Справа № 574/738/20
Провадження № 2/574/74/2021
09 квітня 2021 року м. Буринь
Буринський районний суд Сумської області
в складі: головуючого судді Куцана В.М.
з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.
в присутності
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,
ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, уточнивши який зазначив, що 02.04.2019 року між ним та відповідачкою було укладено договір позики, відповідно до якого він передав відповідачці 30000 грн., які остання зобов'язувалася повернути до 02.04.2020 року. Але всупереч цьому, відповідачка грошові кошти не повернула та відмовляється виконувати взяті зобов'язання. Просив стягнути з відповідачки на його користь 30545 грн. 54 коп., з яких: 30000 грн. в рахунок повернення заборгованості за договором позики, три проценти річних від простроченої суми боргу - 344 грн. 26 коп., 201 грн.28 коп. - інфляційні втрати. Також просив стягнути з відповідачки понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2560 грн..
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав і в своїх поясненнях підтвердив обставини викладені в позові.
Відповідачка ОСОБА_3 про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином в силу вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з'явилася по невідомій причині, клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву не надала.
За згодою представника позивача, суд, відповідно до ст.280 ЦПК України, ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Вислухавши доводи представника позивача, безпосередньо дослідивши надані докази і давши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, повно та всебічно встановивши обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі щодо повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і, залежно від установлених результатів, робити відповідні правові висновки.
Такі висновки містяться у правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 18 вересня 2013 року, справа № 6-63цс13.
На підтвердження укладення договору позики, позивач надав суду письмову розписку від 02.04.2019 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 позичила в ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 30000 гривень, які були передані в присутності свідка ОСОБА_4 .. Вказану позику остання зобов'язалася повернути до 02.04.2020 року (а.с.3).
Таким чином, зобов'язання з повернення коштів позивачу відповідачка підтвердила власноручно написаною та підписану нею розпискою.
Однак до теперішнього часу взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 не виконала, борг не повернула.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем), у строк та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини другої статті 625 та частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, на вимогу кредитора він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, в межах заявлених вимог, погоджується з позивачем щодо розрахунку заборгованості за договором позики, яка становить в період з 02.04.2019 року по 19.08.2020 року: 30000 грн. - суми основного боргу, 344 грн. 26 коп. - три проценти річних від простроченої суми боргу та 201 грн. 28 коп. - інфляційні втрати, а всього 30545 грн. 54 коп..
Таким чином, здійснивши системний аналіз норм, що застосовуються до вказаних вище правовідносин суд вважає, що вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню .
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з врахуванням задоволення позову в межах позовних вимог, суд вважає, що з відповідачки ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2560 грн., які підтверджені належними та допустимими доказами (а.с.7-15).
Крім цього, з відповідачки на користь державного бюджету необхідно стягнути судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп., від сплати яких позивач був звільнений при подання позову в силу Закону.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 7, 10, 12, 13, 23, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики станом на 19.08.2020 року в загальній сумі 30545 грн. 54 коп., з яких: 30000 грн. в рахунок повернення заборгованості основного боргу за договором позики, 344 грн. 26 коп. - три проценти річних від простроченої суми боргу, 201 грн.28 коп. - інфляційні втрати, а також 2560 грн. на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь державного бюджету 840 грн. 80 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: