13 квітня 2021 року Справа №480/8876/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8876/20 за позовом ОСОБА_1 до Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Боромлянської сільської ради щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га на частині земельної ділянки з кадастровим номером 5925080800:00:002:1075 за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за межами населених пунктів на території Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області, що виражена в ухваленні рішення 47-ю сесією 08 скликання вказаного суб'єкта владних повноважень від 12.06.2020р. «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ».
- зобов'язати Боромлянську сільську раду Тростянецького району Сумської області утриматися в подальшому від ухвалення протиправного рішення щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою - повторно розглянути у встановленому законодавством порядку та задовольнити клопотання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, віднесених до земель запасу (земельні ділянки кожної категорії не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на частині земельної ділянки з кадастровим номером 5925080800:00:002:1075, розташованої за межами населених пунктів на території Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач, рішенням від 12.06.2020, відмовив у задоволенні заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, пославшись при цьому на підстави не передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Так, відмовляючи в наданні дозволу, відповідач зазначив, що бажана до відведення земельна ділянка згідно Державних актів на право постійного користування землею перебуває у постійному користуванні у громадян сільської ради. Позивач вважає, що така відмова є безпідставною, необґрунтованою та не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
11.01.2021 відповідачем подано відзив (а.с.21-23), у якому останній проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у їх задоволенні, зазначаючи, що відповідно до Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж та виготовлення державних актів на право користування землею, відведених під розширення особистих підсобних господарств громадянам с.Новгородське із земель запасу Боромлянської сільської ради народних депутатів Тростянецького району Сумської області, виданий Сумським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук від 1994 року, були виділені землі для розширення особистих підсобних господарств громадянам Боромлянської сільської ради із земель запасу загальною площею 34,66 га, в т.ч. ріллі 34,6 га. Актом про встановлення на місцевості меж земельних ділянок відведених під розширення особистих підсобних господарств жителів села Новгородське Боромлянської сільської Ради народних депутатів Тростянецького району Сумської області від 13 жовтня 1994 року проведено встановлення в натурі меж земельних ділянок, що відводяться жителям с. Новгородського Тростянецького району під розширення особистих підсобних господарств. Відповідно до зазначеного акта земельна ділянка розташована на території Боромлянської сільської ради і надається тільки під розширення особистих підсобних господарств жителям с. Новгородське. Площа ділянок становить 34,66 га ріллі. На підтвердження оформлення права на земельну ділянку для розширення особистих підсобних господарств громадянам (жителям с. Новгородського) були видані Державні акти на право постійного користування землею. На підтвердження своєї позиції відповідачем надано до відзиву списки громадян Боромлянської сільської Ради на розширення особистих підсобних господарств (а.с. 29-31).
14.01.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, не погоджується у повному обсязі та просить задовольнити позовні вимоги (а.с.45-47).
Ухвалою суду від 13.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про об'єднання справ №480/8876/20 та №480/8801/20 в одне провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернулася до Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області із клопотанням від 15.04.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за межами населених пунктів на території Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області (а.с. 17). До заяви було додано копію паспорту, ідентифікаційного номеру та графічні матеріали.
Рішенням сорок сьомої сесії 8 скликання Боромлянської сільської ради від 12.06.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 " відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5925080800:00:002:1075 згідно Державних актів на право постійного користування землею перебуває у постійному користуванні у громадян сільської ради (а.с.8- зворот).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України (надалі - ЗК України).
Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначенні у статті 116 ЗК України.
Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частини 1, 2, 3 ст. 116 ЗК України).
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
З огляду на це, позивач, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.
Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 ЗК України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У цій же частині статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України, статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).
Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Із оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність слугувало те, що бажана земельна ділянка з кадастровим номером 5925080800:00:002:1075 згідно Державних актів на право постійного користування землею перебуває у постійному користуванні у громадян сільської ради (а.с.8 зворот).
Проте, суд зазначає, що вказана підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України. Крім того, відповідачем не надано доказів реєстрації права постійного користування за громадянами сільської ради на земельну ділянку, дозвіл на розроблення якої просить надати позивач. При цьому надані відповідачем технічний звіт про встановлення зовнішніх меж та виготовлення державних актів на право користування землею, відведених під розширення особистих підсобних господарств громадянам с. Новгородське із земель запасу Боромлянської сільської ради народних депутатів Тростянецького району Сумської області та списки громадян Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області на розширення особистих підсобних господарств, не є належними доказами, які б підтверджували перебування бажаної земельної ділянки у постійному користуванні у громадян сільської ради. Крім того у вище зазначеному звіті взагалі не зазначено, які саме земельні ділянки надаються особам під розширення особистих підсобних господарств.
Разом з тим, суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку вказаного проекту, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаних норм слідує висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві. Таким чином, суд вважає, що вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому це повинно бути пов'язано із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
З урахуванням вказаних норм, для повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення сорок сьомої сесії 8 скликання Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 12.06.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ".
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача утриматися в подальшому від ухвалення протиправного рішення щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою - повторно розглянути у встановленому законодавством порядку та задовольнити клопотання про надання мені дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 та, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, віднесених до земель запасу (земельні ділянки кожної категорії не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на частині земельної ділянки з кадастровим номером 5925080800:00:002:1075, розташованої за межами населених пунктів на території Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області, то суд зазначає наступне.
У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі № 0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі № 0640/4248/18 та від 28.11.2019 у справі № 803/1067/17.
Щодо ефективності вибраного способу захисту, суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
У контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Проте наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у рішенні відповідача від 12.06.2020. Однак суд, у межах даної справи, не має повноважень досліджувати, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для надання дозволу. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу.
Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17 та від 28.11.2019 по справі №803/1067/17, яка згідно ч. 4, 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та враховується іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача, у даному випадку, є зобов'язання Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 та, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, віднесених до земель запасу (земельні ділянки кожної категорії не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на частині земельної ділянки з кадастровим номером 5925080800:00:002:1075, розташованої за межами населених пунктів на території Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області, та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Відтак, позовні вимоги про зобов'язання Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 та, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, віднесених до земель запасу (земельні ділянки кожної категорії не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на частині земельної ділянки з кадастровим номером 5925080800:00:002:1075, розташованої за межами населених пунктів на території Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області, задоволенню не підлягають.
Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області суму судового збору в розмірі 420,40 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення сорок сьомої сесії 8 скликання Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 12.06.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ".
Зобов'язати Боромлянську сільську раду Тростянецького району Сумської області (вул. Сумська, 2, с. Боромля, Тростянецький район, Сумська область, 42621, код ЄДРПОУ 04391693) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 та, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, віднесених до земель запасу (земельні ділянки кожної категорії не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на частині земельної ділянки з кадастровим номером 5925080800:00:002:1075, розташованої за межами населених пунктів на території Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області, та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області (вул. Сумська, 2, с. Боромля, Тростянецький район, Сумська область, 42621, код ЄДРПОУ 04391693) суму судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Кунець