Рішення від 09.04.2021 по справі 128/3411/20

Справа № 128/3411/20

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

09 квітня 2021 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,

секретар Кострюкова Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 15.01.2018, на підставі чого банком було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, який в подальшому збільшено до 500 грн., а відповідачу надано у користування кредитну картку.

Позивач вказує, що свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Зазначає, що відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконує, в зв'язку з чим станом на 14.10.2020 має заборгованість перед позивачем у розмірі 10 951, 73 грн., з яких: 7 282, 61 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 7 282, 61 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 534, 44 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 3 134, 68 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625. Відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором та заборгованість за договором відповідачем не погашена.

За вказаних обставин позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача вищевказану заборгованість в сумі 10 951,73 грн. та судові витрати по справі.

В судове засідання учасники справи не з'явились.

Представник позивача попередньо подав письмове клопотання про розгляд справи без його участі, в якому також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з'явився, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.Відзив на позовну заяву відповідачем у визначений судом строк до суду не подано.

Згідно з п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв'язку з викладеним, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 15.01.2018, згідно якої підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, з яким він ознайомився до його підписання та згоден з його умовами (а.с. 14).

Відповідно до наданої позивачем довідки б/н, за картковим рахунком НОМЕР_1 протягом 2018 - 2019 років було змінено кредитний ліміт, починаючи зі стартом карткового рахунку 15.01.2018, 15.01.2018 кредитний ліміт збільшено до 500 грн., 13.05.2019 кредитний ліміт було зменшено до 0, 00 грн. (а.с. 13).

Відповідно до наданої позивачем довідки б/н, за кредитним договором відповідачу було надано 2 кредитних картки (а.с. 12).

Згідно наданого банком розрахунку, розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 14.10.2020 становить 10 951, 73 грн., з яких: 7 282, 61 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 7 282, 61 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 534, 44 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 3 134, 68 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 (а.с. 9 - 11).

З копії виписки АТ КБ «ПриватБанк» за договором вбачається рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , в тому числі здійснення автоматичного списання нарахованих відсотків та комісій позивачем шляхом збільшення суми боргу та віднесення її до тіла кредиту, в тому числі позивачем здійснювалося списання щомісячного платежу за послугою «Миттєва розстрочка», тобто коштів, які фактично відповідачем не використовувалися, шляхом віднесення таких нарахувань в розрахунку боргу до «витрат клієнтом кредитних коштів», зокрема зазначені операції за 26.11.2018, 26.10.2018, 26.09.2018, 26.08.2018, 26.07.2018, 26.05.2018, 26.04.2018, 26.03.2018, 26.02.2018 (а.с. 9 - 11, 71 - 72). Загалом нарахований щомісячний платіж «Миттєва розстрочка» був віднесений до витрачених клієнтом кредитних коштів на загальну суму 4 588, 29 грн.

З сукупності наданих розрахунків заборгованості та виписки по рахунку відповідача вбачається, що позичальник використав на власні потреби 1 836, 15 грн. кредитних коштів та добровільно сплатив банку за вказаним договором 3 410, 64 грн., з яких 3 128, 53 грн. віднесені позивачем на погашення поточного тіла кредиту, 282, 11 грн. враховані позивачем як заборгованість за простроченим тілом кредиту (а.с. 10).

Тобто відповідачем за вказаним договором було добровільно сплачено позивачу 3 410, 64 грн., що перевищує розмір отриманих в розпорядження коштів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки умови договорів приєднання переважно розробляються підприємцем, зокрема в даному випадку банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, та що саме з цими умовами був ознайомлений споживач на час укладення договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав копію Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, проте зазначена анкета-заява, окрім анкетних даних відповідача, не містить інформації щодо обрання відповідачем виду банківських послуг, умов їх надання, зокрема відомостей про суму кредиту/кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки та строку дії, встановлення відсотків за користування отриманими коштами, даних про строк виконання взятих зобов'язань, право кредитодавця в односторонньому порядку змінювати кредитний ліміт. В матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму кредиту та ознайомлення відповідача з правилами користування кредитною карткою.

Так, позивачем заявлено вимоги про стягнення простроченого тіла кредиту, водночас позивачем не доведено, що заявлені до стягнення суми є саме простроченою заборгованістю за тілом кредиту. Зокрема, згідно розрахунку заборгованості станом на 31.08.2019, відповідачу нараховано заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7 282, 61 грн., з яких: заборгованість за поточним тілом кредита становить 5 605, 15 грн., а заборгованість за простроченим тілом кредита становить 1 677, 46 грн. (а.с. 10), в свою чергу згідно розрахунку заборгованості станом на 14.10.2020, станом на дату 01.09.2019 вказана інша сума поточного тіла кредиту (а.с. 11). Також, згідно наданих розрахунків заборгованості та виписки з особового рахунку, списання нарахованих відсотків та інших платежів здійснювалося автоматично кредитодавцем шляхом збільшення тіла кредиту.

Тобто тіло кредиту змінювалось на розсуд банку, в тому числі й шляхом списання щомісячного платежу за послугою «Миттєва розстрочка», хоча згідно анкети-заяви, відповідач такі умови договору не погоджував, проставляючи свій підпис в анкеті-заяві, відомості про таку послугу в анкеті-заяві відсутні. При цьому розмір відсотків за наданими розрахунками заборгованості також встановлювався на розсуд банку, а саме в різні періоди він становив як 3, 6 %, так і 3, 5%, а також застосовувалась процентна ставка 3, 6 та 3, 5 із застосуванням в певні періоди коефіцієнту 2 до процентної ставки, згода на які боржника в підписаній ним анкеті-заяві відсутня.

Та банк, пред'являючи вимоги про сплату заборгованості, просить, у тому числі, крім заборгованості за простроченим тілом кредита, до якого ним включено також самостійно обраховані та списані ним відсотки та платежі, які боржником не використовувалися, стягнути з відповідача й інші самостійно розраховані ним суми. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», за яким передбачено різні види кредитних карток з різними умовами кредитування, такі як «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» чи «Універсальна GOLD», та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та копію Витягу з протоколу засідання Правління Приватбанку про затвердження актуалізації Умов та Правил надання банківських послуг. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими документами ознайомився і погодився відповідач шляхом проставлення підпису в анкеті-заяві. Крім того, вони не можуть бути належним доказом досягнення згоди сторін саме за вказаними в них умовами, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування та не містить підпису відповідача на час укладення договору. Суд звертає увагу, що за наданими документами неможливо встановити, який конкретний вид банківських послуг обрали сторони, оскільки загальні банківські документи встановлюють різні їх види, які мають різні умови та наслідки їх порушення, зокрема встановити дійсну волю відповідача щодо конкретних умов договору, а не тих умов, які обрав для себе позивач, за наданими документами неможливо.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір відсотків за користування коштами, про право банку самостійно обраховувати розмір відсотків за використання кредиту, а також нараховувати кошти за послугу «Миттєва розстрочка» та відносити їх до тіла кредиту шляхом самостійного списання, зважаючи також на відсутність домовленості про розмір відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а також строк виконання зобов'язань за анкетою-заявою, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил та Витяг з протоколу засідання Правління Приватбанку про затвердження актуалізації Умов та Правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді порядок розрахунку боргу за укладеним договором, розмір відсотків нарахованих на прострочений кредит та віднесення їх до відповідних складових боргу.

Такі висновки суду узгоджуються із висновками Верховного суду, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

У даному випадку відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, позивачем було належним чином повідомлено відповідача про умови кредитування та узгодження з ним саме тих умов, які вважає узгодженими банк та які використовує на власний розсуд для обрахунку боргу за наданим кредитом.

Щодо заявленого позивачем клопотання про огляд веб-сайту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 85 ЦПК України, письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 7 ст. 85 ЦПК України, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

У клопотанні про огляд веб-сайту представник позивача зазначає, що такий огляд надасть змогу підтвердити дійсність відповідної копії редакції Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» на час укладення кредитного договору, тобто станом на 15.01.2018.

Огляд веб-сайту може бути проведений для фіксації лише тих даних, які можуть бути доказами у відповідній цивільній справі. Сам по собі огляд веб-сайту за своєю суттю є фіксацією на час такого огляду певного стану речей, відповідної інформації тощо.

Отже, огляд веб-сайту не може спростувати чи підтвердити обізнаність відповідача станом на 15.01.2018 з конкретними умовами договору.

Тобто розміщення певної інформації на веб-сайті не є належним та допустимим доказом обізнаності та розуміння конкретних умов договору, враховуючи також, що конкретного виду обраних відповідачем послуг Анктетою -заявою, а також Умовами та Правилами не встановлено, а Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» передбачає різні умови надання банківських послуг та різні наслідки їх порушення, які саме конкретні умови акцептував відповідач шляхом підписання Анкети-заяви за наданими документами встановти неможливо.

Враховуючи викладене, огляд веб-сайту не може доводити обставини, які підлягають доведенню, а тому клопотання представника позивача задоволенню не підлягає.

Суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Щодо розміру відсотків, то суд враховує, що згідно анкети-заяви не передбачено процентної ставки за кредитом та позивачем не доведено, що відповідач погоджував саме такі умови, які застосовані позивачем при нарахуванні відсотків за користування отриманими коштами.

В ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає, що в даному випадку позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, стягнення відсотків за користування отриманими коштами та відшкодування збитків на підставі ст. 625 ЦПК України.

Водночас вимоги про повернення фактично отриманої суми до відповідача позивачем взагалі не заявлено та такий розмір ним не обґрунтовано, та що заявлена до стягнення сума є саме заборгованістю за простроченим тілом кредиту та відповідає фактично отриманій та не повернутій сумі боргу позивачем суду не доведено.

Крім цього, позивачем нараховано відповідачу борг як «заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625» за період з 01.09.2019 до 14.10.2020, водночас станом на 31.08.2019 відповідачем вже було повернуто позивачу 3 410,6 4 грн., в подальшому у вказаний період нарахування відсотків з 01.09.2019 до 14.10.2020 відповідач не отримував жодних кредитних коштів (а.с. 11), водночас позивач здійснив нарахування відсотків, зазначивши про їх нарахування на підставі ст. 625, в розмірі 86, 40 % та з 01.08.2020 60 % річних, однак в даному випадку, за відсутності конкретних умов надання банківських послуг, які погоджені відповідачем, зокрема щодо встановлення ставки в розмірі 86,40 % та 60 % річних, неможливо стверджувати про відповідність такого нарахування умовам договору, а статтею 625 ЦК України визначено інший розмір відсотків за порушення виконання грошового зобов'язання, який позивачем не обґрунтовується та не розраховується.

В ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, неможливо встановити строк повернення кредиту (строк виконання зобов'язання) та позивачем не доведено час прострочення боржника за укладеним договором про надання банківських послуг. Тому підстав стягувати відсотки згідно ст. 625 ЦК України, в тому числі за вказаний позивачем період та в розрахованому позивачем розмірі, суду також не доведено.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що сума, яку він просить стягнути з відповідача є саме простроченою заборгованістю, при цьому вимоги про стягнення з відповідача різниці між отриманими та виплаченими коштами позивачем не заявлено, та розмір інших заявлених до стягнення сум суд вважає недоведеними, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до ст. 141 ЦПК України,витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

Також суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам справи положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 611, 623, 624, 625, 638, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 13, 81, 141, 223, 263-265, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, поштовий індекс: 01001, код ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 09.04.2021.

Суддя:

Попередній документ
96193584
Наступний документ
96193586
Інформація про рішення:
№ рішення: 96193585
№ справи: 128/3411/20
Дата рішення: 09.04.2021
Дата публікації: 14.04.2021
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Вінницький районний суд Вінницької області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (15.07.2021)
Дата надходження: 19.05.2021
Предмет позову:  за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Тищенка Сергія Івановича про стягнення заборгованості,
Розклад засідань:
12.01.2021 11:30 Вінницький районний суд Вінницької області
02.02.2021 09:00 Вінницький районний суд Вінницької області
04.03.2021 10:00 Вінницький районний суд Вінницької області
05.04.2021 11:00 Вінницький районний суд Вінницької області
15.07.2021 00:00 Вінницький апеляційний суд