Провадження № 11-сс/803/560/21 Справа № 202/1202/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 квітня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування №12020040390000735 за апеляційною скаргою прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та обрання запобіжного заходу у виді застави відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Роздори Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, працює Роздорським селищним головою, зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 186 КК України,
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2021 року, відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_8 .. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 45400 грн. з покладенням на ОСОБА_8 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_8 обґрунтування підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 186 КК України.
Слідчий суддя вважає, що незалежно від подальшої доведеності підозри ОСОБА_8 чи кримінально-правової кваліфікації його дій на сьогодні є достатні підстави стверджувати, що він може бути причетним до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки на нього прямо вказують потерпілі та сам підозрюваний у судовому засіданні не заперечував факт конфлікту з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , стверджуючи, що останнім до нього був застосований електрошокер.
Крім того, слідчий суддя вважав, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування, оскільки він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі тяжкого кримінального правопорушення.
Водночас слідчий суддя вважав, що підстав вважати, що підозрюваний буде незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів у кримінальному провадженні, або може знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають суттєве значення для досудового розслідування, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи може вчинити інше кримінальне правопорушення немає, оскільки вони об'єктивно нічим не підтвердженні. Слідчий суддя врахував, що потерпілі мають негативні відносини з підозрюваним, зокрема ОСОБА_10 був опонентом ОСОБА_8 на виборах сільського голови, судові експерти та свідки не знаходяться в службовій чи іншій залежності він підозрюваного, останній раніше не судимий. Отже, доводи слідчого та прокурора про існування ризиків, передбачених пунктами 2-5 частини 1 статті 177 КПК України, зокрема ризику впливу на потерпілих та свідків, є голослівними.
Слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, є одруженим, зазначив, що має трьох повнолітніх дітей, які проживають у Дніпрі та Павлограді, з 2004 року обіймає посаду Роздорського селищного голови, має ряд захворювань, у тому з 2010 року хворіє на захворювання, що потребує регулярного вживання лікарських засобів. З урахуванням вказаних обставин, наявності у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, слідчий суддя вважав, що тримання ОСОБА_8 під цілодобовим домашнім арештом є невиправданим, а тому для запобігання ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, достатньою мірою буде запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 45400 грн., з покладенням на підозрюваного таких обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді (суду); повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, оскільки такий запобіжний захід відповідатиме сімейному та майновому стану підозрюваного, пов'язаний із певними обмеженнями - необхідністю виконання покладених обов'язків, в разі порушення яких застава може бути звернута в дохід держави, поряд із цим гарантуватиме виконання підозрюваним на час досудового розслідування процесуальних обов'язків, оскільки загроза її втрати підозрюваним зможе утримати його від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці.
На думку апелянта, слідчим суддею не враховано, що підозра ОСОБА_8 , повною мірою обгрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема показами потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а також протоколами огляду місця події, висновками судово-медичних експертиз, протоколом слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_10 , протокол огляду відеозапису, на якому зафіксовано спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 , протоколами допитів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , та іншими доказами в їх сукупності.
Вказує, що слідчий суддя не врахував, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк до 6 років. Тому, усвідомлюючи невідворотність призначення відносно нього покарання у вигляді реального позбавлення волі підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, покинути території Дніпропетровської області та України. Враховуючи викладене, тяжкість покарання, якому може бути підданий ОСОБА_8 , можливо розглядати, як ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Тому застосований слідчим суддею запобіжний захід у вигляді застави не зможе запобігти цьому ризику. Посилання слідчого судді на необхідності врахування судом віку та стану здоров'я ОСОБА_8 є безпідставними, адже слідчий за погодженням з прокурором просили обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що жодним чином не вплинуло би на стан здоров'я підозрюваного. Також, суд в ухвалі посилається на соціальний статус, керівну посаду, рівень довіри громадян до ОСОБА_8 однак, таке посилання не може бути враховано, зважаючи на статті за якими повідомлено про підозру останнього, де селищний голова спричиняє тілесні ушкодження мешканцю своєї громади та з застосуванням насильства відкрито викрадає майно керівника комунального закладу охорони здоров'я знаходячись у його службовому кабінеті.
Крім того, мінімальний розмір застави не зможе жодним чином запобігти ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КК України, адже 45400 грн. для особи, яка займає посаду селищного голови з 2004 року не є сумою, яка може бути стримуючим фактором.
Слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_8 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. На даний час проводяться ряд слідчих дій щодо встановлення місце перебування певних предметів, знарядь вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, що мають істотне значення для досудового розслідування, оскільки воно на теперішній час триває, що можливо розглядати, як ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, слідчим суддею не взято до уваги, що ОСОБА_8 , може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою уникнення від кримінальної відповідальності, при цьому перешкоджаючи встановленню істини у кримінальному провадженні, оскільки згідно положень ч. 2 ст. 184 КПК України, підозрюваному надається копія клопотання та матеріалів, якими обгрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, в яких містяться анкетні дані свідків. Окрім того, на теперішній час не встановлені та не допитані усі свідки кримінального правопорушення та не проведені з ними інші необхідні, для встановлення істини по кримінальному провадженню, слідчі та процесуальні дії. Разом з цим, на теперішній час вирішується питання, щодо призначення ряду експертиз, що дає змогу ОСОБА_8 незаконними способами впливати на експертів. Таким чином, відмовивши у застосуванні, запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, ОСОБА_8 , може негативно впливати на хід досудового розслідування у даному провадженні та безпосередньо впливатиме на учасників кримінального провадження (п. 3, ч. 1 ст. 177 КПК України).
Слідчим суддею не враховано можливість ОСОБА_8 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме впливати на інших на даний час не встановлених осіб, з якими підозрюваний діяв у змові, знаходячись на свободі може інформувати та скеровувати дії та показання осіб, які також причетні до його вчинення, однак на даний час ще не допитані (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Судом не взято до уваги, що ОСОБА_8 знаходячись на менш суворому запобіжному заході ніж цілодобовий домашній арешт, зможе продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5, ч. 1 ст. 177 КПК України). Це підтверджує вже дане кримінальне провадження, де є два потерпілих та два епізоди, що сталися в різний час: 31.05.2020 - потерпілий ОСОБА_10 та 30.11.2020 - потерпілий ОСОБА_11 . Тобто розуміючи безкарність своїх дій, в тому числі завдяки статусу селищного голови, вільно пересуваючись ОСОБА_8 може здійснювати дії, передбачені даною нормою КПК.
Застосування щодо ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт, із урахуванням тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та вказаних обставин, що характеризують його особу, посади, яку він займає не зможе запобігти зазначеним вище ризикам, передбаченим п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора та просив її задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_8 , та його захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили залишити ухвалу слідчого судді без змін.
Заслухавши думки учасників провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020040390000735 від 01 червня 2020 року, в якому 24 лютого 2021 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 186 КК України.
Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, слідчий суддя врахував, що обґрунтованість його підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується, насамперед показаннями потерпілих та висновками судових експертиз.
Крім того, слідчий суддя вважав, що прокурором доведено наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування, оскільки він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі тяжкого кримінального правопорушення.
Водночас слідчий суддя зазначив, що немає підстав вважати, що підозрюваний буде незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів у кримінальному провадженні, або може знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають суттєве значення для досудового розслідування, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вони об'єктивно нічим не підтвердженні.
Як вбачається з наданих матеріалів, і про це зазначено слідчим суддею, потерпілі мають негативні відносини з підозрюваним, зокрема ОСОБА_10 був опонентом ОСОБА_8 на виборах сільського голови, судові експерти та свідки не знаходяться в службовій чи іншій залежності він підозрюваного, останній раніше не судимий. Отже, доводи слідчого та прокурора про існування ризиків, передбачених пунктами 2-5 частини 1 статті 177 КПК України, зокрема ризику впливу на потерпілих та свідків, є голослівними.
Слідчим суддею враховано вагомість наявних доказів, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, ступінь обґрунтованості такої підозри, відсутність значної шкоди майну та здоров'ю потерпілих, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, а також дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, є одруженим, зазначив, що має трьох повнолітніх дітей, які проживають у Дніпрі та Павлограді, з 2004 року обіймає посаду Роздорського селищного голови, має ряд захворювань, у тому з 2010 року хворіє на захворювання, що потребує регулярного вживання лікарських засобів.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що з урахуванням вказаних обставин, наявності у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, тримання ОСОБА_8 під цілодобовим домашнім арештом є невиправданим.
Слідчим суддею зазначено, що прокурором не доведена неможливість запобігти ризику, передбаченому пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, шляхом застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Також слідчий суддя виходив з завдань кримінального провадження та мети застосування заходів його забезпечення, обставин, які стали підставою для висновку про наявність ряду ризиків, обставин порушення підозрюваним процесуального обов'язку, покладеного судом та ризиків, для запобігання яким на підозрюваного покладався відповідний обов'язок, презумпції поступового збільшення суворості запобіжного заходу у разі порушення умов раніше застосованого запобіжного заходу, ефективності застосування запобіжного заходу з урахуванням фактичних обставин, співвідношення ефективності запобіжних заходів в контексті обставин цього провадження.
З урахуванням зазначених обставин в сукупності, а також позитивних відомостей стосовно особи підозрюваного, слідчий суддя вважав, що на час ухвалення рішення достатнім та найбільш ефективним запобіжним заходом у даному випадку буде застава, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, буде здатен забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов'язків.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді з наступних підстав.
Відповідно до ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього і визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини проживання.
Крім того, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини, визначення суми застави, яку повинна надати особа, виходячи лише з можливих розмірів збитків, не відповідає статті 5 § 3 Європейської Конвенції. Застава, передбачена в цій статті, призначена забезпечити лише належну процесуальну поведінку особи, а не відшкодування збитку. Таким чином, сума застави повинна визначатися відомостями про особу, щодо якої обирається застава, її особистістю, добробутом, іншими словами, тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання ухилитися від органів досудового розслідування та суду чи виконання процесуальних рішень.
Колегія суддів вважає, що слідчим суддею при визначенні розміру застави, були дотримані вимоги міжнародного та національного законодавства, враховано тяжкість та обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, а також соціальний статус у населеному пункті, відомості про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийнято обґрунтоване рішення про визначення ОСОБА_8 застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 45400 грн., з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки саме такий запобіжний захід зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
За таких обставин, колегія суддів погоджується зі слушністю висновків суду першої інстанції щодо застосуванням стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних прав та обов'язків.
Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні не містить доводів, які б не були досліджені слідчим суддею, внаслідок чого відсутні підстави для скасування судового рішення.
Також, апеляційна скарга не містить відомостей на підтвердження доводів неефективності застосування або недосягнення мети обраного запобіжного заходу у вигляді застави. Більш того, враховуючи дату постановлення оскаржуваної ухвали та по день її апеляційного перегляду, відсутні відомості щодо порушення підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою і підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги прокурора не вбачає.
Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та обрання запобіжного заходу у виді застави щодо ОСОБА_8 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4