Провадження № 11-сс/803/456/21 Справа № 185/1325/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 квітня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернівка Дніпропетровської області, громадянина України, українця, одруженого, який має на утриманні доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який має середньо - спеціальну освіту, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 307 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2021 року задоволено клопотання слідчого, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та застосовано відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 квітня 2021 року.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що враховуючи наявні у матеріалах клопотання докази, на даний час є достатні підстави вважати підозру обґрунтованою, так як на даний час існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться мова, могла вчинили правопорушення, та дана інформація не спростована іншими доказами.
Вказує, що відповідно до матеріалів клопотання встановлено, що підозрюваний не працює, отримує пенсію, має соціальні зв'язки, проживає разом з дружиною та неповнолітньою донькою.
Враховуючи дані про підозрюваного та те, що останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, обставини та обґрунтування сторони обвинувачення, встановлені в судовому засіданні, обґрунтованими є доводи слідчого та прокурора про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на свідків, 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Також зазначає, що з огляду на викладені обставини, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, з урахуванням обставин кримінального правопорушення та особи підозрюваного, не зможе запобігти вищевказаним ризикам та не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і не попередить спроби вчинити вищевказані дії
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого суді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням засобів контролю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що матеріали клопотання не містять доказів того, що ОСОБА_7 здійснював збут психотропних речовин, вчинене організованою групою, про що говорить ч. 3 ст. 307 КК України. Докази, на яких грунтується підозра не є достатніми для кваліфікації дій підозрюваного за ч. 3 ст. 307 КК України, а тому вона є необґрунтованою і застосувати до підозрюваного найсуворіший запобіжний захід з огляду на тяжкість правопорушення є недоцільним.
Вказує, що встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не доведені стороною обвинувачення, і суд першої інстанції їх помилково встановив
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, її доводи вважав безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані в повному обсязі, а доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі та судовому засіданні щодо необґрунтованості ухвали суду, є безпідставними.
25.02.2021 року ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, того ж дня останньому було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КПК України.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, апеляційний суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
З наданих матеріалів вбачається, що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Крім того, на даному етапі провадження слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а визначає лише чи є причетність підозрюваного до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, що спростовує доводи апеляційної скарги захисника в частині належності доказів щодо обґрунтованості підозри.
Таким чином, пред'явлена ОСОБА_7 підозра у вчиненні даного злочину є обґрунтованою.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого та висновки слідчого судді на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є також обґрунтованими.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, у справі “Москаленко проти України”, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує
Апеляційний суд враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_7 одружений, має постійне місце проживання, раніше не судимий, є пенсіонером, але підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, приходить до переконання, що підозрюваний ОСОБА_7 , зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відбування покарання у вигляді позбавлення волі, впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, його вік, стан здоров'я, наявність соціальних зв'язків, матеріальне становище та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає, що будь-який більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування останнього на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що також спростовує доводи апеляційної скарги захисника в цій частині.
Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, застосований запобіжний захід стосовно підозрюваного ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 194 КПК України, тому апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою та не підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2021 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4