1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київський апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 05 квітня 2021 року апеляційну скаргу прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2021 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бикова Гребля, Білоцерківського р-ну, Київської обл., громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч .2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, -
за участі: прокурора ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_6 для участі в розгляді клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Не погоджуючись з таким рішення, прокурор подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора, надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_6 з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою.
Зазначає, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п'яти років, що є кримінальним проступком.
Апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_6 постійно ухилявся від явки до суду для розгляду обвинувального акту у вказаному кримінальному провадженні, що унеможливлювало його призначення до судового розгляду, а після його повернення прокурору, неможливо встановити його місце перебування для повторно скерування обвинувального акту до суду.
Окрім того, на думку прокурора, судом невірно тлумачено вимоги ст. 280 КПК України, оскільки дане клопотання подано з метою встановлення та затримання підозрюваного ОСОБА_6 , що відповідає вимогам ст. 280 КПК України як процесуальної дій, яка спрямована на встановлення місцезнаходження підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала вимоги поданої апеляційної скарги та просила їх задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження за клопотанням органу досудового розслідування, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Києво-Святошинським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 06 січня 2017 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № №12017110200000079, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.1 ст.185 КК України.
06 січня 2017 року у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.
23 лютого 2017 року обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні направлено до суду для розгляду.
Однак, прокурор відзначає, що 28 лютого 2017 року, 10 березня 2017 року, 21 березня 2017 року, 31 березня 2017 року, 24 квітня 2017 року, 03 травня 2017 року, 31 травня 2017 року, 13 червня 2017 року та 07 липня 2017 року будучи належним чином повідомлений, в підготовчі судові засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
03 травня 2017 року за клопотанням прокурора ухвалено застосувати до обвинуваченого привід. За результатами його виконання, отримано відомості, що підтверджують відсутність обвинуваченого за місцем проживання і реєстрації.
07 липня 2017 року суддею обвинувальний акт повернуто прокурору для усунення недоліків.
26 січня 2021 року прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з клопотанням про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 .
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відмовлено.
Відповідно до вимог ч.4 ст.189 КПК України слідчий суддя відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного з метою його приводу до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання підозрюваного під вартою.
Відмовляючи у задоволенні клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя послався на вказану вимогу закону та вказав, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.1 ст.185 КК України, за який кримінальним законом в редакції від 30 грудня 2020 року не передбачено покарання у виді позбавлення волі, а тому згідно з п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, на який посилається прокурор у клопотанні, до нього не може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Окрім того, як вбачається з матеріалів за клопотанням, постановою слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 від 20 березня 2018 року підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в розшук, того ж дня, на підставі ст. 280 КПК України досудове розслідування у даному кримінальному провадженні зупинено.
Як зазначено в ч. 2, 5 ст. 280 КПК України до зупинення досудового розслідування слідчий зобов'язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв'язку з обставинами, передбаченими пунктом 2 частини першої цієї статті. Після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.
Таким чином, законом передбачено право слідчого чи прокурора у зупиненому кримінальному провадженні проводити тільки слідчі (розшукові) дії, які направлені на розшук підозрюваного. Поняття слідчих (розшукових) дій, вказано у ст. 223 КПК України, відповідно до якої слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.
Заходи забезпечення кримінального провадження не можуть використовуватися задля збирання доказів (в тому числі встановлення місця знаходження особи), оскільки відповідно до ст. 93 КПК України слідчий, прокурор збирає докази шляхом проведення слідчих (розшукових) дій. Таким чином, кримінальний процесуальний кодекс розрізняє слідчі (розшукові) дії, та заходи забезпечення кримінального провадження, які в жодному разі не можуть застосовуватися поза межами строку досудового розслідування, чи в зупиненому кримінальному провадженні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді та вважає, що прокурором не доведено обставин, зазначених в ч. 4 ст. 189 КК України, а саме, не доведено, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного.
Доводи на які посилається прокурор в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються змістом оскаржуваної ухвали.
З огляду на викладені в ухвалі слідчого судді підстави для відмови у клопотанні органу досудового розслідування, колегія суддів не убачає для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 176-178, 188-190, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 , про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_6 , для участі в розгляді клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою,- залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 369/1079/21 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_8
Провадження № 11-сс/824/1581/2021 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.189 КПК України