомлення-рішення були підписані уповноваженою особою, начальником Харківського управління Офісу великих платників податків ДПС, Феденко Г.М.
Наказом Офісу ВПП ДПС від 06.12.2019 р. № 591 уповноважено начальника Харківського управління Офісу ВПП ДПС на прийняття рішень про визначення грошових зобов'язання за результатами розгляду заперечень платників податків.
Отже, як вбачається з самих податкових повідомлень-рішень, їх підписано саме уповноваженою особою, начальником Харківського управління Офісу ВПП ДПС, що повністю відповідає приписам податкового законодавствам.
Щодо посилань представника товариства на те, що відповідач вийшов за межі предмету перевірки, визначеного наказом №65 та 184, суд відмічає, що платником задекларовано в декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 року (від 17.12.2019 №9303735935 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 16.01.2020 р. №9001700472) від'ємне значення, яке становить більше 100 тис. гривень.
Відповідно до порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість та форми декларації з ПДВ, що затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016року №21 (в редакції Наказу Міністерства фінансів України 20.11.2019 року № 488), в разі зміни значення рядка 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду» змінюється сума від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню - рядок 20.2 декларації та/або наступні рядки від 20.3 до рядка 21.
Отже, документальну позапланову перевірку проведено виключно щодо законності декларування від'ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн (абзац 2 пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПКУ), що спростовує твердження представника позивача щодо виходу контролюючого органу за межі її предмета.
Згідно із приписами ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності спірних рішень.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги повністю, тому на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у сумі 21020грн.0коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Монделіс Україна" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001235408 від 19.03.2020 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001245408 від 19.03.2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 43141471) на користь Приватного акціонерного товариства "Монделіс Україна" (42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Набережна,28А, код ЄДРПОУ 00382220) судовий збір у розмірі 21020грн.00коп. (двадцять одна тисяча двадцять грн.00коп.)
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09 квітня 2021 року
Суддя О.О. Осіпова