Справа № 758/1665/21
06 квітня 2021 року м. Київ
Подільський районним суд м. Києва у складі
головуючого судді- Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання Корпач Ю. В.,
учасники справи:
представник позивача Київського міського центру зайнятості Корнієнко І.В. - з'явився,
представник відповідача ОСОБА_1 - з'явилася,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
позивач звернувся в суд із позовом до відповідача у якому просить стягнути з останнього кошти в розмірі 47689,99 грн та вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позову покликається на те, що відповідачу надано статус безробітного з 23 квітня 2020 року та призначено допомогу по безробіттю. Згідно довідки-розрахунку сума нарахованого та виплаченого відповідачу матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 23.04.2020 по 09.10.2020 становить 47689,99 грн. Попри те, за результатами перевірки було встановлено, що відповідач перебуває на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком, як учасник бойових дій, з 07 квітня 2020 року. Однак, про такий факт відповідач не повідомив позивача, чим порушив Закону України «Про зайнятість населення» та Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». У зв'язку із цим, позивачем прийнято рішення про повернення нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення, про що повідомлено відповідача, однак останній у добровільному порядку не повернув кошти. Таким чином, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права. У відповідності до ст. 141 ЦПК України просить вирішити питання судових втрат.
Представником відповідача подано відзив, який містить заперечення на позов, відповідно до якого позовні вимоги відповідач визнає частково. Зазначає, що на момент звернення до Київського міського центру зайнятості відповідач ще фактично не отримував пенсійні виплати, а першу виплату від Пенсійного фонду України він отримав лише 10 липня 2020 року, на підтвердження чого надає виписку Ощадбанку по пенсійному рахунку. Листа-повідомлення про добровільне повернення коштів відповідач не отримував, а в період після звільнення та до 10.07.2020 виплати центру зайнятості були єдиним джерелом доходу відповідача. Просить задовольнити вимоги позивача лише частково, загальною сумою 31995,07 грн, тобто усі виплати позивача після 10.07.2020, за виключенням виплат у сумі 15694,92 грн, та не стягувати з відповідача судовий збір.
Позивачем подано відповідь на відзив, згідно якого відповідно до ст. 45 Закону України«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення особи за пенсією. Однак всупереч ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідач не повідомив позивача про цю обставину. Крім того, з метою досудового врегулювання спору лист-повідомлення про необхідність повернути в добровільному порядку матеріальне забезпечення на випадок безробіття було скеровано на адресу відповідача поштою, однак останній не отримав листа, оскільки такий повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання», у зв'язку з чим зазначений лист було скеровано на електронну адресу відповідача.
На адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких зазначає, що саме на момент звернення до центру зайнятості відповідач не належав до зайнятого населення та вважався безробітним. Згідно заяви на отримання статусу безробітного про обставини, які впливають на призначення та виплату допомоги по безробіттю заявник повинен проінформувати позивача протягом трьох робочих днів, що і було зроблено відповідачем з моменту отримання першої пенсійної виплати 10 липня 2020 року. Отже, на думку відповідача, кошти отримані до 10.07.2020 не підлягають поверненню, адже є законно виплаченими, оскільки відповідачем не порушено умов для їх отримання. Також зазначає, що лист-повідомлення отриманий на електронну пошту не був підписаний електронним цифровим підписом, а отже немає юридичної сили.
15 лютого 2021 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справ за правилами спрощеного позовного провадження.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, а саме щодо коштів отриманих відповідачем після 10.07.2020. Щодо коштів отриманих відповідачем до 10.07.2020 - про повернення таких заперечує, з підстав викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. Також просила відмовити щодо стягнення судових витрат з відповідача.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.
Суд установив, 23 квітня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Подільської філії Київського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного. В заяві зазначив, що не відноситься до зайнятого населення відповідно до ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» та через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» та на підставі заяви відповідача наказами Київського міського центру зайнятості від 23 квітня 2020 року відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю з 23 квітня 2020 року.
Згідно з п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення», Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації від 13.02.2009 року № 60/62 та постановою правління Пенсійного Фонду України від 13.02.2009 року № 7-1, центрами зайнятості проводяться розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення.
Відповідно до акту позивача про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 24 листопада 2020 року № 2733 надано висновок, що відповідач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком (як учасник бойових дій) з 07 квітня 2020 року (арк.спр.13).
У зв'язку із встановленим фактом Подільською районною філією Київського міського центру зайнятості було прийнято наказ №66-АГ/285/20 від 24.11.2020 щодо відшкодування незаконно отриманих відповідачем коштів у сумі 47689,99 грн, що міститься у матеріалах справи (арк.спр.16).
Зокрема, у зв'язку із встановленими обставинами, позивачем було проведено розрахунок надлишково виплачених коштів матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_2 , що становить за період з 23 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року у розмірі 2242,13 грн, за період з 01 травня 2020 року по 31 травня 2020 року у сумі 8407,99 грн, за період з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року у сумі 8408,00 грн, за період з 01 липня 2020 року по 31 липня 2020 року у сумі 8788,00 грн, за період з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року у сумі 8788,00 грн, за період з 01 вересня 2020 року по 30 вересня 2020 року у сумі 8788,00 грн, за період з 01 жовтня 2020 року по 08 жовтня 2020 року у сумі 2267,87 грн, а всього у розмірі 47689,99 грн, що підтверджено довідкою-розрахунком позивача від 24 листопада 2020 року № 397, яка міститься у матеріалах справи (арк.спр17). Відповідний розрахунок відповідачем не оскаржувався, є чинним, будь-яких заперечень з цього не подано, а тому приймається судом до уваги.
Надалі, позивач повідомив відповідача про добровільне повернення виплачених коштів матеріального забезпечення, що підтверджено листом позивача від 25 листопада 2020 року № 285.5-4832/20 (арк.спр.18).
Відповідно до ч.1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними є особи віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно з ч. 3 ст. 44 цього Закону відповідальність за достовірність поданих територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.
Згідно ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
На думку відповідача, оскільки першу пенсійну виплату він отримав лише 10 липня 2020 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку АТ «Ощадбанк» (арк.спр.51), а відтак відсутні підстави для стягнення отриманих ним від позивача виплат по матеріальній допомозі на випадок безробіття саме до 10.07.2020.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку <…>.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV затверджено постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Згідно з п.1.7 розділу 1 Порядку, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Отже, з вищенаведених норм законодавства вбачається, що пенсія призначається з моменту звернення із заявою про призначення пенсії, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.
Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (арк.спр.15) ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), перебуває на обліку та отримує пенсію за віком (як учасник бойових дій) з 07.04.2020 року.
Відтак, саме з 07 квітня 2020 року, тобто з моменту призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на отримання виплати допомоги по безробіттю відповідача припинилося.
Згідно з ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання про те, що оскільки факт перебування на обліку та отримання відповідачем пенсії за віком доведено позивачем; відповідач з невідомих суду причин не повідомив позивача про це самостійно, що було підставою для припинення реєстрації як безробітного, у зв'язку із чим втрачає право на допомогу по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а відтак суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підставні, а тому позов необхідно задовольнити.
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 2270,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
позов Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Київського міського центру зайнятості грошові кошти у розмірі 47 689 (сорок сім тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) гривень 99 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Київського міського центру зайнятості судовий збір у сумі 2270,00 гривень.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
позивач Київський міський центр зайнятості (місцезнаходження - м. Київ, вул. Жилянська, буд. 47-Б, код ЄДРПОУ 03491091);
відповідач ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складено 09 квітня 2021 року.
Суддя О. І. Якимець