ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.04.2021Справа № 910/1448/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східвуглеавтоматика" (м. Дніпро)
до Державного підприємства "Укршахтгідрозахист" (м. Київ)
про стягнення 123.539,54 грн
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники учасників справи: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Східвуглеавтоматика" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Укршахтгідрозахист" про стягнення 123.539,54 грн, з яких: 114.925,20 грн основного боргу, 4.665,96 грн інфляційних втрат, 3.948,38 грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 41/19 від 08.07.19. на закупівлю послуг з ревізії та налагодження РУ-6кВ, РУ-0,4кВ, КСО-272,трансформаторних підстанцій ТМГА-100/6 ВВК ш. "Чорноморка".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.21. відкрито провадження у справі № 910/1448/21 та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
01.03.21. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
08.07.19. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 41/19 про закупівлю послуг з ревізії та налагодження РУ-6кВ, РУ-0,4 кВ, КСО-272, трансформаторних підстанцій ТМГА-100/6 ВВК ш. «Чорноморка» (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується у 2019 році в межах договірної ціни виконати на свій ризик усі передбачені Договором послуги, зазначені в п. 1.2, і здати їх в обумовлені терміни Замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти їх на умовах Договору і сплатити вартість.
Згідно з пунктом 3.1 Договору його ціна є твердою і становить 114.925,20 грн.
Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 10.1 з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.19., але до повного виконання фінансових зобов'язань за Договором.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості за Договором в сумі 114.925,20 грн по оплаті наданих Виконавцем послуг.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Між сторонами було підписано та скріплено печатками акти прийому-передачі наданих послуг за Договором на загальну суму 114.925,20 грн.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем акти наданих послуг є належним доказом надання послуг відповідачу.
Факт надання належним чином послуг по Договору на вказану суму не заперечено та підтверджено відповідачем.
В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати за виконані послуги Замовником протягом 20 днів при наявності бюджетного фінансування, після пред'явлення Виконавцем рахунка на оплату, до якого додається підписаний сторонами акт виконаних послуг (пункти 4.1, 4.2 Договору).
Позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату від 24.10.19. разом з актами на загальну суму 114.925,20 грн.
Відповідачем послуги за Договором за вказаними актами оплачені не були.
Позивач направив відповідачу претензію № б/н від 18.05.20. щодо оплати 114.925,20 грн за надані за Договором послуги.
Доказів оплати відповідачем позивачу 114.925,20 грн матеріали справи не містять.
Відповідач заперечуючи проти позову посилається на відсутність бюджетного фінансування, та, як наслідок, на те, що строк оплати за Договором є таким, що не настав.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо відповідний правочин в дійсності виконувався сторонами, то кожна з сторін у будь-якому разі не позбавлена права ставити питання про виконання зустрічних зобов'язань, таких як, в даному випадку, оплата наданих послуг.
Приписами ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, визначає, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття наданих послуг бюджетний період не закінчився.
Відповідно до ст. 1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відносини, що регулюються Бюджетним кодексом України, визначені статтею 1 цього Кодексу, як відносини, які виникають у процесі затвердження, виконання бюджетів; звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства; питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства; правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.
Спірні відносини, які склались між сторонами даної справи на підставі Договору, є цивільно-правовими та регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України.
Крім того, відповідно до приписів статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Така правова позиція відповідає статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини зі справи "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та зі справи "Бакалов проти України" від 30.11.04.
З врахуванням викладеного, пункту 4.1 Договору, строк оплати послуг на суму в розмірі 114.925,20 грн є таким, що настав.
Позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості за надані послуги в розмірі 114.925,20 грн.
Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі 114.925,20 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 4.665,96 грн інфляційних втрат, 3.948,38 грн 3% річних.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлені вище обставини неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих послуг та перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд здійснивши власний перерахунок дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 4.665,96 грн інфляційних втрат, 3.948,38 грн 3% річних.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Укршахтгідрозахист» (03142, м. Київ, провулок Приладний, б. 2-А, ідентифікаційний код 32442405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східвуглеавтоматика» (49000, м. Дніпро, вул. Троїцька, б. 21-Г, офіс 521, ідентифікаційний код 42271580) 114.925 (сто чотирнадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн 20 коп. основного боргу, 4.665 (чотири тисячі шістсот шістдесят п'ять) грн 96 коп. інфляційних втрат, 3.948 (три тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн 38 коп. 3% річних, 2.270 (дві тисячі твісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко