12 квітня 2021 року м. Київ
Унікальний номер справи № 752/1702/21
Суддя в суді першої інстанції: Дідик М.В.
Провадження № 33/824/1585/2021
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 10 лютого 2021 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. (а.с. 20-21).
Не погодившись з вказаною постановою, 16 лютого 2021 року ОСОБА_1 направив до суду апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою справу закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування вимог зазначав, що справу було розглянуто з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, необ'єктивно та упереджено, що призвело до винесення незаконного рішення. Зазначав, що 18 листопада 2020 року в м. Києві на проспекті Голосіївському, 98 сталася ДТП за участю його автомобіля марки Renault Twingo р.н. НОМЕР_1 . За наслідками даної ДТП працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП стосовно водія ОСОБА_2 . Під час оформлення працівниками поліції ДТП у останніх виникли підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп'яніння, внаслідок чого йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку. Після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Звертав увагу на те, що 18 листопада 2020 року з моменту ДТП ОСОБА_1 знаходився на місці події понад дві години. За весь цей час ОСОБА_1 постійно контактував з працівниками поліції та перебував у полі їх зору. Вже у патрульній машині, коли ОСОБА_1 підписував надані йому документи, працівник поліції запропонував йому пройти огляд на стан сп'яніння. Проте ОСОБА_1 був тверезий та від огляду не відмовлявся, однак, закінчивши підписання ОСОБА_1 документів, які стосувалися ДТП, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що відносно нього було складено та ним же підписано протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначав, що до матеріалів адміністративної справи було додано відео АА00409 з нагрудного відеореєстратора одного з працівників поліції, згідно з яким ОСОБА_1 18 листопада 2020 року відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в присутності двох свідків. Проте жодних свідків під час складання відносно ОСОБА_1 протоколу за ст. 130 КУпАП не було. У наданому відеозаписі неможливо встановити коло осіб, які були присутні під час відмови ОСОБА_1 від огляду, оскільки на відео не видно облич присутніх осіб та не названо прізвищ, у тому числі не було названо особи, яка відмовляється від огляду. Також згідно інформації, закріпленої у даному відео, зйомка відбувалася 01 січня 2008 року, що не відповідає дійсним обставинам справи. Окрім того, у поясненнях свідків, які також було додано до матеріалів справи, не вказано за якими документами було встановлено їхні особи, а також вказано обставини, що не відповідають дійсності (а.с. 22-25).
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Шимко А.О., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 030808 від 18 листопада 2020 року ОСОБА_1 о 20 год. 30 хв. водій ОСОБА_1 в м. Києві по проспекту Голосіївському, 98 керував автомобілем Renault Twingo, р.н. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).
Протокол про адміністративне правопорушення підписаний особою, яка його склала, двома свідками та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Будь-яких зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 в протоколі також не вказав, лише зазначив «авто залишаю на місці».
Пунктом 2.5. ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
На обґрунтування того, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, суд послався на протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення свідків, відеозапис (а.с. 1-3).
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 030808 від 18 листопада 2020 року, складеного стосовно ОСОБА_1 (а.с. 1);
- письмовими поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 18 листопада 2020 року (а.с. 2).
- відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції Управління патрульної поліції у м. Києві, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, з якого вбачається, що працівником поліції запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, а ОСОБА_1 у присутності двох свідків відмовився від огляду з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння (а.с. 3).
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, тому відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
На переконання суду, вказані докази беззаперечно доводять те, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук виявлені працівниками поліції 18 листопада 2020 року у ОСОБА_1 в розумінні п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Долучений до матеріалів справи відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд дослідивши відеозапис погодився з висновком суду, що на відео відображені саме події, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 18 листопада 2020 року, оскільки на 7-й секунді відеозапису відображено автомобіль марки Renault Twingo, р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , про що зазначено у протоколі, та що ОСОБА_1 не заперечував в судовому засіданні.
При цьому, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 підтвердив, що на час складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, перебував на місці ДТП в м. Києві по проспекту Голосіївському, 98, яка відбулась за участю його автомобіля та іншого автомобіля під керуванням водія ОСОБА_2 стосовно якого було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП. Під час оформлення вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 й було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, проте він відмовився.
Зважаючи на вищезазначене, помилкова дата фіксації події з нагрудного відеореєстратора одного з працівників поліції не спростовує змісту цього відеозапису, який узгоджується з іншими наявними у справі доказами стосовно дати, часу та місця самої події та фіксації відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, а тому апеляційний суд відхилив відповідні доводи апелянта.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 нібито від проходження огляду не відмовлявся суперечать його ж доводам, що від огляду відмовився, проте у відсутності свідків.
Щодо посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що письмові пояснення свідків не відповідають обставинам справи, є безпідставними, оскільки поясненнями свідків зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, а помилкове зазначення однім із свідків у його поясненнях марки автомобіля ОСОБА_1 («Мazda» замість «Renault Twingo») не є підставою для спростування самого факту події. Крім того, у суді першої інстанції апелянтом не було заявлено клопотань про допит свідків з метою підтвердження своїх доводів, при цьому апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки ці пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими в судах першої та апеляційної інстанціях доказами в справі, зокрема, відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у присутності двох свідків.
Крім того, письмові пояснення свідків не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об'єктивно доповнюють останні у їх сукупності.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції справу розглянуто повно, об'єктивно та всебічно, а висновки суду щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на зібраних по справі доказах.
Отже, відсутні підстави для скасування постанови судді постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 10 лютого 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 10 лютого 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя _________________ Б.Б. Левенець