Справа № 750/410/21 Головуючий у 1 інстанції Крапивний Б. В.
Провадження № 33/4823/177/21
Категорія - ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
09 квітня 2021 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участі захисника-адвоката - Чикилевської О.В.,
особи, притягнутої до
адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
представника потерпілої - Приходько О.С.,
потерпілої - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 березня 2021 року,
Цією постановою :
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, не працюючу, проживаючу в АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 454 грн.
Суд встановив, що ОСОБА_1 20 грудня 2020 року о 10 год. 00 хв. за адресою АДРЕСА_1 , вчинила стосовно своєї сестри ОСОБА_2 домашнє насильство, при цьому грубо ображала її нецензурною лайкою, погрожувала їй фізичною розправою, чим вчинила домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, завдавши шкоди фізичному та психологічному здоров'ю потерпілої.
Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та закрити провадження по справі в зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та незаконним, оскільки воно базується на неналежним чином досліджених доказах, в зв'язку з чим було порушено норми матеріального і процесуального права. При цьому стверджує, що суд першої інстанції не врахував саме її пояснень, відповідно до яких саме ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство відносно неї та їх матері. Звертає увагу на те, працівник поліції ОСОБА_3 в суді першої інстанції вказав, що з боку обох осіб: і ОСОБА_2 і ОСОБА_1 були активні дії у конфлікті, проте від ОСОБА_2 була написана заява, а від іншої учасниці ні, тому протокол склали саме на неї, тобто на ОСОБА_1 , а також, вказує, що поняті, які були присутні під час складання протоколу не були викликані для дачі пояснень в судовому засіданні. При цьому звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що з пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що жодних дій стосовно насильства в сім'ї вона не вчиняла, а отже в її діях відсутній склад інкримінованого їй адміністративного правопорушення. При цьому зауважує, що накладаючи стягнення у виді штрафу, суд фактично позбавив її засобів до існування, оскільки є непрацюючою особою на даний час.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника-адвоката Чикилевську О.В., особу, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , які висловились на підтримання вимог викладених в поданій апеляційній скарзі, з'ясувавши позицію представника потерпілої Приходько О.С. та потерпілої ОСОБА_2 , які заперечували проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчують подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст.251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст.ст.254-256 КУпАП.
Крім того, як прямо передбачено ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вказаною нормою закону встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VІІІ, під домашнім насильством слід розуміти діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство (п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного вище Закону), як форма домашнього насильства, включає в себе словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, виходячи з аналізу зазначених вище норм законодавства, під домашнє насильство, зокрема умисне вчинення діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 або ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема даними, що містяться в:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР 18 №365686, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП та з якого вбачається, що ОСОБА_1 20 грудня 2020 року о 10 год. 00 хв. за адресою АДРЕСА_1 , вчинила стосовно своєї сестри ОСОБА_2 домашнє насильство, при цьому грубо ображала її нецензурною лайкою, погрожувала їй фізичною розправою, чим вчинила домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, завдавши шкоди фізичному та психологічному здоров'ю потерпілої (а.с.3);
- письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , які вона підтвердила як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції, згідно яких, сестра ОСОБА_1 систематично вчиняє відносно неї психічне насильство, а саме: виражається на її адресу нецензурною лайкою, погрожує фізичною розправою (а.с.22а-25);
- рапортами працівника поліції, помічника чергового Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області Беркунова А.Є. про те, що 20 грудня 2020 отримано виклик «Домашнє насильство» у АДРЕСА_1 , де ОСОБА_2 повідомила, що її сестра ОСОБА_1 неадекватно поводить себе, знущається з усіх, кричить, та просить направити наряд поліції та викликати швидку допомогу, щоб ОСОБА_1 направити до психіатричної лікарні. По даному факту відібрано у заявниці заяву і пояснення, а на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП (а.с.4-9, 22 а-25);
-наявними у справі матеріалами правоохоронних органів за зверненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо сварок між ними та заподіяння тілесних ушкоджень (а.с.46-65).
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Враховуючи викладене неспроможними є доводи апелянтки про те, що постанова в частині визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП протиправна, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки висновки місцевого суду про наявність в її діях даного складу адміністративного правопорушення, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, наявних у матеріалах справи.
З врахуванням вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування в частині визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, як того просить апелянт - відсутні.
Твердження особи, що притягується до адміністративної відповідальності про те, що суд першої інстанції при перегляді справи не взяв до уваги пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є безпідставними, оскільки вказаних осіб було заслухано в суді першої інстанції, однак, їх пояснення не прийняті до уваги виходячи з того, що ОСОБА_4 є чоловіком особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а отже є особою зацікавленою у розгляді справи, а ОСОБА_5 не була безпосередньо присутня під час досліджуваних обставин сварки, в зв'язку з чим не може надати достовірних пояснень по справі.
Апеляційний суд вважає вищевказане рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та цілком вмотивованим, в зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, як про це йде мова в апеляційній скарзі.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суд в повній мірі врахував характер і спосіб вчиненого адміністративного правопорушення, її особу, ступінь вини, інші обставини справи, що впливають на вид стягнення, обґрунтовано застосував стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що на думку суду апеляційної інстанції є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Таким чином, постанова судді суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі апелянтом, апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач