Справа № 357/823/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2416/2021 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
іменем України
08 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - захисника обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2021 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської областіна стадії судового розгляду перебуває об'єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 345 КК України, та ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
02.04.2021 року під час судового засідання в порядку ст. 331 КПК України судом на обговорення сторін поставлено питання доцільності подальшого застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Прокурор вважав, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає продовженню, оскільки обвинуваченому інкримінується вчинення двох злочинів, а також просив врахувати, що обвинувачений ОСОБА_7 , ще притягується до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 121 та ст. 125 КК України, тобто всі дії, за якими притягується до кримінальної відповідальності обвинувачений ОСОБА_7 носять насильницький характер, що дає підстави вважати, що встановлений ризик при обранні та продовженні запобіжного заходу, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшився та продовжує існувати, обвинувачений може вчиняти інші кримінальні правопорушення, а наявні соціальні зв'язки, які він має, а саме наявність мешканки, з якою тривалий час веде спільне господарство, постійне місце проживання, повнолітні діти, не є стримуючим фактором для обвинуваченого ОСОБА_7 , отже більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а закінчити розгляд не представляється можливим. Захисник обвинуваченого просив змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання, обвинувачені підтримали доводи адвоката.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2021 рокузапобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без змін - у вигляді взяття під варту (тримання під вартою), продовжено строк запобіжного заходу в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерство юстиції України до шістдесяти днів, тобто по 31.05.2021 року включно.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нову ухвалу, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що всупереч вимогам ч. 4 ст. 176, п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України на момент вирішення питання продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою стороною обвинувачення не було подано відповідного письмового клопотання та не доведено доказами, що перебуваючи на волі, ОСОБА_7 переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню чи йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину. Вказує, що будь-яких доказів, що з'явились нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, стороною обвинувачення не надано та не доведено. Також зазначає, що ОСОБА_7 в цьому кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, дані про особу, який раніше не судимий, хоча офіційно не працевлаштований, але займається сільським господарством, перебуває більше 20 років у фактичних шлюбних відносинах, має постійне місце проживання, а також посилаючись на практику Європейського суду та Конвенцію з прав людини, вказує, що ОСОБА_7 чотири місяці перебуває під вартою та зважаючи на це, він достатньою мірою усвідомив наслідки того, що відбувається і не намагатиметься погіршити своє становище. Вказане, на думку апелянта, свідчить про наявність підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_7 на особисте зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Розгляд справи відбувся у відсутності обвинуваченого, його захисника та прокурора, які не заявляли клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участю.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Як вбачається із матеріалів провадження, питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою було вирішено на етапі судового розгляду кримінального провадження у перший інстанції. Тобто це питання вирішувалось на етапі, який унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у суді першої інстанції на етапі судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Рішення про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою суд першої інстанції мотивував доведенням існування обставин, передбачених ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, які є дійсними та на сьогодні не зменшилися; також суд зазначив, що враховуючи характер інкримінованих обвинуваченому злочинів, передбачених ч. 2 ст. 345 та ч. 1 ст. 345 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є нетяжкими злочинами, які вчинені із застосуванням насильства, а також той факт, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні двох епізодів, дані про особу обвинуваченого, а саме те що останній не судимий, але притягується до кримінальної відповідальності за іншими кримінальними провадження, які перебувають на розгляді в суді, що не стало стримуючим фактором для належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 , перебуваючи на волі вчинив дії, які сторона обвинувачення кваліфікує за ч. 1 ст. 345 та ч. 2 ст. 345 КК України, також суд враховує, що усі докази передбачені ст. 84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені, а відповідно до ч. 3 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях які він безпосередньо отримав під час судового засідання. При цьому, судом зроблений висновок про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не в змозі запобігти зазначеним ризикам.
Ці висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, які ґрунтуються на вимогах закону, відповідають матеріалам провадження.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 345 України, тобто у вчиненні злочину із застосуванням насильства, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, разом з тим, прокурором в судовому засіданні першої інстанції було зазначено, що ОСОБА_7 також обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 121, 125 КК України, таким чином всі дії, за якими притягується до кримінальної відповідальності обвинувачений ОСОБА_7 носять насильницький характер, що в повній мірі обґрунтовано дає підстави вважати, що встановлений ризик при обранні та продовженні запобіжного заходу, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшився та продовжує існувати, обвинувачений може вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Виходячи з даних матеріалів контрольного провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 на більш м'який.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Доводи апеляційної скарги захисту з приводу відсутності письмового оформленого клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є слушними, але це не є, вважає колегія суддів, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не вплинуло на правильність прийнятого рішення судом першої інстанції щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Разом з тим, доводи сторони захисту щодо відсутності судимостей у ОСОБА_7 , наявність постійного місця проживання та міцних соціальних зв'язків, не є тими стримуючими факторами та не переважають можливих ризиків неправомірної поведінки, при цьому суд надав обґрунтовану оцінку особи обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують щодо обвинуваченого ОСОБА_7 продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші, менш суворі, запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2021 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - захисника обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2021 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: