Єдиний унікальний номер справи: 766/10671/20
Номер провадження 22ц - 819/540/21
08 квітня 2021 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Приходько Л.А. (суддя-доповідач)
суддів: Бездрабко В.О.,
Кутурланової О.В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 грудня 2020 року у складі головуючого судді Кузьміної О.І.,
13 липня 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала Заяву № б/н від 05 липня 2011 року, за умовами якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором станом на 31 травня 2020 року виникла заборгованість в розмірі 22122,63грн., з яких: 15435,67грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 0,00грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 15435,67грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 5107,31грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00грн. - заборгованість за відсоткам нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 50,00грн. - нарахована пеня; 0,00грн. - нарахована комісія, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 5000,00грн. - штраф (фіксована частина); 1029,65грн. - штраф (процентна складова).
Посилаючись на викладені обставини позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» загальну суму заборгованості в розмірі 22122,63грн. та вирішити питання щодо відшкодування судових витрат.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 10 грудня 2020 року у задоволені позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що Банком не надані докази на підтвердження своїх позовних вимог, а саме не надані письмові докази щодо отримання ОСОБА_1 тіла кредиту, не надані докази отримання відповідачем банківської картки та строку дії цієї картки.
Не погоджуючись із вказаним рішенням АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та з порушенням норм процесуального і матеріального права.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року, відповідно до вимог частини 2 статті 369 ЦПК України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Устюжина Т.Ю. посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначивши, що позивачем на підтвердження доводів щодо укладення між сторонами кредитного договору не надано належних та допустимих доказів, зокрема анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, яку начебто підписала відповідачка не є належним доказом укладення кредитного договору. Крім того, Банком не надані докази щодо отримання ОСОБА_1 банківської картки та руху коштів по ній, на яку саме картку «Універсальна» чи «Gold» було надано кредит.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що 05 липня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.37). Пізніше, як вбачається з копії паспорту, ОСОБА_1 , у зв'язку із реєстрацією шлюбу, змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с.65,66).
Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг.
06 липня 2011 року ОСОБА_1 було підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій сторони визначили, зокрема: базову ставку за користування кредитом у розмірі 2.5% на місяць, яка нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів на рік; розмір та строк внесення щомісячних платежів; розмір комісії за зняття кредитних коштів готівкою; розмір комісії за зняття власних коштів; підстави та розмір нарахування пені; підстави та розмір нарахування штрафів тощо(а.с.138).
Відповідно до довідки, доданої позивачем до позовної заяви, між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №б/н, за яким були надані: 05 липня 2011 року кредитна картка № НОМЕР_1 , терміном дії 11/14; 03 грудня 2014 року кредитна картка № НОМЕР_2 , терміном дії 10/17; 19 травня 2017 року кредитна картка № НОМЕР_3 , терміном дії 05/21; 19 травня 2017 року кредитна картка № НОМЕР_3 , терміном дії 05/21; 11 липня 2017 року кредитна картка № НОМЕР_3 , терміном дії 05/21; 27 квітня 2018 року кредитна картка № НОМЕР_4 терміном дії 02/22; 27 серпня 2018 року кредитна картка № НОМЕР_5 , терміном дії 07/22 (а.с.36).
З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), доданої Банком до позовної заяви, вбачається, що старт карткового рахунку № НОМЕР_1 відбувся 05 липня 2011 року, із встановленням кредитного ліміту 500.00грн.
В подальшому кредитний ліміт неодноразово змінювався: 05 липня 2011 року кредитний ліміт зменшено до 300.00грн., 03 травня 2012 року збільшено до 490.00грн., 04 березня 2013 року та 20 березня 2013 року зменшено до 160.00грн., 29 березня 2013 року зменшено до 50.00грн., 15 квітня 2013 року до 0.00грн., 14 жовтня 2013 року збільшено кредитний ліміт - до 3200.00грн., 20 січня 2016 року та 21 січня 2016 року збільшено до 5000.00грн., 27 квітня 2018 року збільшено до 6000.00грн., 06 серпня 2018 року збільшено до 11000.00грн., 27 серпня 2018 року збільшено до 15000.00грн. та 19 грудня 2019 року кредитний ліміт зменшено до 0.00грн. (а.с.35).
З виписки по рахунку за період з 05 липня 2011 року по 13 березня 2020 року, доданого позивачем до позовної заяви,вбачається, що ОСОБА_1 , починаючи з липня 2011 року користувалася кредитними картками № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 використовуючи кредитні кошти, за рахунок встановленого кредитного ліміту: знімала готівку, поповнювала мобільний телефон, оплачувала придбання продуктів, товарів, оплачувала послуги, здійснювала перекази між своїми картками, користувалась сервісом «Оплата частинами», вносила кошти на часткове погашення кредиту, у тому числі через Приват 24 (а.с.24-34).
З розрахунку заборгованості, наданої банком вбачається, що станом на 31 травня 2020 року відповідач має заборгованість у загальному розмірі 22122,63грн., яка складається із: 15435,67грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5107,31грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 50,00грн. - нарахованої пені; а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500,00грн. - штраф (фіксована частина); 1029,65грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що Банком не доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів, а саме, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту отримання відповідачем картки, не надано будь-яких відомостей про номер карткового рахунку, тип картки, дату вручення картки відповідачеві, повідомлення йому пін-коду, та строку дії цієї картки. Зазначивши, що розрахунок заборгованості сам по собі не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору, оскільки нічим іншим не підтверджується.
Вказаний висновок суду не відповідає обставинам справи.
Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідачка, підписавши 05 липня 2011 року вказану анкету-заяву, погодилась з тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить Договір про надання банківських послуг між нею та банком.
Вказаний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнаний. Факт підписання ОСОБА_1 вказаної анкети - заяви відповідачем, у встановленому законом порядку, не спростований.
Крім того, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, Банк подав до суду довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписаною позичальником.
Відповідно до частини другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З вказаної довідки вбачається, що сторони узгодили між собою істотні умови договору, зокрема сторони погодили: тип картки отриманої позичальником, тип кредитної лінії, пільговий період користування кредитними коштами, розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом, розмір та строк внесення щомісячних платежів, розмір комісії за зняття кредитних коштів готівкою, розмір комісії за зняття власних коштів, підстави та розмір нарахування пені, підстави та розмір нарахування штрафів.
Додана до позовної заяви довідка щодо видачі кредитних карток ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 05 липня 2011 року свідчить про видачу відповідачу в день укладення договору, 05 липня 2011 року, кредитної картки № НОМЕР_1 , терміном дії 11/14 а також про неодноразову видачу позичальнику кредитних карток в подальшому, а саме: 03 грудня 2014 року - № НОМЕР_2 , терміном дії 10/17; 19 травня 2017 року - № НОМЕР_3 , терміном дії 05/21; 19 травня 2017 року - № НОМЕР_3 , терміном дії 05/21; 11 липня 2017 року - № НОМЕР_3 , терміном дії 05/21; 27 квітня 2018 року - № НОМЕР_4 терміном дії 02/22; 27 серпня 2018 року - № НОМЕР_5 , терміном дії 07/22.
З довідки про зміну умов кредитування, доданої Банком до позовної заяви, вбачається, що старт карткового рахунку № НОМЕР_1 відбувся 05 липня 2011 року, із встановленням кредитного ліміту 500.00грн. В подальшому кредитний ліміт неодноразово змінювався: 05 липня 2011 року кредитний ліміт зменшено до 300.00грн., 03 травня 2012 року збільшено до 490.00грн., 04 березня 2013 року та 20 березня 2013 року зменшено до 160.00грн., 29 березня 2013 року зменшено до 50.00грн., 15 квітня 2013 року до 0.00грн., 14 жовтня 2013 року збільшено кредитний ліміт - до 3200.00грн., 20 січня 2016 року та 21 січня 2016 року збільшено до 5000.00грн., 27 квітня 2018 року збільшено до 6000.00грн., 06 серпня 2018 року збільшено до 11000.00грн., 27 серпня 2018 року збільшено до 15000.00грн. та 19 грудня 2019 року кредитний ліміт зменшено до 0.00грн.
З виписки по картковому рахунку за період з 05 липня 2011 року по 13 березня 2020 року, доданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_1 , починаючи з липня 2011 року користувалася кредитними картками № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 використовуючи кредитні кошти, за рахунок встановленого кредитного ліміту та частково виконувала свої кредитні зобов'язання щодо повернення цих коштів: знімала готівку, поповнювала мобільний телефон, оплачувала придбання продуктів, товарів, оплачувала послуги, здійснювала перекази між своїми картками, користувалась сервісом «Оплата частинами», вносила кошти на часткове погашення кредиту, у тому числі через Приват 24.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пунктів 60, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, надані Банком докази, а саме копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, підписаної позичальником, копії довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписаної позичальником, довідки АТ КБ «Приватбанк» щодо видачі кредитних карток ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 05 липня 2011 року, щодо зміни умов кредитування, виписка по картковому рахунку, у своїй сукупності підтверджують як факт укладення кредитного договору між сторонами, так і наявність заборгованості відповідача як за тілом кредиту, так і за процентами за користування кредитом.
Суд першої інстанції на зазначені обставини та вимоги закону уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем факт отримання відповідачем кредитних коштів.
Разом з тим Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, яке складається з суми, яку отримав в борг позичальник, стягнути складові його повної вартості, зокрема проценти за користування кредитом, які як вбачається з розрахунку та виписки по кредиту погашені за рахунок тіла кредиту розраховані, починаючи з 01 вересня 2014 року у розмірі більшому ніж визначено умовами договору та включені до загальної заборгованості за тілом кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 24 вересня 2014 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»(«Універсальна, 55 днів пільгового періоду») та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: базова процентна ставка в місяць по тратам здійсненим з 01 вересня 2014 року - 2.9% в місяць, по тратам здійсненим з 01 квітня 2015 року - 3.6% в місяць; інший розмір та порядок нарахування пені, ніж обумовлений сторонами при укладенні договору, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що ОСОБА_1 була ознайомлена та погодилась зі зміною Тарифів, а також з Умовами та Правилами в редакції доданої Банком до позовної заяви.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів вважає, що без наданих підтверджень про погодження між сторонами зміни істотних умов договору, зокрема збільшення процентної ставки за користування кредитом, порядку та розміру нарахування пені тощо, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника та довідці про умови кредитування, які безпосередньо ним підписані і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Враховуючи, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Сontract», «Універсальна, Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем, та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді зміну істотних умов договору, зокрема збільшення ціни договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Разом з тим із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що до розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитними коштами АТ КБ «Приватбанк» включено нараховані відсотки за завищеною процентною ставкою: з 01 вересня 2014 року - 2.9% на місяць (34.8% річних); з 01 квітня 2015 року - 3.6% на місяць (43,2%- річних); з 27 серпня 2018 року -3.5% на місяць (42% річних), яку не було встановлено в довідці про умови кредитування від 06 липня 2011, яка була підписана ОСОБА_1 . Крім того, при порушенні позичальником умов кредитування проценти нараховані за подвійною ставкою, що також не передбачено умовами договору.
До 31 серпня 2014 року проценти нараховувалися в межах узгодженої між сторонами процентної ставки - 2.5% на місяць (30% річних).
З розрахунку заборгованості за період з 05 липня 2011 року по 31 травня 2015 року, наданої банком, вбачається, що станом на 31 серпня 2014 року заборгованість по тілу кредиту становила 3189.83грн, по процентам - 84.40грн.
Здійснюючи розрахунок заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2019 року відповідно до обумовленого сторонами розміру процентної ставки, згідно умов кредитного договору №б/н від 05 липня 2011 року, колегія суддів виходить з наступної формули: залишок поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) * 30 (річна ставка) / 100 * кількість днів, за які нарахована заборгованість за відсотками / 360 днів.
Так, за період з 01 вересня 2014 року по 31 травня 2015 року розмір процентів, нарахованих відповідно до умов договору за вказаною вище формулою, становить 705.82грн.
З розрахунку заборгованості по кредиту за період з 01 вересня 2014 року по 31 травня 2015 року, та з виписки по рахунку вбачається, що відповідачем за вказаний період було витрачено кредитних коштів на загальну суму 5089.61грн., та сплачено в рахунок погашення кредиту - 6265.88грн. Неустойка (пеня, штраф), в порядку та розмірі обумовленому сторонами, за вказаний період Банком не нараховувалась.
Зважаючи на викладене та враховуючи положення статті 534 ЦК України, щодо черговості погашення вимог по грошовим зобов'язанням, колегія суддів встановила, що станом на 31 травня 2015 року заборгованість по тілу кредиту становила 2803.78грн. ((3189.83+5089.61) +(84.4+705.82) - 6265.88 = 2803.78), а заборгованість по процентам за користування кредитом - 0.00грн.
З розрахунку заборгованості по кредиту за період з 01 червня 2015 року по 30 вересня 2019 року та з виписки по рахунку вбачається, що відповідачем за вказаний період було витрачено кредитних коштів на загальну суму 42136.32грн.(включені Банком у розрахунок 140грн. комісії за обслуговування(членський внесок) - по 20.00грн. щомісячно, починаючи з 12 вересня 2018 року, колегією суддів при визначенні розміру заборгованості не враховувались, оскільки умовами договору, така комісія не передбачена).
За цей же період боржником в рахунок погашення заборгованості по кредиту сплачено 41561.36грн., з яких по 20 липня 2019року включно - 41561.36грн., за період з 21 липня по 30 вересня 2019 року - 0.00грн.
За період з 01 червня 2015 року по 30 вересня 2019 року розмір процентів за користування кредитом, нарахованих відповідно до умов договору за вказаною вище формулою, становить 9207.74грн., з яких по 20 липня 2019року включно - 8226.26грн. та за період з 21 липня по 30 вересня 2019 року - 981.48грн.
За вказаний період Банком пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, в порядку та розмірі узгодженими між сторонами умовами договору, не нараховувалась, а нарахована банком пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100грн. умовами договору не передбачена.
Враховуючи наведене та положення статті 534 ЦК України, щодо черговості погашення вимог по грошовим зобов'язанням, колегія суддів встановила, що станом на 30 вересня 2019 року загальна заборгованість кредиту становила 12586.48грн., з яких 11605.00грн ((2803.78 + 42136.32) + 8226.26 - 41561.36 = 11605.00) - заборгованість по тілу кредиту, 981.48грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
З розрахунку заборгованості по кредиту за період з 01 жовтня 2019 року по 31 травня 2020 року та з виписки по рахунку вбачається, що відповідачем за вказаний період кредитні кошти не витрачались. Включені Банком у розрахунок заборгованості за кредитом 140грн. комісії за обслуговування (членський внесок) - по 20.00грн. щомісячно, колегією суддів при визначенні розміру заборгованості не враховувались, оскільки умовами договору, така комісія не передбачена.
За цей же період боржником в рахунок погашення заборгованості по кредиту сплачено 3031.42грн., з яких по 10 грудня 2019року включно - 3031.42грн., за період з 11 грудня по 31 травня 2020 року - 0.00грн.
За період з 01 жовтня 2019 року по 31 травня 2020 року розмір процентів за користування кредитом, нарахованих відповідно до умов договору за вказаною вище формулою, становить 3093.42грн., з яких по 10 грудня 2019року включно - 1012.75грн. та за період з 10 грудня 2019року по 31 травня 2020 року - 2080.54грн.
За вказаний період Банком пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, в порядку та розмірі узгодженими між сторонами умовами договору, не нараховувалась.
Враховуючи наведене та положення статті 534 ЦК України, щодо черговості погашення вимог по грошовим зобов'язанням, колегія суддів встановила, що станом на 31 травня 2020року загальна заборгованість по кредиту становить 12648.35грн., з яких 10567.81грн((11605.00 + (981.48 + 1012.75) - 3031.42= 10567.81) - заборгованість по тілу кредиту, 2080.54грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Зважаючи на те, що позичальником не виконані в повному обсязі зобов'язання по кредитному договору, заборгованість, що виникла станом на 31 травня 2020 року, та складається із заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом, нарахованих відповідно до умов договору укладеного між сторонами підлягає стягненню на користь кредитора.
Також підлягають частковому задоволенню вимоги банку про стягнення неустойки, а саме штрафу, за порушення строків платежів по будь-якому грошовому зобов'язанню, передбаченому договором більш ніж на 30 днів у розмірі узгодженому сторонами при укладенні договору (500грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів). Розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь Банка складає 1132.41грн (500 + 12648.35*5% = 1132.41).
Оскільки решта позовних вимог заявлених Банком не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи підстави для їх задоволення відсутні.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції з підстав передбачених статтею 376 ЦПК України слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованність за кредитним договором у загальному розмірі 13780.76грн., з яких 10567.81грн. - заборгованість по тілу кредиту, 2080.54грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1132.41грн -штраф. У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до положень частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, згідно з вимогами частини 13 цієї ж статті, відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2102,00грн. та апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3153,00грн.
Оскільки позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково (на 62.29 %) стягненню з відповідача на користь Банка підлягають судові витрати у розмірі 3273.33грн.((2102,00+3153,00)* 62.29%).
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570), заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 05 липня 2011 року станом на 31 травня 2020 року у розмірі 13780.76грн., з яких: 10567.81грн. - заборгованість по тілу кредиту, 2080.54грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1132.41грн - штраф.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_6 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у розмірі 3273.33грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Л.А. Приходько
Судді: В.О. Бездрабко
О.В. Кутурланова