12 квітня 2021 року Р і в н е №460/1832/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши заяву Державної митної служби України про заміну боржника у виконавчому листі у адміністративній справі № 460/1832/20
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді адміністративна справа № 460/1832/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року позов задоволений повністю, стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державної митної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 жовтня 2018 по 13 травня 2020 в сумі 222458,76грн (двісті двадцять дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім гривень,76коп.), (сума зазначена без вирахування податків та обов'язкових платежів). Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної митної служби України судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6500грн (шість тисяч п'ятсот гривень). Рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Державної митної служби України середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11649,96грн (сума зазначена без вирахування податків та обов'язкових платежів), виконується негайно.
28 вересня 2020 року позивачу виданий виконавчий лист № 1 та № 2.
05 квітня 2021 засобами електронного зв'язку, а 08.04.2021 засобами поштового зв'язку, Державна митна служба України області звернулася до суду із заявою, у якій, посилаючись на положення статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просить замінити боржника у виконавчому листі у справі № 460/1832/20, виданого Рівненським окружним адміністративним судом 28 вересня 2020 року.
Ухвалою суду від 06 квітня 2021 заяву призначено до судового розгляду.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви, у судове засідання не прибули. Позивач подав клопотання про розгляд заяви без його участі.
Згідно з частиною другою статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
За змістом ч. 4 ст. 379 КАС України, положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності представників учасників справи, на підставі наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених в основу заяви про заміну боржника у виконавчих листах, суд враховує наступне.
Як наведено вище по тексту, у провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді адміністративна справа № 460/1832/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В ході розгляду справи судом 13.05.2020 постановлено ухвалу, якою замінено відповідача Державну фіскальну службу України на правонаступника Державну митну службу України.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 позов ОСОБА_1 задоволено.
Проте, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2020 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 про заміну Державної фіскальної служби України на правонаступника - Державну митну службу України скасовано. В задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України та ОСОБА_1 про заміну сторони у справі правонаступником відмовлено.
Згідно із частиною першою статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
У статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
З наведеного нормативного визначення слідує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов'язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов'язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.
За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
З огляду на зміст наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв'язку із реорганізацією суб'єкта, а й в інших передбачених законом випадках. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід'ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов'язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 КАС України). Оскарження такої ухвали варто розуміти як оскарження судового рішення.
Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року (справа № 905/1956/15).
Як наведено вище по тексту рішення, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2020 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 про заміну Державної фіскальної служби України на правонаступника - Державну митну службу України скасовано. В задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України та ОСОБА_1 про заміну сторони у справі правонаступником відмовлено. При цьому, факт скасування Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 про заміну відповідача у справі не може бути самостійною підставою для заміни боржника у виконавчому листі по справі № 460/1832/20.
Варто також зазначити, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17), від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15).
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.
У такому разі також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», затверджено Положення про Державну податкову службу України та Положення про Державну митну службу України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну митну службу України, Державна митна служба України (Держмитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів. Держмитслужба реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
16 липня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений запис за № 10741350000086387 про проведення державної реєстрації юридичної особи - Державної митної служби України, код ЄДРПОУ 43115923.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1217-р «Питання Державної митної служби» погоджена пропозиція Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
Тобто, перехід функцій і повноважень від ДФС України до Держмитслужби України відбувся 08.12.2019, в той час як обов'язок виконати рішення суду про поновлення позивача на посаді від 02.10.2018 року у ДФС виник з моменту набрання ним законної сили, а саме з 30.10.2019, а з 08.12.2019 цей обов'язок перейшов до Держмитслужби України.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для заміни боржника у виконавчих листах, виданих у даній справі.
Керуючись статтями 241, 248, 256, 295, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяви Державної митної служби України про заміну боржника у виконавчих листах у справі № 460/1832/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.О. Комшелюк