13 квітня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/1348/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на послуги адвоката по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
22 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги та зобов'язання здійснити перерахунок недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гаранті їх соціального захисту", як учаснику бойових дій.
Рішенням суду від 29 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнано протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Зобов'язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
08 квітня 2021 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Стаття 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає правила розподілу судових витрат за результатами ухвалення судом рішення по суті позовних вимог (задоволення позову повністю або частково, відмова в задоволенні позову).
За змістом частин першої і другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною шостою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги процесуального закону кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З системного аналізу вказаних вище норм права, зокрема з огляду на приписи частини третьої статті 143 КАС України, можна дійти висновку, що докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 340/2449/19.
При цьому суд враховує, що у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, докази судових витрат (заява про поважність причин неможливості подання доказів) за загальним правилом мають бути надані до вирішення справи по суті.
Отже, вимоги частини третьої статті 143 КАС України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17 дійшов висновку, що позивачем не своєчасно подано докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат.
Суд звертає увагу, що в позовній заяві позивач не просить відшкодувати судові витрати в порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому до часу ухвалення рішення від 29.03.2021 позивачем не надано до суду доказів, що підтверджують надання правової допомоги, як і не надано заяви, в якій викладено доводи про неможливість звернутись до суду із відповідною вимогою під час перебування справи у провадженні суду до вирішення справи по суті.
Наведене свідчить про відсутність визначених у пунктах 1 і 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для постановлення судом додаткового рішення, адже позивачем не виконано вимог частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, докази на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Докази, що підтверджують понесені витрати на правову допомогу, позивачем надано після вирішення справи по суті, отже питання щодо розподілу судових витрат вирішено рішенням суду від 29.03.2021, а саме зазначено про відсутність судових витрат та підстав для їх розподілу.
Тобто винесення додатково рішення на підставі пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України є неможливим з огляду на те, що питання про розподіл судових витрат (пункт 5 частини 1 статті 244 КАС України) вже вирішено судом при винесенні рішення.
За таких обставин, враховуючи те, що позивачем не подано до вирішення справи по суті заяву про неможливість з поважних причин подати у справі докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, як передбачено ч. 3 ст. 143 КАС України, суд дійшов висновку, що процесуальним наслідком несвоєчасності подання відповідних доказів щодо понесених витрат є залишення заяви без розгляду відповідно до абз. 3 ч. 7 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Бойко