Провадження № 22-ц/803/3724/21 Справа № 210/3319/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
07 квітня 2021 року м.Кривий Ріг
Справа 210/3319/16
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.,
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.,
секретар судового засідання: Євтодій К.С.
сторони
позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», на ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року, яка постановлена суддею Літвіненко Н.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 24 грудня 2020 року, -
У грудні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду із заявою про поновлення строку пред?явлення виконавчого документу до виконання.
Заяву мотивовано тим, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №210/3319/16-ц позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 13.06.2007 року у розмірі 320637,10 грн. та вирішено питання щодо судових витрат. Рішення суду не оскаржено та набрало законної сили.
За заявою представника позивача, на виконання судового рішення від 08.12.2016 року, 18.01.2017 року було видано виконавчий лист по вказаній справі, проте внаслідок відсутності майна на яке можливо звернути стягнення, виконавчий документ не було пред'явлено до примусового виконання та на даний час вбачаються підстави для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання.
Просив визнати поважними причини пропуску пред'явлення виконавчого листа до виконання та поновити строк пред?явлення виконавчого документу № 210/3319/16 виданий 18.01.2017 року Дзержинським районний судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвалою Дзержинського районного суду мста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року у задоволенні заяви представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання - відмовлено.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вказує, що законодавство не визначає чіткого переліку поважності причин пропуску строку пред?явлення виконавчого документу до виконання.
Не погоджується з судом першої інстанції, оскільки безпідставне не поновлення судами строків пред?явлення виконавчих листів до виконання є порушенням конвенційних прав та права на справедливий суд.
Зазначає, що повідомлення про слухання справи на адресу АТ КБ «Приватбанк» судом не направлялось й отримано не було, неналежне повідомлення стало причиною неявки в судове засідання, та неврахування судом доказів та пояснень, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача,представника позивача АК КБ «Приватбанк» - Бродька А.І., який наполягав на доводах апеляційної інстанції та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про поновлення строку пред?явлення виконавчого документу до виконання,суд першої інстанції виходив з того, що заявник не виявляв належної зацікавленості в реалізації своїх прав щодо примусового виконання рішення суду, тому питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, є недоречним. Представником АТ КБ «ПриватБанк" не надано жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документу до виконання. Судом не встановлена втрата виконавчого листа та поважність причин пропуску строків пред'явлення до виконання виконавчого документу, заявник жодних належних доказів на підтвердження своїх вимог не надав,
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.12.2016 року у справі №210/3319/16-ц позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 13.06.2007 року у розмірі 320637,10 грн. та вирішено питання щодо судових витрат (а.с 59,59-зворот).
18.01.2017 року представник Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» отримав на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №210/3319/16-ц виконавчий лист ( а.с. 43,45,49).
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Відповідно до ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.
Відповідно ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач, отримавши виконавчий лист, не пред'явив його до примусового виконання протягом тривалого періоду, також не сприяв виконанню судового документу, не контролював його виконання, не виявляв належної зацікавленості в реалізації прав щодо примусового виконання рішення суду.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності дотримання принципу правової (юридичної) визначеності, які є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права (зокрема, рішення у справах «Єлоєв проти України», «Новік проти України»).
Принцип правової визначеності - це сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування.
Положення Закону України «Про виконавче провадження», що обмежують строк на пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання, є законодавчим втіленням принципу правової визначеності та встановлюють строк, протягом якого боржник може очікувати примусового виконання рішення, ухваленого не на його користь.
Протягом цього строку позивач (стягувач), який бажає примусово виконати рішення суду, повинен вжити всіх залежних від нього заходів для отримання виконавчого документу та пред'явлення його до примусового виконання.
Відповідно до ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Поновлення таких строків законом не передбачено.
Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії та підтверджені належними доказами.
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції повідомлення про слухання справи на адресу АТ КБ «Приватбанк» не направлялось та, що неналежне повідомлення стало причиною неявки в судове засідання, та неврахування судом доказів та пояснень, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення , якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Під час апеляційного розгляду справи, колегією суддів були дослідженні надані представником відповідача письмові докази, які, на його переконання, свідчать про поважність причин пропуску строку пред?явлення виконавчого документу до виконання.
Проте, на думку колегії суддів, вони не спростовують висновків суду першої інстанції.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи, діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Зважаючи на вказане, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, які не спростовують висновки суду першої інстанції, спрямовані на незгоду із судовим рішенням у справі та власним тлумачення норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали, апеляційна скарга заявника не містить.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала є обґрунтованою, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними у зв'язку з чим вона повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 374, 375,381,382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 квітня 2021 року.
Головуючий:
Судді: