Провадження № 22-ц/803/135/21 Справа № 204/2275/19 Головуючий у першій інстанції: Книш А. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
09 лютого 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
при секретарі Догоновій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 21 січня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державний реєстратор Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олена Володимирівна, про визнання незаконним і скасування рішення про реєстрацію права власності, скасування реєстраційного запису та поновлення відомостей у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно, -
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 03 жовтня 2006 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір невідновлювальної кредитної лінії №1720, згідно умов якого останній отримав у кредит грошові кошти в сумі 70000,00 доларів США зі сплатою 13% річних за користування кредитом та з кінцевим терміном повернення боргу 02 жовтня 2016 року. 03 жовтня 2006 року між банком та третьою особою ОСОБА_3 укладено договір кредиту №1721, згідно умов якого останній отримав у кредит грошові кошти в сумі 30000,00 доларів США зі сплатою 13% річних за користування кредитом та з кінцевим терміном повернення боргу 02 жовтня 2016 року. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами 03 жовтня 2006 року між банком та позивачем укладено договір іпотеки №837, за яким було передано в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2015 року у справі №204/5034/15-ц звернуто стягнення за іпотечним договором №837 на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною продажу предмета іпотеки не нижче 722150,00 грн. Таким чином, на думку позивача, судом вже визначена підстава та спосіб звернення стягнення. З інформаційної довідки від 19 березня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що за рішенням державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В. 26 лютого 2019 року право власності на належну позивачу квартиру перереєстровано за АТ «Укрсоцбанк». Підставою для перереєстрації вказано повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: №359/18, видане 12 травня 2018 року, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк». Позивач вважає такі дії банку та державного реєстратора незаконними, оскільки таке майно є єдиним місцем проживання позичальника ОСОБА_2 , а тому спірне нерухоме майно є таким, що відповідає вимогам п.п.1 п.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» і не може бути примусово стягнуто (відчужено без згоди власника) протягом дії зазначеного закону. Тому позивач просила визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В. про реєстрацію права власності за відповідачем на квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати реєстраційний запис державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В. про право власності №30458216 від 21 лютого 2019 року на спірну квартиру за відповідачем; поновити відомості у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про зазначений об'єкт нерухомого майна, що передували скасованим записам.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ІДПК України, що підтверджується, зокрема, письмовою розпискою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , представника АТ «Альфа-Банк» - Грицая В.О. та третьої особи ОСОБА_2 від 08.12.2020 року (а.с. 58 т.2), а також рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток АТ «Альфа-Банк» та ОКП «Софіївське бюро технічної інвентаризації» (а.с. 63, 64 т.2). У зв'язку з неотриманням судових повісток відповідачем ОСОБА_3 за відомою суду адресою, сповіщення вказаної особи здійснено шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними в справі доказами, що 03 жовтня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії №1720, згідно до умов якого останній отримав у кредит грошові кошти в сумі 70000,00 доларів США зі сплатою 13% річних за користування кредитом та з кінцевим терміном повернення боргу 02 жовтня 2016 року (а.с. 141-145, 146-148 т.1).
Також, 03 жовтня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту №1721, згідно до умов якого останній отримав у кредит грошові кошти в сумі 30000,00 доларів США зі сплатою 13% річних за користування кредитом та з кінцевим терміном повернення боргу 02 жовтня 2016 року (а.с. 54-56, 141-145, 146-148 т.1).
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаними договорами ОСОБА_1 передала в іпотеку Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» належну їй на праві власності квартиру, яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_2 , про що було укладено іпотечний договір №837 від 03 жовтня 2006 року (а.с. 58-61, 141-145, 146-148 т.1).
Пунктом 4.6 вказаного іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один з наступних способів: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленою ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку»; або у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у рішенні суду, а саме: шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2014 року, з урахуванням ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2014 року про виправлення описки, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2014 року, з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» було стягнуто заборгованість за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №1720 від 03 жовтня 2006 року суму основного боргу - 443012,00 грн., заборгованість за відсотками - 295192,53 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 5000,00 грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків - 5000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 3441,00 грн., а всього 748204,55 грн. (141-145, 146-148 т.1).
Крім того, рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10 січня 2014 року по справі №1357/13 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором з останнього було стягнуто заборгованість за договором кредиту №1721 від 03 жовтня 2006 року в розмірі 366450,59 грн. (141-145, 146-148 т.1).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року, у цивільній справі №204/5034/15-ц позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволені частково. В рахунок погашення заборгованості за Договором невідновлювальної кредитної лінії №1720 від 03 жовтня 2006 року, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , яка станом на 06.05.2015 року становить 132407,26 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 06.05.2015 року складає 279817042 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 54865,00 доларів США, з яких прострочена заборгованість по тілу складає 44331,00 долар США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.05.2015 року складає 115946528 грн.; заборгованість за простроченими відсотками - 50937,86 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.04.2015 р. Складає 1076472,87 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 13471,69 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.04.2015 р. Складає 284697,94 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам - 13132,71 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.04.2015 р. Складає 277534,32 грн. та в рахунок погашення заборгованості за Договором кредиту №1721 від 03 жовтня 2006 року, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 , яка станом на 29.04.2015 року становить 56083,05 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 29.04.2015 року складає 1248543,69 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 24000,11 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.04.2015 року складає 534300,19 грн., з яких прострочена заборгованість по тілу складає 19500,11 доларів США; заборгованість за простроченими відсотками - 20419,70 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.04.2015 р. Складає 454591,58 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 5725,24 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.04.2015 р. Складає 127457,68 грн.; - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам - 5938,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.04.2015 р. Складає 132194,25 грн.; звернуто стягнення за іпотечним договором №837, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шрамко О.Ю., зареєстрованим в реєстрі за 5887 на предмет іпотеки - нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 12.11.2002 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 04.11.2012 року №2409, право власності по якому зареєстроване Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про що 12.11.2002 року зроблено запис в реєстрову книгу №580п за реєстровим номером 2937-316, шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною продажу предмету іпотеки не нижче 722150,00 грн.; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с.141-145, 146-148 т.1). Вказане рішення набрало законної сили 24 березня 2016 року.
Також встановлено, що на підставі рішеннядержавного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 лютого 2019 року індексний номер 4573669, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №30458216 від 21.02.2019 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк» (а.с. 108-110 т.1).
Підставою виникнення права власності реєстратором вказано повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: №359/18, видане 12 травня 2018 року, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк»; договір кредиту, серія та номер: №1721, виданий 03 жовтня 2006 року, видавник: Сторони: АКБ СР «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 ; іпотечний договір №837, серія на номер: №5887, виданий 03 жовтня 2006 року, видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Шрамко О.Ю. (а.с.108-110 т.1).
ПАТ «Укрсоцбанк» оформлено повідомлення №359/18 від 12.05.2018 року на адреси позичальника ОСОБА_3 та іпотекодавця ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням, в якому, зокрема, попереджено, що в разі невиконання цієї вимоги щодо погашення боргу протягом тридцятиденного строку ПАТ «Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст. 37 Закону України “Про іпотеку” (а.с. 57 т.1).
Встановлено, що підтверджень відправлення вказаних повідомлень адресатам суду не надано. Крім того, доказів щодо отримання позивачем зазначеного вище листа №359/18 від 12.05.2018 року матеріали справи також не містять. Копія реєстраційної справи містить копію відповідного листа №359/18 від 12.05.2018 року, однак докази отримання його адресатами, відправлення листа адресатам - відсутні.
Також встановлено, що Акціонерне товариство «Альфа-Банк» є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копією рішення єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» №5/2019 від 15.10.2019 року, копією протоколу позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» №4/2019 від 15.10.2019 року та копією передавального акту від 11.10.2019 року між АТ «Укрсоцбанк» та АТ «Альфа-Банк» (а.с. 158-159,160, 161-163, 164165 т.1).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.
Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Згідно статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Системний аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов'язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
За змістом статті 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ №1127 від 25 грудня 2015 року (далі - Порядок №1127) встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону та Порядком.
Відповідно до пункту 57 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Відповідно до пункту 61 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Отже, на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов'язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку №1127, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Судом встановлено, що державним реєстратором Волос О.В. під час прийняття оскаржуваного рішення не було перевірено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, оскільки державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» за відсутності необхідних для оскаржуваної реєстрації прав документів, передбачених пунктом 61 Порядку №1127, а саме не додано документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-го строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, письмової вимоги іпотекодержателя.
Також, під час здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно позивача за АТ «Укрсоцбанк» не здійснювалася оцінка предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності та не надсилалася ОСОБА_1 , що є порушенням статті 37 Закону України «Про іпотеку» та порушує права власника нерухомого майна.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов'язку, передбаченого як Законом України «Про іпотеку», так і Порядком №1127 щодо надіслання боржнику та іпотекодавцю повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов'язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі й шляхом набуття права власності, - колегія приходить до висновку, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Укрсоцбанк» проведена всупереч норм чинного законодавства, а тому наявні підстави для часткового задоволення позову та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №30458216 від 21 лютого 2019 року про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1773895412101) за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк»), внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В., на підставі іпотечного договору №837, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , посвідченого 03.10.2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шрамко Оленою Юріївною за реєстровим номером 5887.
Банком не надано належних та допустимих доказів на підтвердження належного повідомлення позивача щодо вимог про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, а також щодо проведення оцінки предметів іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, що передбачено статтею 37 Закону України «Про іпотеку»
Окрім того, відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 07 червня 2014 року (далі - Закон №1304-VII), протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку (п.1).
Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).
Вказаний Закон встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.
Пунктом 4 Закону №1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.
Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).
Загальна площа спірної квартири становить 99,2 кв.м., тобто не перевищує 140 кв. Метрів. (а.с. 108 т.1).
Отже, на квартиру, яка не перевищує 140 кв. метрів, використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя та є предметом іпотеки у забезпечення вимог за кредитним договором, укладеного в іноземній валюті, не може бути звернуто стягнення шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем у зв'язку із дією Закону №1304-VII.
Аналогічний паровий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження №11-474апп19).
Посилання суду першої інстанції на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц (провадження № 61-10874сво18), про те, що положення Закону України від 03 червня 2014 року №1304-VII не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), є помилковим.
За змістом статей 403 ЦПК України, статей 13, 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можна зробити висновок, що законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Таким чином, у даному випадку підлягає застосуванню не висновок, що міститься в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №464/8589/15-ц, а висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №802/1340/18-а.
Велика Палата Верхового Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), виклала правовий висновок про те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку», отже зазначений договір є одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності згоди іпотекодавця. Звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог, а тому такий спосіб стягнення підпадає під дію Закону №1304-VII.
Однак, судом встановлено, що третя особа ОСОБА_2 зареєстрований у спірній квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується копією його паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Красногвардійським РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області 16.03.2011 року (а.с. 10-12 т.1).
Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 10.08.2020 року, позивач ОСОБА_1 зареєстрованою у квартирі АДРЕСА_1 не значиться (а.с. 19, 25 т.2).
Зі змісту іпотечного договору №837 від 03.10.2006 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_4 (а.с. 93 т.1).
ОСОБА_3 на праві власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_5 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №229801705 від 27.10.2020 року (а.с. 38-39 т.2).
Колегія звертає увагу, що банк здійснив дії на реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Укрсоцбанк» саме в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1721 від 03 жовтня 2006 року, позичальником за яким є ОСОБА_3 . При цьому майновим поручителем (іпотекодавцем) є позивач ОСОБА_1 .
Таким чином, позивачем не представлено будь-яких доказів того, що спірна квартира АДРЕСА_1 використовується як місце постійного проживання позичальника за кредитним договором №1721 від 03 жовтня 2006 року ОСОБА_3 чи майнового поручителя (іпотекодавця) ОСОБА_1 .
Третя особа ОСОБА_2 , який зареєстрований у спірній квартирі, є позичальником за іншим кредитним договором №1720 від 03 жовтня 2006 року, укладеним з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк».
Отже, є недоведеним посилання позивача на те, що у даному спорі щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі іпотечного застереження в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1721 від 03 жовтня 2006 року порушено вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», адже матеріали справи не містять доказів того, що спірна квартира використовується позичальником за вказаним кредитним договором ОСОБА_3 чи майновим поручителем (іпотекодавцем) ОСОБА_1 .
За змістом частини 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин та подачі позову, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Право або інтерес позивача, який вважає себе власником спірного нерухомого майна, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності іншої особи. При цьому рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Такі висновки узгоджуються також з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №915/127/18 (провадження №12-184гс18).
Тому колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в іншій частині про визнання незаконним і скасування рішення про реєстрацію права власності; вимога про поновлення відомостей у державних реєстрах є передчасною, оскільки судове рішення у даній справі щодо задоволення позовної вимог про скасування відповідного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не виконане, а відмова у поновленні відомостей у державних реєстрах реєстратором не надана.
За положеннями статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, колегія приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 2305 (дві тисячі триста п'ять) грн. 20 коп., що складаються із сплаченого позивачем судового збору при подачі позову в сумі 768,40 грн. (а.с. 5 т.1), за подачу заяви про забезпечення позову в сумі 384,20 грн. (а.с. 14 виділених матеріалів) та за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 1152,60 грн. (а.с. 193 т.1).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини 4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання незаконним і скасування рішення про реєстрацію права власності, скасування реєстраційного запису та поновлення відомостей у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно - задовольнити частково.
Скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №30458216 від 21 лютого 2019 року про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1773895412101) за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк»), внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Оленою Володимирівною, на підставі іпотечного договору №837, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , посвідченого 03.10.2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шрамко Оленою Юріївною за реєстровим номером 5887.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення про реєстрацію права власності, поновлення відомостей у державних реєстрах - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 2305 (дві тисячі триста п'ять) грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий
Судді