справа № 753/2234/21
провадження № 22-ц/824/6063/2021
головуючий у суді І інстанції Гусак О.С.
12 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя повернено позивачу.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що представником позивачки після отримання ухвали суду про повернення позовної заяви було направлено адвокатський запит до Головного управління Державної казначейської служби в місті Києві про причини не зарахування судового збору, який був сплачений на оприлюднені судом реквізити рахунку.
Зазначає, що відповідно з отриманою відповіддю від ГУ ДКСУ в м. Києві сплачені ОСОБА_1 кошти зараховані на відповідний казначейський рахунок, а контроль зарахування коштів здійснюють суди та ДП «Інформаційні судові системи».
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 04 лютого 2021 рокузаяву? ? ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків , який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали.
На виконання вимог ухвали, 15 лютого 2021 року позивачкою подано заяву у новій редакції з доданою квитанцією про сплату судового збору на суму визначену ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що при здійсненні пошуку підтверджень оплати судового збору та зарахування його до спеціального фонду Державного бюджету України за квитанцією №0.0.1996868448.1 від 26 січня 2021 року, відповідно до якої сплачено судовий збір у розмірі 908 грн, відсутнє підтвердження казначейства про сплату судового збору по вказаній квитанції.
Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті? 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до статті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суди повинні ураховувати сформовані Європейським судом з прав людини умови обмеження права особи на доступ до суду, проте, такі умови не можуть зашкоджувати самій суті права на звернення до суду та переслідують легітимну мету і ця мета відповідає потребам суспільства та окремих осіб, такі умови забезпечують розумну пропорційність між встановленими обмеженнями та поставленою метою.
Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 лютого 2021 року представником позивачки було надіслано адвокатський запит до Головного управління Державної казначейської служби в місті Києві про причини не зарахування судового збору, який був сплачений на оприлюднені судом реквізити рахунку.
Згідно наданої відповіді ГУ ДКСУ в м. Києві сплачені ОСОБА_1 кошти були зараховані на відповідний казначейський рахунок ще 29 січня 2021 року у встановленому ухвалою від 19 лютого 2021 року розмірі, також у вказаному листі зазначено, що контроль зарахування коштів здійснюють суди та ДП «Інформаційні судові системи».
Таким чином висновок суду першої інстанції про невиконання заявником вимог, зазначених в ухвалі є передчасним, оскільки надані докази підтверджують те, що позивачка виконала свої обов'язки зі сплати судового збору, а причини по яким суд не виявив вказані кошти у своїй інформаційній системі не залежали від позивачки.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Основним Законом України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини 1, 2 статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Згідно вимог ст. 379 ЦПК України, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З огляду на викладене, помилкова ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справу слід направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба