іменем України
12 квітня 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/1289/20
Головуючий у першій інстанції - Олійник В. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/282/21
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого судді - Губар В.С.,
суддів - Харечко Л.К.,Шитченко Н.В.
Позивач - ОСОБА_1
Відповідач - ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,
місце ухвалення судового рішення - м. Ніжин Чернігівської області
дата складання повного тексту судового рішення - не зазначено
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_2 на час навчання у Національному авіаційному університеті з дати подання позовної заяви по 30.06.2023 року, у розмірі 2458 грн. щомісячно, до закінчення навчання 30.06.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано. Від шлюбу мають повнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 листопада 2017 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно.
Зазначає, що з 01.09.2019 року їх син розпочав навчання на першому курсі у Національному авіаційному університеті на денній формі навчання і за кожен семестр навчання вона сплачує 11500 грн., за рік сума складає 23000 грн., що відповідно складає 1916 грн. на місяць.
Вказує, що у зв'язку із навчанням на денній формі навчання її син, ОСОБА_2 , не може особисто дбати про себе, не може працювати і заробляти кошти на свої потреби, а тому тягар утримання ліг на неї.
Наголошує, що окрім коштів на навчання її син потребує коштів на продукти харчування, на проїзд до навчального закладу, на оплату проживання у м. Києві, кошти на канцтовари, одяг тощо.
Посилається, що її коштів недостатньо для утримання себе та сина, а відповідач має можливість сплачувати аліменти, має частину житлового будинку, автомобіль, земельну ділянку, займається приватною підприємницькою діяльністю та торгівлею. Відповідач має добре здоров'я, хронічні хвороби відсутні, не має на утриманні інших дітей, а тому вважає, що відповідач може сплачувати аліменти на час навчання сина.
Оскільки відповідач відмовляється добровільно брати участь в утримуванні сина, вона вимушена звернутись до суду.
Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на повнолітнього сина, який продовжує навчання, - ОСОБА_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2458 грн. щомісячно на період продовження навчання ОСОБА_2 , починаючи з 24 березня 2020 року і до 30 червня 2023 року.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 листопада 2020 року поновлено відповідачеві ОСОБА_2 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області. Заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 посилався на те, що судом першої інстанції враховано лише доводи позивача, а належні докази щодо можливості сплати ним аліментів в матеріалах справи відсутні.
Наголошує, що позивачем не надано доказів про свій матеріальний стан.
Жодних листів, судових повісток, копій позовної заяви з доданими матеріалами від суду відповідач не отримував та не знав про сам факт наявності справи, судових засідань та прийняття оскаржуваного рішення.
Вказує, що про оскаржуване рішення суду про стягнення з нього аліментів він дізнався з відділу державної виконавчої служби на стадії виконання.
Тому вважає, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого не має відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
Апелянт зазначає, що не має заробітку і не може надавати матеріальну допомогу синові у визначеному судом розмірі. Питання щодо можливості надання відповідачем аліментів на утримання повнолітньої дитини судом не досліджено.
Вказує, що наявний у нього автомобіль ним не експлуатується, оскільки потребує ремонту, а земельні ділянки в оренду ним не здаються, а тому вважає, що відсутні докази про його стабільний дохід.
ОСОБА_2 наголошує, що натепер не працює, має на утриманні двох непрацездатних батьків похилого віку, які мають проблеми зі здоров'ям та яких він згідно з нормами СК України зобов'язаний утримувати.
Стверджує, що буде підтримувати повнолітнього сина в межах своїх можливостей, проте сплачувати 2458 грн. щомісяця він не має можливості і погоджується щомісячно сплачувати сину на навчання 800 грн.
У наданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 червня 2020 року - без змін.
Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У зв'язку з наведеним, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 4 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що сторони зобовязані утримувати ОСОБА_2 у період його навчання на підставі ст. 199 СК України та з того, що відповідачем не спростовано можливість надавати матеріальну допомогу сину у встановленому порядку.
Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 , у сумі 2458 грн., суд першої інстанції виходив із розміру прожиткового мінімуму на працездатну особу, розміру витрат на навчання, можливості надання утримання відповідачем та з того, що зазначений розмір аліментів не порушує баланс сторін з огляду на утримання сина позивачем.
Проте, повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не може, з огляду на таке.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 листопада 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26.09.2017 року до повноліття дитини (а.с. 9).
Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 01 вересня 2019 року зарахований на навчання до Навчально-наукового інституту неперервної освіти Національного авіаційного університету на 1 курс для здобуття ступеня бакалавра, з денною оплатною формою навчання з терміном закінчення навчання - 30.06.2023 року, що підтверджується довідкою Національного авіаційного університету № 17/814 від 18 лютого 2020 року (а.с. 7).
Згідно Договору про навчання № 1535 від 07 серпня 2019 року загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання з 01 вересня 2019 року по 30 червня 2023 року становить 92000 грн.(а.с. 5).
Матеріалами справи підтверджується, що оплату за навчання сина ОСОБА_4 здійснює ОСОБА_1 , що підтверджується квитанцією про переказ готівки у сумі 11500 грн. за навчання сина у Національному авіаційному університеті з 2 семестр (а.с. 6).
Згідно довідки обслуговуючого кооперативу житлово-будівельного кооперативу № 10 у м. Ніжин від 25 лютого 2020 року ОСОБА_1 та її син ОСОБА_4 зареєстровані у будинку АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Після зарахування ОСОБА_4 на навчання до Національного авіаційного університету, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина на час його навчання.
Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
За правилами статті 199 СК України обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язковою сукупністю таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків - брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Окрім того, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_4 має заборгованість по сплаті аліментів згідно виконавчого листа № 740/3824/17, виданого 08.12.2017 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області (а.с. 10, 11).
Апеляційний суд враховує, що ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді відповідач ОСОБА_4 проти позову не заперечує і не погоджується лише з розміром аліментів.
Враховуючи викладене, апеляційний суд знаходить, що ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на утримання сина, який продовжує навчання.
Посилання апелянта на те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 про стягнення аліментів апеляційним судом до уваги не приймаються, враховуючи, що питання належного повідомлення відповідача про розгляд справи, за результатами якої ухвалено заочне рішення, вирішено судом першої інстанції під час розгляду його заяви про перегляд заочного рішення у цій справі та постановлена ухвала про залишення такої заяви без задоволення.
Проте, апеляційний суд не може погодитися з визначеним судом першої інстанції розміром аліментів - 2458,00 грн. які підлягають стягненню з ОСОБА_4 на утримання повнолітнього сина, який навчається, з огляду на таке.
Суд першої інстанції належним чином не врахував, що в матеріалах справи відсутні докази працевлаштування відповідача ОСОБА_4 та не доведено наявність у нього постійного доходу. Суд також не узяв до уваги визначений законом обов'язок ОСОБА_4 доглядати його непрацездатних батьків похилого віку, зважаючи на стан здоров'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 38-43)
Зважаючи на сукупність обставин справи, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, апеляційний суд приходить до переконання про необхідність зменшити розмір аліментів, що належить до стягнення, з 2458 грн. до 2000 грн. щомісяця на утримання повнолітнього сина.
Апеляційний суд вважає, що такий розмір аліментів є об'єктивним, відповідає встановленим судом обставинам справи, наданим доказам та вимогам СК України. Апеляційний суд ураховує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є працездатною особою, а отже зобов'язаний надавати синові матеріальну допомогу на період навчання. Відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду ніяких належних і допустимих документальних доказів, які б безсумнівно і достовірно підтвердили його, ОСОБА_4 , неспроможність надавати синові матеріальну допомогу для оплати навчання.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 червня 2020 року зміні, шляхом зменшення визначеного судом першої інстанції розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з 2458 грн. до 2000 грн. щомісяця до закінчення навчання. В іншій частині заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 червня 2020 року підлягає залишенню без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 червня 2020 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2458 грн. до 2000 грн. щомісячно і до закінчення навчання дитиною.
В іншій частині заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: