Справа № 523/4302/20
Провадження №2/523/2241/21
"30" березня 2021 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Аліна С.С.
при секретарі - Вовкович І.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом,-
До Суворовського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в якій просить:
- усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на правову допомогу в розмірі 28 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 - батьком позивачки ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належний йому майно, а саме на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0660 га розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 511037600:70:013:0049.
Спадкоємцями за законом після померлого ОСОБА_3 є позивачка ОСОБА_1 та її брат відповідач - ОСОБА_2 .
На момент смерті ОСОБА_3 проживав разом із своєю (дочкою) позивачкою ОСОБА_1 в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначає позивачка, її батько ОСОБА_3 був особою похилого віку, часто хворів, останні роки він не міг самостійно себе обслуговувати, ходити та потребував постійної сторонньої допомоги, втрачав свідомість, не міг вільно самостійно пересуватись, потребував цілодобового догляду, у зв'язку з чим позивачка самостійно доглядала батька, забезпечувала його ліками, продуктами та побутовим обслуговуванням.
Позивачка ОСОБА_1 вказує про те, що з 2010 року відповідач ОСОБА_2 жодного разу не навідав батька, не надавав матеріальної чи іншої допомоги, ОСОБА_3 неодноразово телефонував відповідачу та просив відвідати його, допомогти в його утриманні, якщо не грошима, то хоча б у догляді.
Поховання померлого ОСОБА_3 було здійснено за кошти позивачки ОСОБА_1 .
У судове засідання з'явився представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Рублевський А.П., позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
У судове засідання з'явився представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Непомнящий О.В., позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.
В матеріалах справи міститься відзив представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Непомнящого О.В. на позовну заяву ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом в якому просив у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає його недоказаним та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Непомнящий О.В. зазначає про те, що відповідач та його дружина ОСОБА_4 постійно допомагали померлому ОСОБА_3 по господарству, підтримували його матеріально, оскільки мали роботу (закордонні морські рейси) та отримували достатні кошти для надання допомоги, в той час коли позивач - ОСОБА_1 отримувала не великі грошові кошти, яких було недостатньо для проживання та проведення тих витрат про які вказано у позовній заяві.
Як стверджує адвокат Непомнящий О.В., відповідач ОСОБА_2 надавав своєму батьку кошти, однак, жодних розписок від нього не брав. Крім того, за кошти відповідача було проведено в період з 19990 -1992р. реконструкцію та добудову приватного у будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Також в матеріалах справи міститься відповідь представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Рублевського А.П. на відзив представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Непомнящого О.В. в якій зазначив про те, що він вважає відзив необґрунтованим, та доводи наведені у відзиві не спростовують викладених у позові обставин з наступних підстав.
Адвокат Рублевський А.П. зазначає про те, що відповідачем не надано доказів в підтвердження викладених в відзиві обставин, а саме надання матеріальної допомоги померлому батьку ОСОБА_3 , а саме відсутні чеки, свідки, які підтвердили дані факти.
Також, адвокат вказує на те, що витрати на поховання батька ОСОБА_3 було понесено лише позивачкою ОСОБА_1 .
Крім того, адвокат Рублевський А.П. пояснив про те, що позивачкою ОСОБА_1 для утримання батька, для лікування батька, та для проведення медичних оглядів було позичено грошові кошти, про що було надано відповідні розписки: боргова розписка на суму 20 000,00 грн. від 10 серпня 2018 року на ім'я ОСОБА_5 ; боргова розписка на суму 20 000,00 грн. від 01 лютого 2019 року на ім'я ОСОБА_6 ; боргова розписка на суму 30 000,00 грн. від 15 квітня 2018 року на ім'я ОСОБА_7 .
В матеріалах справи містяться заперечення представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Непомнящого О.В. на відповідь представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Рублевського А.П.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони та їх представників по справі, допитавши свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , суд вважає про те, що позов є не доказаним, є не обґрунтованим, тому не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке видане Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №9741 (а.с.6), що також підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть 162 від 20.0.9.2019р. (а.с.43), повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00025226709 від 15.01.2020р. (а.с.190).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з: будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0660 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер511037600:70:013:0049, що належали померлому на підставі свідоцтва про право особистою власності на жилий будинок від 27.04.1989р., яке видано живкомунвідділом Виконкому Ленінської районної ради народних депутатів (а.с.8), державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЯП № 768771 (а.с.77-78), Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5107255742019 від 03.01.2019р. (а.с.15-20).
З матеріалів справи, а саме з довідки від 07.06.2019р встановлено про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживали та були зареєстровані ОСОБА_3 разом з донькою ОСОБА_15 (а.с.56)
Судом встановлено про те, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 .
До суду від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бежану А.В. надійшла копія спадкової справи №2/2020 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 (а.с.188-214).
Судом встановлено про те, що заповіт після своєї смерті ОСОБА_3 не залишив, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №59018116 від 15.01.2016р. (а.с.199).
15.01.2020р. відповідач ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бежану А.В. з заявою про прийняття спадщини (а.с.188).
18.03.2020р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бежану А.В. з заявою про прийняття спадщини (а.с.205).
Позивачка ОСОБА_1 є рідною донькою померлого ОСОБА_3 , факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_16 (а.с.208), повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00026000993 від 18.03.2020р. (а.с.209-210), повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00026001043 від 18.03.2020р. (а.с.211-212).
Відповідач ОСОБА_2 є рідним сином померлого ОСОБА_3 , факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 (а.с.195), повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00025226861 від 15.01.2020р. (а.с.196-197).
Згідно трудової книги ОСОБА_2 вбачається про те, що 16.10.2006р. звільнився з займаної посади в ВАТ «Туристично-виробничої фірми «Чорне море», відповідно до наказу №68-к від 16.10.2006р (а.с.110-112).
Судом встановлено про те, що відповідач ОСОБА_2 працевлаштовується на іноземні судна та ходить в рейси, що підтверджується довідками за 2009р.-2014р., які містяться в матеріалах справи (а.с.116-122).
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 14.05.2020р. витребувано від Північного управління ГУ ДПС в Одеській області інформацію стосовно доходів ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
10.06.2020р. до Суворовського районного суду м. Одеси надійшла відповідь Північного управління ГУ ДПС в Одеській області № 10863/9/15-32-51-07-18 від 26.05.2020р. стосовно суми виплачених доходів ОСОБА_1 за період 01.01.2017р. по 31.12.2019р. з якої вбачається про те, що в з січня - березень 2017р. ОСОБА_1 отримувала заробітну плату у розмірі 10166,40 грн., в квітні 2017р. - 3370 грн., з січня - березень 2018р. - 11190 грн., за квітень 2018р. - 11183 грн., за січень 2019р. - 13050,48 грн., за лютий 2019р. - 13200 грн., за березень - 13800 грн., за квітень - 13678,14 грн. (а.с.158).
З матеріалів справи вбачається про те, що позивачкою ОСОБА_1 було понесено витрати на організацію та проведення похорон ОСОБА_3 , що підтверджується договором-замовленням на організацію проведення поховання від 22.09.2019р. (а.с.41-42), договором-замовленням на організацію проведення поховання № 052044 від 21.09.2019р. (а.с.44), договором-замовленням від 21.09.2019р. (а.с.45).
В обгрунтування позовних вимог позивачка надала суду медичні документи на підтвердження стану здоров'я ОСОБА_3 з яких вбачається наступне.
З виписки КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» №8867 з медичної карти стаціонарного хворого вбачається про те, що ОСОБА_3 поставлений діагноз: повторне ОНМК (14.042018р.) по ішеміческому типу в басейні лівої СМА, правостороння геміплегія, сенсомоторна афазія. Загальний та церебральний атеросклероз. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст., ступень 3, риск 4, ІБС. Дифузний кардіосклероз, Атеросклероз аорти. СН1 (а.с.49,50).
З виписки КУ «Міська клінічна лікарня №11» № 4226 медичної карти стаціонарного хворого вбачається про те, що ОСОБА_3 поставлений діагноз: Гіпертонічна хвороба ІІІ ст., ступень 2, риск 4, ІБС (ОНМК 2013). ДЕП ІІІ ст., декомпенсація. ХОЗЛ ІІ ст., бронхообструкція, клас С, фаза неповна ремісія, ХБП ІІ, МКБ, Конкременти об. почок. Хронічний пієлонефрит, фаза латентного запалення, ГПЖ ІІІ ст. ІБС. Дифузний кардіосклероз. Атеросклероз аорти. СНІІ (а.с.55).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 ст. 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 5,6 статті 1224ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.
Як роз'яснено в у п. 4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» виходячи зі змісту зазначеної норми (ст. 1224 ч.5 ЦК України), суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ЦПК повинен встановити:
- факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги,
- факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи;
- що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.
При цьому ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Тобто для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин:
- ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання,
- перебування спадкодавця в безпорадному стані,
- потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від30травня 2008року №7«Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.
Правила ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця.
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15-ц (провадження № 61-8023св18), від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц (провадження № 61-45879св18) та від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св19), від 13 січня 2021 року по справі 431/2579/17.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі№ 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом в постанові від 17.10.2018 у справі № 200/21452/15-ц, безпорадний стан необхідно доказувати відповідними записами в медичних документах, доводити факт безпорадного стану тільки поясненнями позивача та свідків є недостатнім, якщо це заперечується відповідачами.
При таких обставинах, суд приходить до висновку, про те що обставини та підстави, на які посилається позивач у своєму позові, не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду справи.
Отже, досліджені судом докази в їх сукупності є підставою для висновку про те, що позивачка ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів, які б безспірно свідчили про потребу спадкодавця у допомозі та догляді саме відповідача ОСОБА_2 , навмисного ухилення відповідача ОСОБА_2 (сина) від виконання обов'язку, щодо надання спадкодавцю батьку ОСОБА_3 допомоги.
Пояснення свідків не містять обставин, які б свідчили про умисне ухилення відповідача ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги саме від нього.
Доводи позивачки ОСОБА_1 , про те, що вона оплачувала лікарські препарати, лікарські дослідження, купувала продукти харчування, не стосуються предмету доказування у цій справі, оскільки позивачка повинна довести факт ухилення відповідача від надання батьку ОСОБА_3 допомоги, потребу у такій допомозі від відповідача ОСОБА_2 та можливість її надавати.
Зазначені обставини свідчать про відсутність умисних дій чи бездіяльності відповідача ОСОБА_2 , направлених саме на ухилення їх від турботи за батьком, адже він усвідомлював, що батько не залишається без догляду, підтримував зв'язок та періодично надавав матеріальну йому допомогу.
Не було надано суду належних та допустимих доказів того, що допомоги, яку надавала позивачка ОСОБА_1 , було недостатньо і ОСОБА_3 потребував додаткової постійної допомоги саме від відповідача ОСОБА_2 та якої саме.
У судовому засіданні встановлено та сторонами не оспорювалось те, що саме позивачка ОСОБА_1 займалась організацією поховання.
Посилання сторони позивача на те, що відповідач за життя довгий час не відвідував спадкодавця та не надавав йому допомоги, не може бути підставою для задоволення позову про усунення відповідача від права на спадкування, оскільки у справі відсутні докази потреби спадкодавця у такій допомозі і звернення за допомогою та ухилення відповідача від її надання, а тому лише факт відсутності допомоги спадкодавцеві, який також є не доведений, недостатній для задоволення позову.
Зазначене свідчить про відсутність правових умов (підстав), передбачених ч. 5 ст. 1224ЦК України, які надавали б право усунути ОСОБА_2 від спадкування, тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом - не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Як передбачено ч.1ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.2ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч.4 ст.137 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
За таких підстав, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, п. 3 ч. 1 ст. 133, 137, 141, 265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 1216, 1217 1217, 1224, 1258 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000 грн.
Копію рішення направити сторонам по справі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення складено та підписано суддею 09.04.2021р.
Суддя: Аліна С.С.