Справа № 758/2465/21
Провадження № 2/758/6619/21
Категорія 35
(ЗАОЧНЕ)
07 квітня 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Скрипник О. Г. ,
за участю секретаря судового засідання - Дукач А. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
КП «Житло-Сервіс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 10549,49 гривень.
Посилається на те, що КП «Житло-Сервіс», як обслуговуюча організація житлового будинку та прилеглої території, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , надає власникам житлових та нежитлових приміщень житлово-комунальні послуги.
Між КП «Житло-Сервіс» та відповідачем, як власником, був укладений договір від 07.12.2017 року № б/н про утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Відповідно до умов договору позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а відповідач зобов'язується оплачувати послуги до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідач постійно користується наданими послугами згідно з договором, але сплачує за них не в повному обсязі. Таким чином, за період з листопада 2017 року по вересень 2020 року виникла заборгованість у сумі 9733,91 гривень.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року відкрите спрощене позовне провадження у справі.
ОСОБА_1 відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подала.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку. Представника позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином. Зважаючи на це та враховуючи ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд 07.04.2021 року постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що КП «Житло-Сервіс», як обслуговуюча організація житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , надає власникам житлових та нежитлових приміщень житлово-комунальні послуги, що підтверджується наказом Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), статутом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс».
Між КП «Житло-Сервіс» та відповідачем, як власником (Свідоцтво про право власності від 24.11.2015 року № НОМЕР_1 ), був укладений договір від 07.12.2017 року № б/н про утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Відповідно до умов договору позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а відповідач зобов'язується оплачувати послуги до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
З позову вбачається, що відповідач постійно користується наданими послугами згідно з договором, але не сплачує за них в повному обсязі. Таким чином, за період з листопада 2017 року по вересень 2020 року виникла заборгованість у сумі 9733,91 гривень.
Відповідачем відзив на позовну заяву до суду не подано.
Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник та члени його сім'ї зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Згідно зі ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і при будинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 власники квартир зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
У ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом безспірно встановлено, що позивачем надаються комунальні послуги відповідачу як власнику квартири АДРЕСА_1 . Фактично, на час звернення до суду з позовом, відповідач має заборгованість перед позивачем, що підтверджується наданим суду розрахунком.
Відповідно до ч. 7 ст. 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.
Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується щомісячно, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або формами, затвердженими в установленому порядку.
На підтвердження своїх доводів позивач надав суду розрахунок заборгованості.
Відповідач відзив на позовну заяву не подала, доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості не надала.
Оцінивши наданий позивачем розрахунок боргу, суд вважає, що позивач обґрунтовано нарахував зазначені суми і вважає за можливе покласти їх в основу рішення суду.
З урахуванням наведеного та вимог закону, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача заборгованість в сумі 9733,91 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком з відповідача також підлягають стягненню збитки від інфляції у сумі 481,65 грн та три проценти річних у сумі 333,93 грн за період з 01.01.2018 року по 29.02.2020 року.
У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та простроченням виконанням грошового зобов'язання з ОСОБА_1 необхідно стягнути заборгованість у розмірі 10549,49 грн, з яких: 9733,91 грн - основна сума боргу за житлово-комунальні послуги, 333,93 грн - 3% річних, 481,65 грн - інфляційні втрати.
З урахуванням задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2270,00 гривень.
Крім цього, позивач просив про стягнення компенсації витрат на правову допомогу разом з описом наданих правових послуг на суму 1500,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись зазначеними правовими нормами, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.
Керуючись статтями 256-258, 260, 261, 364, 267, 322, 526, 610, 625 ЦК України, статтями 66, 67, 156, 162, 179 ЖК України, статтями 12, 13, 14, 18, 19, 20, 24, 29, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, якою затвердженні Правила користування приміщеннями житлових будинків зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (02081, м. Київ, вул. Петропавлівська, буд. 25-Б, код ЄДРПОУ 31025659) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 10549,49 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (02081, м. Київ, вул. Петропавлівська, буд. 25-Б, код ЄДРПОУ 31025659) судові витрати у розмірі 3770,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О. Г. Скрипник