12 квітня 2021 року м. Київ
Унікальний номер справи № 760/954/21
Суддя в суді першої інстанції: Криворот О.О.
Провадження № 33/824/1662/2021
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. (а.с. 22).
Не погодившись з вказаною постановою, 23 лютого 2021 року ОСОБА_1 направив до суду апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування вимог зазначав, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки відсутні належні та допустимі докази, якими могла бути підтверджена його вина у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Зазначав, що стороною захисту було подано клопотання про виклик та допит свідків та про визнання письмових пояснень свідків неналежними доказами. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, а є лише способом фіксації адміністративного правопорушення. Звертав увагу, що письмові пояснення свідків є роздруківкою зробленою безпосередньо співробітниками поліції, а без допиту свідків у судовому засіданні письмові пояснення свідків є неналежними доказами. Отже, вина ОСОБА_1 не є доведеною із дотриманням критерію «поза розумним сумнівом» (а.с. 23-26).
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, причин неявки не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи із зазначення поважних причин для такого відкладення до суду не надходили. Про розгляд справи апеляційним судом ОСОБА_1 був сповіщений повідомленням його захисника - Ігнатенка В.В. 19 березня 2021 року про що у справі є докази (а.с. 35-36).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).
Відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
На обґрунтування того, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, суд послався на протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення свідків, відеозапис (а.с. 1-3).
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 138000 від 22 листопада 2020 року ОСОБА_1 о 10 год. 18 хв. в м. Києві по бульвару В. Гавела, 65, керуючи транспортним засобом марки Ford Mondeo р.н. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна білість обличчя, поведінка не відповідає ситуації, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).
Пунктом 2.5. ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 138000 від 22 листопада 2020 року передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1);
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 22 листопада 2020 року, в яких вони зазначили, що ОСОБА_1 у їх присутності відмовився від проходження тесту на стан наркотичного сп'яніння (а.с. 2).
- відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, з якого вбачається, що працівником поліції запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, а ОСОБА_1 у присутності двох свідків відмовився від медичного огляду з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння (а.с. 3).
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
На переконання суду, вказані докази беззаперечно доводять те, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено.
Протокол підписаний особою, яка його склала, двома свідками та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Будь-яких зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 в протоколі також не вказав.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння, а саме неприродна білість обличчя, поведінка не відповідає ситуації, зіниці очей не реагують на світло, виявлені працівниками поліції 22 листопада 2020 року у ОСОБА_1 в розумінні п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП.
Щодо посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що письмові пояснення свідків не є належними доказами, оскільки свідки в судовому засіданні не допитувались, є безпідставними, оскільки досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків на предмет їх достовірності і допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки ці пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими в судах першої та апеляційної інстанціях доказами в справі, зокрема, відеозаписом.
Крім того, письмові пояснення свідків не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об'єктивно доповнюють останні у їх сукупності.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції справу розглянуто повно, об'єктивно та всебічно, а висновки суду щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на зібраних по справі доказах.
Отже, відсутні підстави для скасування постанови судді Солом'янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя _________________ Б.Б. Левенець