іменем України
09 квітня 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/2834/20
Головуючий у першій інстанції - Ковальова Т. Г.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/81/21
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.
секретар: Поклад Д.В.
сторони:
позивач: Комунальне підприємство "Виробниче управління комунального господарства"
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Ковальової Т.Г. від 20 жовтня 2020 року, місце ухвалення рішення м.Ніжин, у справі за позовом Комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,
У липні 2020 року Комунальне підприємство "Виробниче управління комунального господарства" звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті послуги з вивезення та захоронення побутових відходів в сумі 1 457 грн. 55 коп. за період з 01.08.2017 року по 31.05.2020 року. В обґрунтування позовних вимог Комунальне підприємство "Виробниче управління комунального господарства" вказувало, що воно є єдиним виконавцем послуг з вивезення та захоронення побутових відходів у м.Ніжині. З грудня 2016 року на території м.Ніжина діє Публічний договір про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів, який було розроблено відповідно до типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 року №1070 "Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів". Позивач зазначав, що Публічний договір про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів у м.Ніжині було опубліковано у спеціальному випуску міської газети "Вісті" від 14.11.2016 року №46. Спецвипуск даної газети було доставлено працівниками Укрпошти у кожне домоволодіння. Крім того, текст Публічного договору знаходиться у постійному відкритому доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Ніжинської міської ради Чернігівської області та на офіційному сайті Комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства". Даний договір набрав чинності 15.12.2016 року, через 30 днів з дня його офіційного оприлюднення в засобах масової інформації, як визначено в умовах договору. Згідно п.п.1.1. вказаного договору, виконавець зобов'язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором. У відповідності з п.п.10.1. зазначеного договору, даний договір укладається з урахуванням вимог ч.3 ст.205, ст.ст.633,634,641,642 Цивільного кодексу України без підписання письмового примірника сторонами. Якщо протягом 30 днів з дня опублікування даного договору не буде письмових заперечень споживача, він вважається укладеним (п.п.10.2. вказаного договору). Даний договір набирає чинності через 30 днів з дня його офіційного оприлюднення в засобах масової інформації і діє до 14.07.2024 року (п.п.10.3. договору). Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає з родиною в АДРЕСА_1 . За адресою домогосподарства боржника відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Контейнерний майданчик для збору твердих побутових відходів розташовано на відстані близько 800-900 м від помешкання відповідача, за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 . При цьому, позивачем щоденно здійснюється вивіз сміття спеціалізованою технікою із зазначеного майданчика. Доводи позовної заяви стверджують, що відповідач користувалась та продовжує користуватись послугами позивача з вивезення та захоронення побутових відходів, при цьому, своєчасно не вносить плату за надані послуги на рахунок позивача, і в результаті, за період з 01.08.2017 року по 31.05.2020 року, згідно особового рахунку, утворилась заборгованість в сумі 1 457 грн. 55 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20.10.2020 року позов Комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства" заборгованість за спожиті послуги з вивезення та захоронення побутових відходів за період з 01.08.2017 року по 31.05.2020 року в сумі 1 457 грн. 55 коп. та 2 102 грн. витрат по сплаті судового збору, а всього: 3 559 грн. 55 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 20.10.2020 року в повному обсязі, відмовивши у задоволенні позову, та стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судових зборів при поданні скарги про скасування судового наказу у розмірі 105 грн. 10 коп., при поданні апеляційної скарги у розмірі 3 153 грн., а всього: 3 258 грн. 10 коп. ОСОБА_1 просить зобов'язати правоохоронні органи притягнути до відповідальності винних у незаконній передачі, отриманні, володінні та використанні її персональних даних. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 20.10.2020 року є упередженим, необґрунтованим та незаконним. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції не надав правової оцінки тому факту, що базу щодо жителів міста Ніжина, в тому числі, і персональні дані відповідача, позивачу передало на електронних носіях Комунальне підприємство "Ніжинське муніципальне підприємство з благоустрою". При цьому, ОСОБА_1 не надавала своєї згоди на дану передачу своїх персональних даних, і вказані дії порушують її права. Доводи апеляційної скарги стверджують, що відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 також було незаконним. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції проігнорував прохання відповідача зобов'язати правоохоронні органи притягнути до відповідальності винних у незаконній передачі, отриманні, володінні та використанні її персональних даних. Доводи апеляційної скарги вказують, що Типовий договір, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 року №1070, та розміщений на відповідному сайті, фактично є двостороннім договором, він передбачає відображення персональних даних споживача послуг та його особистого підпису. Доводи апеляційної скарги зазначають, що договір про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів, на який посилається позивач, кардинально відрізняється від Типового договору. Доводи апеляційної скарги стверджують, що положення Публічного договору не відповідають нормам ЦК України та Закону України ''Про захист персональних даних''. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції, задовольняючи вимоги заявленого позову, необґрунтовано застосував положення ч.3 статті 29 Закону України ''Про житлово-комунальні послуги''. Доводи апеляційної скарги зазначають, що ОСОБА_1 не надавала своєї згоди на укладення з нею договору, тому суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив вимоги заявленого позову. Доводи апеляційної скарги стверджують, що у відповідача не було можливості укласти відповідний договір, оскільки позивач не підготував і не запропонував ОСОБА_1 укласти договір на основі типового договору, а опублікований публічний договір кардинально відрізняється від типового договору, і містить положення, які порушують чинне законодавство. Доводи апеляційної скарги вказують про безпідставне твердження суду першої інстанції відносно того, що відповідач отримувала послуги позивача, при цьому, суд першої інстанції не навів норми закону, які регламентують необхідність доказування факту неотримання послуг. Доводи апеляційної скарги зазначають, що позивачем по справі не доведено отримання відповідачем відповідних послуг, при цьому, оплаті підлягають лише фактично спожиті комунальні послуги. Доводи апеляційної скарги стверджують, що позивач надає послуги не тільки з вивезення та захоронення відходів, а і окремо тільки із захоронення відходів, і отримує за це оплату. При цьому, відповідач має право обирати одну із двох послуг щодо поводження із побутовими відходами: вивезення і захоронення відходів, і тільки захоронення відходів. Доводи апеляційної скарги вказують, що ОСОБА_1 протягом багатьох років, як до публікації публічного договору, так і після публікації, регулярно користувалась послугами позивача тільки із захоронення побутових відходів, і належним чином оплачувала дані послуги, що підтверджується копіями квитанцій. Проте, вказана обставина необґрунтовано не була прийнята до уваги судом першої інстанції при розгляді даної справи.
У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Виробниче управління комунального господарства" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення у зв'язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 20.10.2020 року.
Відповідно до приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20.10.2020 року у справі за позовом Комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Як вбачається з повідомлень про вручення поштових відправлень, сторони даного спору обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 (а.с.17).
Особовий рахунок № НОМЕР_1 позивачем відкрито на ім'я ОСОБА_1 (а.с.10).
Комунальне підприємство "Виробниче управління комунального господарства" є єдиним виконавцем послуг з вивезення та захоронення побутових відходів у м.Ніжині на підставі рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 30.07.2009 року №361 та рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 14.07.2016 року №192.
З грудня 2016 року на території м.Ніжина діє Публічний договір про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів, який було розроблено відповідно до типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 року №1070 "Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів". Публічний договір про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів у м.Ніжині було опубліковано у спеціальному випуску міської газети "Вісті" від 14.11.2016 року №46. Крім того, текст Публічного договору знаходиться у постійному відкритому доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Ніжинської міської ради Чернігівської області та на офіційному сайті Комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства". Даний договір набрав чинності 15.12.2016 року, через 30 днів з дня його офіційного оприлюднення в засобах масової інформації, як визначено в умовах договору. Згідно п.п.1.1. вказаного договору, виконавець зобов'язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором. У відповідності з п.п.10.1. зазначеного договору, даний договір укладається з урахуванням вимог ч.3 ст.205, ст.ст.633,634,641,642 Цивільного кодексу України без підписання письмового примірника сторонами. Якщо протягом 30 днів з дня опублікування даного договору не буде письмових заперечень споживача, він вважається укладеним (п.п.10.2. вказаного договору). Даний договір набирає чинності через 30 днів з дня його офіційного оприлюднення в засобах масової інформації і діє до 14.07.2024 року (п.п.10.3. договору). Контейнерний майданчик для збору твердих побутових відходів розташовано на відстані близько 800-900 м від помешкання відповідача, за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 . При цьому, позивачем щоденно здійснюється вивіз сміття спеціалізованою технікою із зазначеного майданчика.
Відповідач ОСОБА_1 своєчасно не вносить плату за надані послуги на рахунок позивача, в результаті за період з 01.08.2017 року по 31.05.2020 року утворилась заборгованість в сумі 1 457 грн. 55 коп. грн., що підтверджується довідкою по особовому рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 (а.с.10).
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20.10.2020 року позов Комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства" заборгованість за спожиті послуги з вивезення та захоронення побутових відходів за період з 01.08.2017 року по 31.05.2020 року в сумі 1 457 грн. 55 коп. та 2 102 грн. витрат по сплаті судового збору, а всього: 3 559 грн. 55 коп.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 20.10.2020 року про задоволення вимог заявленого позову не узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції від 20.10.2020 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції не надав правової оцінки тому факту, що базу щодо жителів міста Ніжина, в тому числі, і персональні дані відповідача, позивачу передало на електронних носіях Комунальне підприємство "Ніжинське муніципальне підприємство з благоустрою". При цьому, ОСОБА_1 не надавала своєї згоди на дану передачу своїх персональних даних, і вказані дії порушують її права. Доводи апеляційної скарги стверджують, що відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 також було незаконним. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції проігнорував прохання відповідача зобов'язати правоохоронні органи притягнути до відповідальності винних у незаконній передачі, отриманні, володінні та використанні її персональних даних. Доводи апеляційної скарги вказують, що Типовий договір, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 року №1070, та розміщений на відповідному сайті, фактично є двостороннім договором, він передбачає відображення персональних даних споживача послуг та його особистого підпису. Доводи апеляційної скарги зазначають, що договір про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів, на який посилається позивач, кардинально відрізняється від Типового договору. Доводи апеляційної скарги стверджують, що положення Публічного договору не відповідають нормам ЦК України та Закону України ''Про захист персональних даних''. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції, задовольняючи вимоги заявленого позову, необґрунтовано застосував положення ч.3 статті 29 Закону України ''Про житлово-комунальні послуги''. Доводи апеляційної скарги зазначають, що ОСОБА_1 не надавала своєї згоди на укладення з нею договору, тому суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив вимоги заявленого позову. Доводи апеляційної скарги стверджують, що у відповідача не було можливості укласти відповідний договір, оскільки позивач не підготував і не запропонував ОСОБА_1 укласти договір на основі типового договору, а опублікований публічний договір кардинально відрізняється від типового договору, і містить положення, які порушують чинне законодавство. Доводи апеляційної скарги вказують про безпідставне твердження суду першої інстанції відносно того, що відповідач отримувала послуги позивача, при цьому, суд першої інстанції не навів норми закону, які регламентують необхідність доказування факту неотримання послуг. Доводи апеляційної скарги зазначають, що позивачем по справі не доведено отримання відповідачем відповідних послуг, при цьому, оплаті підлягають лише фактично спожиті комунальні послуги. Доводи апеляційної скарги стверджують, що позивач надає послуги не тільки з вивезення та захоронення відходів, а і окремо тільки із захоронення відходів, і отримує за це оплату. При цьому, відповідач має право обирати одну із двох послуг щодо поводження із побутовими відходами: вивезення і захоронення відходів, і тільки захоронення відходів. Доводи апеляційної скарги вказують, що ОСОБА_1 протягом багатьох років, як до публікації публічного договору, так і після публікації, регулярно користувалась послугами позивача тільки із захоронення побутових відходів, і належним чином оплачувала дані послуги, що підтверджується копіями квитанцій. Проте, вказана обставина необґрунтовано не була прийнята до уваги судом першої інстанції при розгляді даної справи.
Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 20.10. 2020 року, виходячи із наступного.
Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 року у справі №646/834/17, провадження №61-33084сво18.
Як вбачається з п.2 ч.1 статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно ч.1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України, яка регламентує поняття зобов'язання та підстави його виникнення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається з рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області від 30.07.2009 року № 361 "Про визначення послуги з вивезення побутових відходів як окремої комунальної послуги" та з рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області від 14.07.2016 року №192 "Про введення в дію рішення комісії з визначення переможця конкурсу на надання послуг з вивезення побутових відходів на території міста Ніжина та встановлення терміну надання послуг" (а.с.8), Комунальне підприємство "Виробниче управління комунального господарства" є єдиним виконавцем послуг з вивезення та захоронення побутових відходів в м. Ніжині.
Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області від 23.12.2016 року №385 затверджено норми надання послуг із вивезення твердих побутових відходів для м.Ніжина на 2017-2021 роки (а.с.11).
У спеціальному випуску Ніжинської міської газети "Вісті" від 14.11.2016 року опубліковано Публічний договір про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів, з публічною офертою до даного Публічного договору (а.с.13). Текст Публічного договору знаходиться у постійному відкритому доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Ніжинської міської ради Чернігівської області та на офіційному сайті Комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства".
Як вбачається з п.п.1.1. Публічного договору про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів, виконавець зобов'язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором. Згідно п.п.5.2.1. п.5 даного Публічного договору, споживач зобов'язується оплачувати в установлений договором строк за надані йому послуги з вивезення та захоронення відходів. Споживач несе відповідальність, згідно із законом і цим договором, зокрема, за несвоєчасне внесення плати за послуги та невиконання зобов'язань, визначених цим договором і законом (п.п.7.1.1., 7.1.2. п.7 даного Публічного договору).
Згідно з п.п.10.1.-10.3. п.10 вказаного Публічного договору, даний договір укладається з врахуванням вимог ч.3 статті 205, ст.ст.633,634,641, 642 ЦК України, без підписання письмового примірника сторонами. Якщо протягом 30 днів з дня опублікування даного договору не буде письмових заперечень споживача, він вважається укладеним. Даний договір набирає чинності через 30 днів з дня його офіційного оприлюднення в засобах масової інформації, і діє до 14.07.2024 року.
За змістом ч.1 статті 901, ч.1 статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 633 ЦК України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно з ч.1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч.1,ч.2 статті 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов'язанні.
Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.
Згідно статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Таким чином, укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов'язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.
За даних обставин, договір про надання послуг з вивезення побутових відходів є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію (оферту) повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання).
Договір з вивезення відходів містить в собі також елементи договору приєднання (стаття 634 ЦК України), оскільки договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Вивезення відходів є видом житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям певної адміністративно-територіальної одиниці, і на дані правовідносини розповсюджується Закон України "Про житлово-комунальні послуги", приписами якого, зокрема, передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Такі положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" свідчать про обов'язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість споживача відмовитись від укладення договору (за виключенням у випадках, встановлених законом та у порядку, встановленому законом), зокрема, договору про вивезення відходів. За даних обставин, прийняття оферти виконавця послуг з вивезення відходів може бути у вигляді мовчання.
Згідно з пунктом б) частини першої статті 15 Закону України ''Про відходи'', громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов'язані вносити в установленому порядку плату за послуги з поводження з побутовими відходами.
Системне тлумачення вищезазначених норм права свідчить про те, що на фізичних осіб покладено законодавчий обов'язок укласти договір, та вносити плату за користування послугами з вивезення та захоронення побутових відходів, а тому, у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про вивезення відходів або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.
За даних обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що оскільки протягом 30 днів з дня опублікування позивачем у засобі масової інформації Публічного договору про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів, відповідач ОСОБА_1 не направила на адресу позивача письмової відмови від укладення договору про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів або письмової незгоди з умовами опублікованого Публічного договору, то відповідач ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла пропозицію Комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства" щодо укладення договору про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів, положення якого відповідають типовому договору. При цьому, відповідач ОСОБА_1 є споживачем наданих позивачем послуг з вивезення та захоронення побутових відходів.
Приймаючи до уваги документально підтверджену позивачем та не спростовану відповідачем заборгованість відповідача ОСОБА_1 за надані позивачем послуги за період з 01.08.2017 року по 31.05.2020 року в сумі 1 457 грн. 55 коп., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення вказаної суми заборгованості з відповідача на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги вказують, що ОСОБА_1 протягом багатьох років, як до публікації публічного договору, так і після публікації, регулярно користувалась послугами позивача тільки із захоронення побутових відходів, і належним чином оплачувала дані послуги, що підтверджується копіями квитанцій (а.с.29). Проте, вказана обставина необґрунтовано не була прийнята до уваги судом першої інстанції при розгляді даної справи.
На думку апеляційного суду, вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 20.10.2020 року, оскільки факт вивозу побутових відходів для захоронення на полігоні не може бути належним та достатнім доказом у розумінні статей 77,80 ЦПК України, на підтвердження відсутності у відповідача потреби у користуванні послугами Комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства" щодо вивезення побутових відходів протягом хронологічного періоду з 01.08.2017 року по 31.05.2020 року, за який позивачем нараховано відповідачу заборгованість за надані послуги.
Відповідно до приписів ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції не надав правової оцінки тому факту, що базу щодо жителів міста Ніжина, в тому числі, і персональні дані відповідача, позивачу передало на електронних носіях Комунальне підприємство "Ніжинське муніципальне підприємство з благоустрою". При цьому, ОСОБА_1 не надавала своєї згоди на дану передачу своїх персональних даних, і вказані дії порушують її права. Доводи апеляційної скарги стверджують, що відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 також було незаконним.
Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами доля скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 20.10.2020 року, виходячи із наступного.
Як вбачається із відповіді позивача від 19.10.2020 року (а.с.34-35), рішенням Ніжинської міської ради від 03.06.1999 року було створено Комунальне підприємство "Ніжинське муніципальне підприємство з благоустрою". 30.04.2002 року рішенням Ніжинської міської ради створено Комунальне підприємство "Виробниче управління комунального господарства", яке з 14.07.2016 року є єдиним виконавцем комунальної послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів в м.Ніжині Чернігівської області. Для виконання повноважень, покладених на Комунальне підприємство "Виробниче управління комунального господарства", як на виконавця послуг, Комунальним підприємством "Ніжинське муніципальне підприємство з благоустрою" було передано базу даних на електронних носіях із інформацією про споживачів м.Ніжина, яка в подальшому була приєднана до бази даних підприємства. На підставі даних із бази Комунального підприємства "Ніжинське муніципальне підприємство з благоустрою" було відкрито особовий рахунок за адресою відповідача ОСОБА_1 , та зазначено, що за даною адресою мешкають дві особи. При обході боржників працівниками підприємства було встановлено, що за адресою відповідача зареєстровано дві особи, а саме, відповідач ОСОБА_1 , яка є власником будинку, та її син.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд зобов'язати правоохоронні органи притягнути до відповідальності винних у незаконній передачі, отриманні, володінні та використанні її персональних даних.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказана вимога апеляційної скарги не може бути задоволена в силу приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, і відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 20.10.2020 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з'ясованих обставин, на які сторони даного спору посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що у резолютивній частині рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20.10.2020 року судом першої інстанції зазначено, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість ''за теплову енергію''. Приймаючи до уваги вступну, описову та мотивувальну частини даного рішення суду першої інстанції від 20.10.2020 року, з яких вбачається, що предметом розгляду суду був позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиті послуги з вивезення та захоронення побутових відходів, вказана описка суду не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 20.10.2020 року. Відповідно до ч.1 статті 269 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.
Керуючись статтями: 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 09.04.2021 року.
Головуючий: Судді: