23 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/3823/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кукоби О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лазебної А.В.
та представників сторін:
від позивача: Лебедєв С.О., Мороз С.С.,
від відповідача - Дудник В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Задля руху" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Задля руху" (надалі - позивач, ТОВ "Задля руху") звернулось до суду з позовом до Дніпровської митниці (надалі також відповідач), у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 31.03.2020 № UA110320/2020/000044/1.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на протиправність спірного рішення, оскільки для митного оформлення товару митному органу були надані усі необхідні документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість такого товару. На переконання позивача, рішення митниці про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, оскільки митним органом не наведено підстав, що у достатній мірі свідчили б про свідоме заниження декларантом митної вартості.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 1, а.с. 107-117/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що під час митного оформлення встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, а саме: надана до митного оформлення копія контракту від 11.06.2019 не містить інформації щодо посадових осіб та їх повноважень на укладення зовнішньоекономічних договорів; рахунки на оплату містять розбіжності щодо визначення вартості партії товару (фактично оплачено позивачем 16821,00 дол. США, а у рахунку-проформі від 11.09.2019 №1 вартість становить 9676,62 дол. США); не надано банківські платіжні документи щодо оплати витрат на перевезення, додатки до договору перевезення від 20.11.2017 №11/08-2017, в яких узгоджено ставку фрахту та розмір винагороди експедитору, послуги ТЕО. Визначена митним органом митна вартість ґрунтується на раніше визначеній вартості відповідно до рівня вартості товару, ввезеного у співставних обсягах за поставками від виробника за умов поставки FOB за ЕМД від 10.03.2020 №UA110160/2020/002524.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).
Ухвалою від 11.01.2021 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи розпочато спочатку зі стадії відкриття провадження у справі.
У підготовчому засіданні 16.02.2021 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Судове засідання 11.03.2021 не відбулось з огляду на тимчасову непрацездатність головуючого судді.
Судове засідання 17.03.2021 відкладено за клопотання представника відповідача з огляду на його зайнятість в іншому судовому засіданні.
У судовому засіданні 23.03.2021 розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступне слово учасників справи; представниками позивача позовні вимоги підтримані, представник відповідача проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.
Обставини справи
11.06.2019 між ТОВ "Задля руху" (покупець) та "Hangzhou New Century Universal Joint Co, Ltd, China" (продавець) укладений контракт №XSJATC1901, за умовами якого Продавець, який є виробником товару, зобов'язується продати, виготовлений на власній виробничій базі товар, а Покупець прийняти і сплатити протягом терміну дії цього Контракту Товар в асортименті, кількості, якості і за ціною, що вказані в інвойсах, які мають юридичну силу специфікацій та являються невід'ємними частинами Контракту /т. 1, а.с. 41-47/.
Згідно пункту 2.3. Контракту загальна сума Контракту на момент його підписання складає 16440,00 доларів США.
11.06.2019 сторонами Контракту в якості специфікації складено інвойс №XSJATC1901 на поставку 3000 шт хрестовин ведучих мості АР.255Б-2201025 в транспортних засобів загальною вартістю 16440,00 дол. США, у т.ч. модель АР.255Б-2201025 кількістю 2000 шт вартістю 6.67 дол. США за шт., модель АР.5320-2201025 кількістю 1000 шт вартістю 3.10 дол. США за шт /т. 1, а.с. 40, 48/.
22.06.2019 покупцем здійснено передоплату за товар у сумі 4932,00 дол. США, а 01.10.2019 - сплачено решту коштів у розмірі 11508,00 дол. /т. 1, а.с. 52-53/.
27.03.2020 на митну територію України надійшла перша партія товару у кількості 1986 хрестовин, з яких: 986 шт моделі АР.255Б-2201025 вартістю 6,67 дол. США за шт. та 1000 шт моделі АР.5320-2201025 вартістю 3,10 дол. США за шт.; загальна вартість партії товару 9676,62 дол. США, про що постачальником складено інвойс-проформу №1 /т. 1, а.с. 50/.
30.03.2020 позивачем через митного брокера надано митному органу ЕМД №UA110320/2020/004211 разом з документами, що підтверджують митну вартість товарів /т. 1, а.с. 35-36/.
Митну вартість товарів визначено за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у розмірі 9676,62 дол. США (272716,18 грн) та до цієї суми додано вартість витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України у розмірі 10686,68 грн.
Того ж дня митний орган направив агенту з митного оформлення письмове повідомлення, у якому виклав вимогу про надання додаткових документів з метою підтвердження митної вартості товарів /т. 1, а.с. 32-34/. У повідомлені митним органом зазначено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, а саме: надана до митного оформлення копія контракту від 11.06.2019 не містить інформації щодо посадових осіб та їх повноважень на укладення зовнішньоекономічних договорів; рахунки на оплату містять розбіжності щодо визначення вартості партії товару, а надані платіжні документи не містять посилань на комерційні документи, на підставі яких здійснено оплату.
31.03.2020 митним брокером надіслано митному органу пояснення щодо визначення митної вартості товарів /т. 1, а.с. 69-75/, а після повторного витребування документів митницею - додаткові пояснення /т. 1, а.с. 76-80, 120-127/.
За результатами митного оформлення відповідачем 31.03.2020 прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110320/2020/000044/1 /т. 1, а.с. 30/, яким митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу, визначена митна вартість ґрунтується на даних митної декларації від 10.03.2020 №UA110160/2020/002524 та становить 22914,60 дол. США.
Не погодившись із зазначеним рішенням митного органу, позивач оскаржив його до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця /частина п'ята статті 58 Митного кодексу України/.
За приписами пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
А відповідно до частини шостої зазначеної статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
У той же час, як визначено частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За обставин цієї справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішення митного органу про коригування митної вартості товарів - частини ведучих мостів транспортних засобів - хрестовина.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).
Виходячи із системного аналізу наведених вище положень статті 54 Митного кодексу України, суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Єдиними підставами, що надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме - у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
У ході митного оформлення у спірних відносинах відповідачем вказано, що подані до митного контролю документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та містять розбіжності, а саме: 1) надана до митного оформлення копія контракту від 11.06.2019 не містить інформації щодо посадових осіб та їх повноважень на укладення зовнішньоекономічних договорів; 2) виходячи з умов договору на перевезення від 20.11.2017 №11/08-2017 імпортер мав надати одночасно з ЕМД банківські платіжні документи щодо оплати витрат на перевезення; 3) декларантом не надані додатки (заявки) до договору від 20.11.2017 №11/08-2017, в яких узгоджено ставку фрахту та розмір винагороди експедитору, послуги ТЕО; 4) до митного оформлення не надано банківських платіжних документів про оплату транспортних витрат; 5) надані платіжні документи від 21.06.2019 №16 та від 01.10.2019 №26 не містять посилань на комерційні документи, на підставі яких здійснено оплату.
З цього приводу уповноваженим представником позивача надані митному органу письмові пояснення, у яких повідомлено, що ЕМД №110320/2020/004211 оформлена стосовно поставки на митну територію України партії товару у кількості 1986 хрестовин, з яких: 986 шт моделі АР.255Б-2201025 вартістю 6,67 дол. США за шт. та 1000 шт моделі АР.5320-2201025 вартістю 3,10 дол. США за шт.; загальна вартість партії товару 9676,62 дол. США, про що постачальником складено інвойс-проформу №1 /т. 1, а.с. 50/.
За умовами пункту 4.2 контракту позивачем здійснено передоплату за придбані товари шляхом перерахування продавцю 21.06.2019 коштів у розмірі 4932,00 дол. США, а 01.10.2019 - решти коштів у розмірі 11508,00 дол. США, загалом покупцем сплачено кошти у розмірі 16440,00 дол. США, що відповідає загальній вартості партії товару, визначеній у контракті (пункт 2.3).
При цьому у наданих разом з ЕМД копіях банківських виписок міститься посилання на дату та номер контракту (від 11.06.2019 № XSJATC1901), що дає змогу достеменно пов'язати факт оплати з поставкою товарів саме за цим контрактом /т. 1, а.с. 52-53/.
Окрім безпосередньої вартості поставлених товарів у розмірі 9676,62 дол. США позивачем також понесені витрати на їх транспортування у розмірі 10500,28 грн та сплату агентської винагороди у розмірі 756,00 грн, на підтвердження чого надані копії договору від 20.11.2017 №11/08-2017, рахунків на оплату від 29.02.2020 №№ 426, 427, довідки ПП «Транскарго» від 29.02.2020 вих.№138 про транспортні витрати /а.с. 54-63/.
Стосовно оплати послуг з транспортування та агентської винагороди декларант пояснював, що за умовами додаткової угоди від 02.11.2017 до договору від 20.11.2017 №11/08-2017 (пункт 4.3) сторони погодили, що оплата робіт та послуг клієнтом здійснюється на умовах відстрочки у чотири календарних днів з моменту виїзду транспортного засобу з вантажем клієнта з території порту прибуття вантажу /т. 1, а.с. 60/.
Таким чином, декларант наголошував, що як на момент подання ЕМД (30.03.2020), так і на момент надання пояснень митному органу (31.03.2020) строк оплати за договором від 20.11.2017 №11/08-2017 не настав, а тому платіжні документи про оплату вартості послуг з транспортування товарів та агентської винагороди не могли бути надані митному органу.
Натомість суд зауважує, що разом з позовною заявою позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень від 13.04.2020 №97669859 про сплату агентської винагороди у розмірі 756,00 грн та від 14.04.2020 №97669858 про оплату послуг доставки товарів загалом у розмірі 42588,00 грн /т. 1, а.с. 83-84/. При цьому, як слідує зі змісту рахунку на оплату від 29.02.2020 №426 /т. 1, а.с. 61/, загальна вартість доставки товарів у розмірі 42588,00 грн включає поставку товарів трьома партіями, перша з яких стосується саме спірних відносин, вартістю 10500,28 грн.
Отже, наданими декларантом митному органу та залученими до матеріалів судової справи документами у повній мірі підтверджено числові значення митної вартості товарів, що визначені у ЕМД від 30.03.2020 №110320/2020/004211.
Суд враховує, що уповноважений агент позивача у письмових поясненнях від 30.03.2020 та від 31.03.2020 звертав увагу митного органу на те, що ТОВ "Задля руху" не несло жодних витрат на навантаження та пакування товарів, угода страхування товарів не укладалась, оскільки їх поставку погоджено за базисом FBO Інкотерм-2010.
Так само, будь які інструкції чи заявки та транспортування товарів, не є первинними документами, що підтверджують митну вартість таких товарів, а тому їх надання МК України не вимагається.
Окрім того, суд зауважує, що правомірність (чинність) контракту презюмується законом, допоки не доведено зворотнє, а з'ясування питання про підписання контракту уповноваженими особами не входить до компетенції митного органу. З цих підстав, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не надання разом з контрактом від 11.06.2019 № XSJATC1901 доказів на підтвердження наявності повноважень у осіб, які його підписали.
Зважаючи на вищевикладені фактичні обставини справи суд дійшов висновку, що декларантом у ході виконання митних формальностей та проведення процедури консультацій з митним органом надано повні та достовірні відомості, що у своїй сукупності спростовують доводи митного органу, наведені у листі від 30.03.2020, щодо наявності обґрунтованих сумнівів у правомірності визначення митної вартості товару.
Відповідачем у ході проведення митного оформлення не встановлено фактів понесення позивачем додаткових витрат у зв'язку з придбанням товарів, заниження їх вартості в інший спосіб.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.
Стосовно посилань відповідача на спрацювання системи управління ризиками АСАУР, суд виходить з такого.
У постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19 Верховний Суд дійшов правового висновку, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Верховний Суд у цій справі зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
А оскільки уповноваженою особою позивача під час митного оформлення надані усі необхідні документи, що чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, а відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, суд дійшов висновку про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Разом з цим, як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, обов'язок щодо доведення правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товарів покладено на митний орган як на суб'єкта владних повноважень.
Однак, відповідачем таких доказів суду не надано.
А оскільки в ході судового розгляду належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані для митного оформлення документи в сукупності підтверджують правильність визначення митної вартості імпортованого товару, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ'єктивною, відсутні.
Як наслідок, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "Задля руху" повністю.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /т. 1, а.с. 90, 91/.
Інші судові витрати у справі відсутні.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже сплачений позивачем судовий збір належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.
Керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Задля руху" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 31.03.2020 № UA110320/2020/000044/1.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Задля руху" судові витрати у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні).
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Задля руху" (код ЄДРПОУ 30568711; вул. І. Франка, 1, м. Лубни, Полтавська область, 37500).
Відповідач: Дніпровська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935; вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49038).
Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 02 квітня 2021 року.
Суддя О.О. Кукоба