13 квітня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/1419/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Сендецькій В.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
24 лютого 2021 року ОСОБА_1 /надалі - позивач; ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /надалі відповідач; ГУ ПФУ в Полтавській області/, в якій просить ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України № 2318 від 24 листопада 2020 року, зобов'язавши відповідача по справі встановити трудовий стаж ОСОБА_1 з 1971 року на підставі показань свідків.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що відповідач, розглядаючи її заяву про призначення пенсії від 24 листопада 2020 року не здійснив усіх необхідних заходів для встановлення фактичного трудового стажу ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Полтавській області взято за основу тільки документи, що були надані позивачем до заяви про призначення пенсії, та не взято до уваги пояснення щодо втрати інших доказів трудового стажу. Вважає, що наявність стажу роботи у колгоспі "Дружба" в с. Іванівка Світловодського району Кіровоградської області могли підтвердити свідки, колишні колеги ОСОБА_1 . Зазначила, що пенсійним органом не викликано таких свідків для підтвердження трудового стажу позивача. А тому просила визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10:00 30 березня 2021 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 вирішено розгляд справи проводити в режимі відоконференції.
Відповідач позов не визнав, у надісланому відзиві /а.с. 45-46/ представник ГУ ПФУ в Полтавській області зазначив, що з аналізу наданих ОСОБА_1 документів разом із заявою про призначення пенсії, вбачається, що страховий стаж позивача становить 07 років 08 місяців 25 днів, якого не достатньо для призначення пенсії за віком. Наголосив, що зі зверненнями чи клопотаннями щодо питання підтвердження періодів трудової діяльності показаннями свідків ОСОБА_1 до відповідача не зверталась. Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 не надано жодних документів, які б підтверджували неможливість одержання документів про періоди роботи внаслідок ліквідації підприємства або через відсутність архівних даних з інших причин, ніж воєнні дії, стихійне лихо, аварії, катастрофи, або інші надзвичайні ситуації.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання у якому просив розгляд справи проводити без його участі.
Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно зі пунктом 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подано до ГУ ПФУ в Полтавській області заяву про призначення пенсії за віком від 24 листопада 2020 року /а.с. 36/.
До вказаної заяви позивачем додано копії /а.с. 37-43/:
- довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру;
- паспорта громадянина України;
- свідоцтва про укладення шлюбу;
- свідоцтва про народження дитини;
- заяви про втрату трудової книжки;
- довідки ПАТ "Ліки Кіровоградщини" від 22 січня 2020 року №40 про підтвердження трудового стажу в період з 03 квітня 1991 року по 21 грудня 1991 року;
- копії наказу про прийняття на роботу до ПАТ "Ліки Кіровоградщини".
На підставі зазначених документів відділом призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення від 24 листопада 2020 року №2318, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого у встановленому законом порядку.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.
Відповідно до статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до частини першої, четвертої статті 26 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Частиною другою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" /надалі - Постанова №637/ за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Постанови № 637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
У відповідності до пункту 2 Постанови № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Судовим розглядом встановлено, що спірне рішення ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято на підставі відомостей довідки ПАТ "Ліки Кіровоградщини" про підтвердження трудового стажу позивача в період з 03 квітня 1991 року по 21 грудня 1991 року, копії наказу про прийняття на роботу до ПАТ "Ліки Кіровоградщини" та відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого у встановленому законом порядку.
Суд звертає увагу на те, що відповідачу при винесенні спірного рішення було відомо про те, що трудова книжка ОСОБА_1 втрачена, що підтверджується копією заяви позивача наданої під час звернення до пенсійного органу /а.с. 37/.
З огляду на приписи пункту 2 Постанови № 637, ГУ ПФУ в Полтавській області мало б викликати свідків для підтвердження трудового стажу ОСОБА_1 .
Однак, пенсійним органом не викликано таких свідків для підтвердження трудового стажу позивача.
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що працювала у колгоспі Дружба" в с. Іванівка Світловодського району Кіровоградської області з 1971 року. Вказані обставини могли б підтвердити свідки, колишні колеги ОСОБА_1 .
Посилання відповідача на ту обставину, що позивач зі зверненнями та клопотаннями про виклик свідків не зверталась суд вважає безпідставними, адже жодним нормативно-правовим актом не визначено обов'язку особи, яка звертається за призначенням пенсії подавати таке письмове клопотання чи звернення.
Суд зазначає, що відповідач не в повному обсязі використав свої права надані йому Законом та Порядком при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення позивачу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
У порушення вимог пункту 2 Постанови №637 пенсійний орган належним чином, всебічно, повно і об'єктивно не розглянув подану ОСОБА_1 заяву разом з доданими до неї документами, внаслідок чого прийняв передчасне рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про неправомірність рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 24 листопада 2020 року №2318, якими ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а тому суд вважає за необхідне визнати зазначене рішення протиправним та скасувати.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання встановлення стажу її роботи з 1971 року на підставі показів свідків, суд виходить з того, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.
Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Питання про наявність підстав для призначення пенсії за віком відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду - ГУ ПФУ в Полтавській області, і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.
При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
За таких обставин, вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача встановити трудовий стаж ОСОБА_1 з 1971 року на підставі показів свідків суд залишає без задоволення.
Водночас, з метою ефективного поновлення прав позивача, вважає за необхідне, керуючись приписами частини другої статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача від 24 листопада 2020 року з урахуванням висновків суду про необхідність виклику свідків для встановлення трудового стажу ОСОБА_1 .
За вищевикладених обставин, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Відповідач доказів понесення судових витрат до суду не надав.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
А відповідно до частини першої наведеної статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Зважаючи на те, що передумовою для виникнення спору є прийняття відповідачем протиправного рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати повністю.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 24 листопада 2020 року №2318.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 листопада 2020 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12 серпня 1993 року та висновків суду про необхідність виклику свідків для підтвердження трудового стажу ОСОБА_1 .
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13 квітня 2021 року.
Суддя С.О. Удовіченко