Справа 759/9137/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5275/2021
Головуючий у суді першої інстанції: Ул'яновська О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.
06 квітня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Семенюк Т.А
Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,
при секретарі - Максюк І.Г.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 січня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У червні 2015 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись в обґрунтування позовних вимог на те, що між ВАТ «Універсал Банк» (22.06.2009 року перейменовано в ПАТ«Універсал Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір відповідно до якого ОСОБА_1 отримав у ВАТ «Універсал Банк» кредит у сумі 230000 доларів США 00. центів строком користування до 10.09.2027 року зі сплатою 11,95 % річних за користування кредитом, однак у зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору рішенням від 25.06.2013 року Святошинського районного суду м. Києва стягнуто солідарно з відповідачів тіло кредиту, нараховані відсотки включно до 29.10.2012 року та підвищені відсотки, проте заборгованість не була погашена.
Позивач вважає, що оскільки рішення Святошинського районного суду м. Києва у справі № 2608/20210/12 від 25 червня 2013 року залишається невиконаним, у відповідності до ст. 625 ЦК України Боржник зобов'язаний відшкодувати Кредитору інфляційні втрати.
Відтак, з 25 червня 2013 року дати ухвалення рішення і по дату звернення позивача із вказаним позовом, індекс інфляції складає 1,72, тому інфляційне збільшення суми боргу складає 1 311 835,31 (один мільйон триста одинадцять тисяч вісімсот тридцять п'ять) гривні 31 коп.
Також, у відповідності до ст. 625 ЦК України підлягає стягненню з відповідачів заборгованість у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми, що складає 105 126,53 грн.
Зазначає, що заборгованість за Кредитним договором по сумі несплачених відсотків, нарахованих за період з 30.10.2012 року по 02.06.2015 року складає 68 737 (шістдесят вісім тисяч сімсот тридцять сім) доларів США 10 центів, що еквівалентно по курсу НБУ (курс станом на 02.06.2015 року 21,0849 грн. за 1,00 дол. США) 1 449 314 (один мільйон чотириста сорок дев'ять тисяч триста чотирнадцять) гривень 87 коп., з яких:
- за відсотками: 59 210,78 дол. США, еквівалент 1 248 453,30 грн.;
- за підвищеними відсотками: 9 526,32 дол. США, еквівалент 200 861,57 грн.
У зв'язку із викладеним просили стягнути на користь ПАТ «Універсал Банк» солідарно з відповідачів заборгованість у вигляді інфляційних витрат за час прострочення у сумі 1311835 грн. 31 коп., 105126 грн. 53 коп. у якості 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, заборгованість по нарахованим відсотків за кредитним договором №001-2914/840-0210 від 28.09.2007 року в сумі 68737 доларів США 10 центів, що еквівалентно по курсу НБУ (курс станом на 02.06.2015 року 21,0849 грн. за 1,00 дол. США) 1449314 грн. 87 коп. та стягнути солідарно з відповідачів судовий збір у розмірі 3654 грн.
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 січня 2016 року позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість у вигляді інфляційних втрат за час прострочення в сумі 1 311 835 грн. 31 коп.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість у вигляді 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 105 126 грн. 53 коп.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість по нарахованим відсотках за Кредитним договором №001-2914/840-0210 від 28.09.2007 року в сумі 68 737 доларів США 10 центів, що еквівалентно по курсу НБУ (курс станом на 02.06.2015 року 210849 грн. за 1,00 дол. США) 1 449 314 грн. 87 коп.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» понесені судові витрати позивачем 3 654 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18січня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у перегляді заочного рішення.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати заочне рішення суду від 12 січня 2016 року вважають, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги, зазначили, що відсутні жодні розрахункиутвореної Банком суми відсотків у розмірі 68 737,10 доларів СШАза Кредитним договором включно із зазначенням правових підстав та періоду, за який нараховані такі відсотки із визначенням чіткої дати початку та дати закінчення їх нарахування; розміру відсоткової ставки, шо включався в розрахунок нарахованих відсотків за заданий період, також відсутні правові підстави для застосування, на думку скаржників, неіснуючого курсу НБУ, а саме: у заочному рішенні суду першої інстанції йдеться про «курс станом на 02.06.2015 року 210849 грн. за 1 дол. США».
Крім того, вважають, що відсутні докази здійснених Банком інфляційних нарахувань у розмірі 1 311 835 грн. 31 коп. включно із зазначенням правових підстав та періоду, за який здійснювалися інфляційні нарахування (щомісячно, щорічно тощо) із визначенням чіткої дати початку та дати закінчення їх нарахування; розміру індексів інфляції (щомісячний, щорічний тощо), що включалися в розрахунок інфляційних нарахувань; обгрунтованих сум заборгованості, що включалися в розрахунок інфляційних нарахувань - із підтвердженням відповідними банківськими документами (виписка, довідка, тощо), та здійснених Банком нарахувань 3 % річних у розмірі 105 126 грн. 53 коп.включно із зазначенням правових підстав та підтвердженням відповідними банківськими документами (виписка, довідка, тощо).
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що 28.09.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №001-2914/840-0210 відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 230000 доларів США 00 центів строком до 10.09.2027 рокузі сплатою 11,95 % річних (а.с.6-39).
У забезпечення виконання зобов'язання 28.09.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки №001-2914/840-0210-Р (а.с.40-49).
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25.06.2013 рокубуло задоволено позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та стягнено на користь ПАТ «Універсал Банк» 227948,64 долара США, що за курсом НБУ станом на 29 жовтня 2012 року складає 1821993 грн. 48 коп. (а.с.50, 51).
Зазначенерішення з 25.06.2013 року по дату звернення позивача до суду не було виконано.
Судом встановлено, що у зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду індекс інфляції складає 1,72, тому інфляційне збільшення суми боргу складає 1 311 835,31 (один мільйон триста одинадцять тисяч вісімсот тридцять п'ять) гривні 31 коп. Розрахунок інфляції за вказаний період було виконано згідно Листа ВСУ №62-97 від 03.04.1997 року(а.с.52, 53).
Також суд першої інстанції вважав доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідачів 3% річних за вказаний час із суми заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України.
Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом першої інстанції також встановлено, що станом на 02.06.2015 року заборгованість за кредитним договором по сумі несплачених відсотків, нарахованих за період з 30.10.2012 року по 02.06.2015 рокустановить 68737 доларів США 10 центів, що еквівалентно по курсу НБУ (курс станом на 02.06.2015 рокупо 21,0849 грн. за 1,00 дол. США) 1449314 грн. 87 коп. з яких: за відсотками 59210 доларів США 78 коп., еквівалент 1248453 грн. 30 коп.; за підвищеними відсотками: 9526 доларів США 32 центи, еквівалент 200861 грн. 57 коп. (а.с.54, 55).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості та доведеності, проте повною мірою погодитись з таким висновком суду колегія суддів не може з огляду на наступне.
Виходячи з правового аналізу статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов'язання та початок перебігу позовної давності.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність».
З матеріалів справи вбачається, що банк, звернувшись до суду з позовом у 2012 році, використав право вимагати дострокове повернення усієї суми кредиту за порушення умов договору, що залишилася несплаченою, а також сплати відсотків, відповідно до статті 1050 ЦК України, що підтверджується рішенням Святошинськогорайонного суду м. Києва від 25 червня2013року.
Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідачів направлялися вимоги про усунення порушення від 14 лютого 2012 року та від 21 серпня 2012 року з пропозицією негайно здійснити погашення заборгованості, у випадку невиконання вимоги зазначив, що термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги.
Сума несплачених відсотків обчислена станом на 29 жовтня 2012 року.
Таким чином, право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, що підтверджується рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2013 року у справі № 2608/20210/12.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення відсотків за користування кредитом з 30 жовтня 2012 року по 02 червня 2015 року задоволенню не підлягають.
Разом з цим, встановлено, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 червня 2013 року про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у сумі 227948,64 долара США, що за курсом НБУ станом на 29 жовтня 2012 року складає 1821993 грн. 48 коп., станом на 02 червня 2015 року не виконане.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) вказано, що «нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання».
Відтак, враховуючи, що на день звернення до суду з позовом грошове зобов'язання не погашене, з відповідачів підлягає стягненню 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Позивач просив стягнути 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 25 червня 2013 року по 28 травня 2015 року, виходячи з суми заборгованості - 1821993 грн. 48 коп., що складає 105126 грн. 53 коп.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення зазначеної суми з відповідачів.
Апелянтами не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в цій частині.
Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалюючи 25 червня 2013 року рішення у справі, Святошинський районний суд м. Києва визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення.
Тобто, визначаючи характер грошового зобов'язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, у 2017 році в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором при виконанні рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 червня 2013 року, було звернуто стягнення на майно боржників, при цьому, кошти, які надійшли до банку, були зараховані на погашення боргу у валюті кредиту (доларах США).
Згідно із частиною другою 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п. 2 Методологічних положень щодо організації статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, що затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періодів порівнянні з базовим.
Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті гривні, то норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні, а не в іноземній валюті.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 27 січня 2016 року № 6-771цс15, від 22 березня 2017 року № 2311цс16.
Установивши, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 червня 2013 року визначено стягнення з боржників суми саме в іноземній валюті, суд першої інстанціїпомилково застосувавдо спірних правовідносин положення закону, який регулює порядок сплати боргу, визначеного договором у гривні та безпідставно задовольнив вимоги ПАТ «Уніварсал Банк» щодо стягнення з відповідачів суму інфляційних втрат за невиконання грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у вигляді інфляційних втрат за час просрочення в сумі 1 311 835 грн. 31 коп. та заборгованості по нарахованим відсоткам за Кредитним договором № 001-2914/840-0210 від 28.09.2007 року в сумі 68737 доларів США 10 центівпідлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.
Відповідно до ст.. 141 ЦПК України, в порядку розподілу судових витрат, з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, з ПАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 3 904 грн. 11 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 січня 2016 року - в частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості у вигляді інфляційних втрат за час просрочення в сумі 1 311 835 грн. 31 коп. та заборгованості по нарахованим відсоткам за Кредитним договором №001-2914/840-0210 від 28.09.2007 року в сумі 68 737 доларів США 10 центів скасувати, ухваливши в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»(адреса: вул. автозаводська 54/19, м. Київ, 04114, код ЄДРПОУ 21133352) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 904 грн. 11 коп. сплаченого судового збору.
Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлений 12 квітня 2021 року.
Головуючий
Судді