Справа №373/539/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1996/2021 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
07 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю прокурора: ОСОБА_5 ,
при секретарі: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , та прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18.01.2021 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нівецьке Поліського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Стягнуто із ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 77 105 (сімдесят сім тисяч сто п'ять) грн 84 коп. майнової шкоди та 400 000 (чотириста тисяч) грн 00 коп. моральної шкоди.
Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 400 000 (чотириста тисяч) грн 00 коп. моральної шкоди.
Вироком вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 05.03.2020 приблизно о 15 год 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «Nissan X-Trail», реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Республіка Польща), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, рухаючись навпроти домоволодіння №16 по вул. Соборна в м. Переяславі в напрямку до вул. Заводська, проявив злочинну недбалість і не діяв так, щоб не загрожувати життю та здоров'ю громадян, чим порушив вимоги п. 1.5 ПДР України; будучи неуважним і не слідкуючи за дорожньою обстановкою, не реагуючи на її зміну - проявив безпечність, чим порушив вимоги п. 2.3 «а» ПДР України і під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДР України і як наслідок - допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в попутному напрямку по узбіччю вул. Соборна в м. Переяславі. В наслідок чого пішохід ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
22.03.2020 ОСОБА_10 від отриманих внаслідок такої ДТП тяжких тілесних ушкоджень помер в КНП «Переяслав-Хмельницька ЦРЛ», куди був доставлений після ДТП. Отримані ним тілесні ушкодження перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого.
Не погоджуючись з вироком суду, потерпілі ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій, просять вирок змінити,та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 призначити покарання у вигляді 8 років позбавлення волі та розглянути апеляційну скаргу у їх відсутність.
В обґрунтуванні вказують, що ОСОБА_7 під час досудового розслідування справи та на початку судового розгляду свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнавав, і лише під тиском неспростованих доказів визнав, що причетний до ДТП, однак стверджував, що потерпілий йшов по проїжджій частині дороги, тому вважають, що суд помилково визнав обставиною що пом'якшує покарання - визнання вини обвинуваченим, крім того звертають увагу на те, що обвинувачений перебував за кермом в стані сильного алкогольного сп'яніння, що є обтяжуючою обставиною.
Зазначають, що ОСОБА_7 жодним чином не намагався перед ними вибачитись, а лише зробив це показово перед вироком в судовому засіданні, не відшкодував будь-яких збитків, та не пропонував свою допомогу.
Вважають недоведеною документально ту обставину, що ОСОБА_7 має незадовільний ста здоров'я та потребує постійного лікування.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор в апеляційній скарзі просить змінити вирок в частині призначеного покарання скасувати, та постановити свій вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 8 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
В обгрунтуванні вказує, що ОСОБА_7 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, наслідком якого стала смерть малолітньої дитини, обвинувачений на момент вчинення злочину офіційно ніде не працював, не навчався, неповнолітніх дітей на утриманні не мав, завдані збитки не відшкодував, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, обставини, які пом'якшують покарання, відповідно до вимог ст.66 КК України - відсутні, при цьому обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину щодо малолітньої особи та вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційні скарги, обвинуваченого, котрий просив розгляд апеляційних скарг провести у відсутність захисника та підтримав судове рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
До початку розгляду апеляційних скарги на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання від захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_11 про відкладення розгляду справи, однак обвинувачений ОСОБА_7 заперечив клопотання та просив розгляд апеляційних скарг провести у відсутність захисника, тому колегія суддів вважає за можливе розгляд апеляційних скарг провести у відсутність захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_11 .
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку, стверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, є обґрунтованими, та ніким з учасників провадження не оспорюються.
Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином мотивував у вироку свої висновки та вірно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд призначив у відповідності з положеннями Загальної частини КК України - у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за вчинене ним кримінальне правопорушення. При цьому суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, є інвалідом ІІ групи, учасником бойових дій, свою вину у вчиненні злочину, який йому інкриміновано, визнав повністю, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З урахуванням викладеного, а також фактичних обставин кримінального провадження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України - у виді 6 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Доводи, викладені в апеляційних скаргах, на думку колегії суддів, правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , та прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, - залишити без задоволення, а вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18.01.2021 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Судді: