06 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в режимі відеоконференції із ДП «Київський слідчий ізолятор» апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2021 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 , погоджене виконувачем обов'язків прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та змінено запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_8 , з застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування строком до 22.03.2021 року.
Відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 про закриття провадження щодо розгляду клопотання та у задоволенні заяви народного депутата України ОСОБА_11 про взяття особи на поруки.
Згідно ухвали слідчого судді вбачається, що слідчий суддя під час розгляду вказаного клопотання, про зміну запобіжного заходу з застави на тримання під вартою, врахував, наявність обґрунтованої підозри, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , а саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України та примітки до ст.45 КК України, є тяжким корупційним злочином, за який може бути призначено покарання виключно у вигляді реального позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, без можливості застосування положень ст.ст. 69. 75 КК України, характеризуючі дані про його особу, конкретні обставини справи, мету застосування даного запобіжного заходу. Також взяв до уваги, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не внесення суми застави підозрюваним на виконання ухвали суду від 27.01.2021 року. Та прийшов до висновку, що докази та обставини, на які посилався прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу не підтвердить можливість в органу розслідування забезпечити виконання завдань кримінального провадження, а без застосування вказаного запобіжного заходу запобігти настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливо.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, захисник ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді.
Крім того, на ухвалу слідчого судді надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , в якій він просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційних скарг, захисники вказували на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, оскільки лише факт не внесення застави з підстав не розгляду в законодавчі строки апеляційної скарги ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2021, якою йому обрано запобіжний захід у виді застави, не з його вини, не може бути підставою для застосування до ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Апелянти вважають, що дане клопотання про зміну запобіжного заходу до закінчення розгляду апеляційної скарги на запобіжний захід у вигляді застави є передчасним.
Також апелянти зазначали про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків слідчого судді обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки дослідження доказів слідчим суддею при ухваленні оскаржуваної ухвали не здійснювалися в повному обсязі, відсутні висновки щодо обґрунтованості підозри.
На думку апелянтів, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є недоведеними та відсутніми у даному кримінальному провадженні.
Слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_8 станом на день судового засідання є арбітражним керуючим на декількох підприємствах в Україні, має стійку та систематичну професійну діяльність в Україні, він не одноразово перетинав державний кордон України в період існування кримінального провадження в рамках якого йому оголошено підозру, однак він постійно повертався на територію України, не маючи наміру ухилитися від органу досудового слідства, прокурора чи суду. Слідчим суддею не прийнято до уваги той факт, що на утриманні ОСОБА_8 перебувають: матір, яка є непрацюючою пенсіонеркою за віком та потребує постійного догляду, дружина, яка на сьогодні є непрацюючою та знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, двоє малолітніх дітей та критично незадовільний стан здоров'я ОСОБА_8 , який вимагає систематичних витрат на лікування в значному розмірі, враховуючи витрати на планові операції та постійний амбулаторний нагляд.
Захисник ОСОБА_6 , звертає увагу суду на те, що ним було подано клопотання про закриття провадження у справі з підстави того, що клопотання про зміну запобіжного заходу не розглянуто в строки передбачені ст. 186 КПК України, однак воно було проігноровано слідчим суддею.
Також захисник ОСОБА_6 , просить врахувати, що обрання більш м'якого запобіжного заходу на підставі ч. 4 ст. 194 КПК України, ніж того, про застосування якого просить прокурор, а саме, в даному випадку, у виді домашнього арешту з покладанням процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде належним запобіжником від можливого, нічим не підтвердженого порушення підозрюваним процесуальних обов'язків та його належної процесуальної поведінки.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та підозрюваного, які підтримали подані апеляційні скарги і просили їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Щодо можливості апеляційного оскарження ухвали про зміну запобіжного заходу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 392 КПК Українив апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 309 КПК Українивизначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Ухвала слідчого судді про зміну запобіжного заходу в порядку ст. 200 КПК України у даному переліку відсутня.
За положеннями ч. 1 ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбаченихчастиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
Системний аналіз вищезазначених норм кримінально-процесуального закону дає підстави для висновку, що змінюючи запобіжний захід в порядку ст. 200 КПК України, слідчий суддя фактично застосовує новий запобіжний захід. А тому в залежності від того, чи може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала про застосування певного запобіжного заходу, підлягає такому оскарженню ухвала слідчого судді про зміну запобіжного заходу, якою застосовано інший ніж раніше запобіжний захід.
Тому ухвала слідчого судді про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартоюможе бути оскаржена в апеляційному порядку.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та матеріалів судової справи, Головним слідчим управлінням Національної поліції України розслідується кримінальне провадження № 12013170500005977 від 06.06.2013 за фактами незаконного заволодіння та розтрати майна державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» (далі - «ДСК «ЧМП») за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 365-2, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1995 № 63 «Про утворення державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» на базі майна, що перебуває у загальнодержавній власності, закріпленого за акціонерним судноплавним концерном «Бласко» - «Чорноморське морське пароплавство» та підприємствами, які входять до його складу, шляхом злиття утворено державне підприємство «Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство» (далі - ДСК «ЧМП»).
З матеріалів клопотання вбачається, що внаслідок зловживання арбітражним керуючим (керуючим санацією) ДСК «ЧМП» ОСОБА_8 своїми повноваженнями, що полягало у незаконному продажі нерухомого майна цієї компанії з метою одержання неправомірної вигоди як для ПП «Графффит», так і для себе особисто, інтересам держави завдано збитків на загальну суму 17 675 277,41 грн., що більше ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є тяжкими наслідками.
22 січня 2021 року, ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення(злочину), передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, а саме про те, що він підозрюється у зловживанні повноваженнями особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов'язану із наданням публічних послуг, у тому числі послуг арбітражного керуючого, з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.
Підозра ОСОБА_8 обґрунтовується наступними доказами, які здобуті стороною обвинувачення у порядку та спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством, зокрема: відомостями щодо продажу нерухомого майна ДСК ЧМП, розташованого в АДРЕСА_1 , які містяться у документах, вилучених в ході обшуків та тимчасового доступу до них; інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна; копіями матеріалів справи № 17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080 про банкрутство ДСК «ЧМП»; висновком судової оціночно-будівельної експертизи № СЕ-19-20/30909-ОБ від 13.11.2020; висновком судово-економічної експертизи від 25.11.2020 № СЕ-19-20/34852-ЕК; показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; іншими даними та доказами у їх сукупності, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 міг вчинити злочин, у скоєнні якого він підозрюється.
27.01.2021 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 5 437 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 12 (дванадцять) млн. грн., та у відповідності до вимог ст. 194 КПК України одночасно покладено наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою органу досудового розслідування та суду, повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування із наступними особами: ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Зазначеною ухвалою слідчого судді підозрюваного ОСОБА_8 зобов'язано не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу внести кошти на депозитний рахунок Печерського районного суду м.Києва або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує слідчому, прокурору, суду.
10.02.2021 року старший слідчий в особливо важливих справах Управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 , за погодженням із виконуючою обов'язків прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національної поліції України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про зміну запобіжного заходу з застави на тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, громадянину України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Обґрунтовуючи вимоги клопотання сторона обвинувачення зазначає,що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також те, що станом на час звернення із відповідним клопотанням у строк, що перевищує визначений законом та ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2021 для внесення застави, відомості про внесення застави як самим підозрюваним, так і іншими особами за нього в рамках кримінального провадження № 12013170500005977 відсутні, слідчому та прокурору не надано оригіналу жодного документу з відміткою банку, що це підтверджує. Крім того вказує, що застосування більш м'яких запобіжних заходів запобігти настанню зазначених ризиків не можуть, оскільки існують обґрунтовані докази та достатні підстави вважати, що не застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою призведе до неправомірного впливу на свідків, переховуванню підозрюваного від органів досудового розслідування, знищенню та спотворенню документів, вчиненню інших тяжких та особливо тяжких злочинів, неправомірного впливу на стан досудового розслідування, а також буде перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження, закріплених у ст. 2 КПК України.
Вважає, що забезпечення покладених на нього процесуальних обов'язків може бути забезпечено шляхом застосування запобіжного заходу, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тобто тримання під вартою.
15 лютого 2021 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання сторони обвинувачення та змінено запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_8 , з застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування строком до 22.03.2021 року.
Станом на 06 квітня 2021 року, тобто на момент апеляційного розгляду по суті апеляційних скарг захисниківОСОБА_6 та ОСОБА_9 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року, сплинув строк дії оскаржуваної ухвали, однак розглядаючи по суті дані апеляційні скарги, колегію суддів встановлено наступне.
Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування, як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих прокурором матеріалів, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, заслухав пояснення захисників, підозрюваного та прокурора, прийшов до обґрунтованого висновку про зміну ОСОБА_8 , запобіжного заходу із застави на тримання під вартою.
Колегія суддів погоджується із таким рішення зважаючи на наступне.
Згідно ст. 2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 200 КПК Українипрокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які:
1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;
2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Змінюючи ОСОБА_8 запобіжний захід із застави на тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 , інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, наявність ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та враховано, що підозрюваним ОСОБА_8 не було дотримано умов застосування запобіжного заходу у виглядізастави, оскільки не внесено встановлену ухвалою суду суму застави на відповідний рахунок банку у строки, передбачені чинним законодавством, що є обставиною, яка виникла після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а тому слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для зміни запобіжного заходу у виглядізастави на більш жорсткий запобіжний захід.
Врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 та суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, дані про особу підозрюваного, його соціальні зв'язки, конкретні обставини справи та мету застосування запобіжного заходу слідчий суддя дійшов вірного висновку про наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про те, що стороною обвинувачення доведено обставини, які дають підстави для висновків, що інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам та не забезпечать виконання ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов'язків, які виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим ОСОБА_8 змінено запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому злочину та його наслідками, є обґрунтованим, тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого колегія суддів не вбачає.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Посилання апелянтів на те, що ОСОБА_8 не порушив жодного з покладених на нього попередньою ухвалою процесуальних обов'язків, а сам лише факт невнесення розміру застави, на думку апелянтів, не може бути підставою для застосування до ОСОБА_8 більш жорсткого запобіжного заходу, не грунтуються на вимогах закону.
Як убачається зі змісту ухвали слідчого судді, запобіжний захід ОСОБА_8 , змінено слідчим суддею у порядку ст. 200 КПК України за клопотанням слідчого за погодженням із прокурором, унаслідок встановлення обставин, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, зокрема того, що ОСОБА_8 не внесено встановлену ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27.01.2021 суму застави на відповідний рахунок.
Доводи захисників про те, що слідчим суддею не обґрунтовано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання запобіжного заходу, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, та можливість призначення йому, у випадку визнання винуватим в інкримінованому йому злочині, покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, вірогідність настання яких, поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду, є досить високою.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_8 , кримінального правопорушення та дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність як слідчим у клопотанні так і прокурором у судовому засіданні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням викладених обставин, посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_8 , станом на день судового засідання є арбітражним керуючим на декількох підприємствах в Україні, має стійку та систематичну професійну діяльність в Україні, він не одноразово перетинав державний кордон України в період існування кримінального провадження в рамках якого йому оголошено підозру, однак він постійно повертався на територію України, не маючи наміру ухилитися від органу досудового слідства, прокурора чи суду, має на утриманні матір, яка є непрацюючою пенсіонеркою за віком та потребує постійного догляду, дружина, яка на сьогодні є непрацюючою та знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, двоє малолітніх дітей, не свідчать про зменшення існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не виключають необхідності застосування щодо ОСОБА_8 , запобіжного заходу.
Обставини, які на думку сторони захисту свідчать про те, що ОСОБА_8 , не може утримуватися під вартою за станом здоров'я, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в документах, що додані до апеляційної скарги, відсутні відомості про те, що захворювання унеможливлює його перебування під вартою. Крім того слід зазначити, що питання надання медичної допомоги особам, узятим під варту, до яких зокрема належать особи, які тримаються під вартою на підставі ухвали суду щодо застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врегульовано наказом МЮ України та МОЗ України № 239/5/104 від 10.02.2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 року за № 212/20525 «Про затвердження порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту».
Доводи сторони захисту про те, що органом досудового розслідування не доведено, а слідчим суддею не встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого злочину, наявність ризиків неправомірної поведінки підозрюваного, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційній скарзі про невмотивованість висновків суду щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, які містять фактичні дані на підтвердження наведених слідчим суддею в ухвалі обставин.
Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (Erdagoz v. Turkey п. 51).
Проте, у практиці ЄСПЛ відсутній універсальний підхід, за якого підозра вважається обґрунтованою. Це визначається конкретними обставинами (рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», п.32; «Merabishvili v. Georgia», п.184), а також пов'язується зі ступенем суспільної небезпечності діяння.
Суди мають вивчати всі факти, що свідчать про наявність чи відсутність справжнього публічного інтересу, що виправдовує (з урахуванням принципу презумпції невинуватості) обмеження права на свободу, та викладати їх у своїх рішеннях про відмову у звільненні особи з-під варти (рішення у справі «Labita v. Italy», пп.152-153).
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Обґрунтованість підозри може встановлюватися тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність.
Обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» має динамічний характер, тобто з плином часу така підозра в учиненні кримінального правопорушення не може бути самостійною підставою для продовжування обмеження прав особи, мають бути наведені відповідні й достатні підстави (ризики), підкріплені доказами.
Таким чином колегією суддів встановлено, що доказів, які надані органом досудового розслідування до клопотання про зміну запобіжного заходу з застави на тримання під вартою на момент розгляду вказаного клопотання, було достатньо для обрання такого запобіжного заходу, оскільки вони в сукупності можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Також слідчим суддею розглянуто клопотання захисника ОСОБА_6 , про закриття провадження щодо розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу , оскільки строк розгляду даного клопотання закінчився, однак слідчим суддею не прийнято дані доводи сторони захисту, оскільки вони є необґрунтованими та безпідставними, з таким висновком погоджується також колегія суддів, та не бере до уваги доводи апеляційної скарги в цій частині.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції остаточно дійшла висновку, що апеляційні скарги захисників, з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягають.
Враховуючи вище викладене та керуючись ст.ст. 176-178, 181, 182, 200, 376, 403, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року, - залишити без зміни, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3