Справа № 758/982/19
Провадження № 2/758/1630/21
Категорія 35
(ЗАОЧНЕ)
06 квітня 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Скрипник О. Г. ,
за участю секретаря судового засідання - Дукач А. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна», третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Оазіс Тревел Україна», третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 19.01.2018 між нею та ТОВ «Оазіс Тревел Україна» в особі ФОП ОСОБА_2 був укладений договір про надання туристичних послуг № К524/180119-1.
Відповідно до умов договору, Туроператор зобов'язується організувати тур на 2 (двох) осіб з м. Львів до м. Монастір (Туніс) у період з 25.08.2018 по 08.09.2018, який включав в себе бронювання авіаквитків на літак, переліт, розміщення в готелі, харчування, трансфер та медичне страхування.
На виконання умов договору ОСОБА_1 оплатила вартість туру у розмірі 21500,00 грн.
Зобов'язання за умовами цього договору з оплати туристичних послуг позивачем були виконані у повному обсязі та вчасно. Проте, в порушення умов договору, Туроператор (ТОВ "Оазіс Тревел Україна") у строк, встановлений в договорі не організував наведений вище тур.
Крім цього діями відповідача позивачу була завдана моральна шкоду, яка полягає у суттєвих емоційних стражданнях, пов'язаних з невиконанням договору про надання туристичних послуг, поглиблених відсутністю будь-якої інформації щодо виконання або невиконання відповідачами своїх зобов'язань за договором, про що вони були зобов'язані завчасно повідомити. З огляду на вказане вище, позивач вважає достатнім стягнення моральної шкоди у розмірі 86830,78 грн.
Компенсацію шкоди, заподіяної невиконанням умов договору, відповідач не здійснив у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути на його користь 174161,56 грн, з яких: 21500,00 грн - кошти сплачені за Договором, 64890,00 грн - пеня за кожен день прострочення виконання зобов'язання, 178,00 грн - 3% річних, 762,78 грн - інфляційне збільшення боргу; а також 86830,78 грн - відшкодування моральної шкоди.
Позивач в судове засідання не з'явився, про місце день і час розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав, просив його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином. Зважаючи на це та враховуючи ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд 06.04.2021 року постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про місце, день і час розгляду справи повідомлена належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Судом достовірно встановлено, що 19.01.2018 між позивачем та ТОВ «Оазіс Тревел Україна» в особі ФОП ОСОБА_2 був укладений договір про надання туристичних послуг № К524/180119-1 (а.с. 104-116).
Відповідно до умов Договору Туроператор зобов'язується забезпечити надання Туристу туристичного продукту (туру), на умовах, визначених Договором а турист зобов'язується прийняти і своєчасно, в повному обсязі оплатити вартість туру згідно цього Договору.
Згідно п. 2.6.1. Договору, туроператор зобов'язався організувати тур на 2 (двох) осіб з м. Львова до м. Монастір (Туніс) у період з 25.08.2018 по 08.09.2018, що включає в себе комплекс туристичних послуг: бронювання квитків на літак; розміщення в готелі; забезпечення харчуванням; трансфер; медичне страхування.
ОСОБА_1 оплатила вартість туру у розмірі 21500,00 грн, що підтверджується копіями квитанцій (а.с. 117).
Тур не відбувся, туроператор свої зобов'язання за Договором не виконав. На дату ухвалення рішення суду, ТОВ «Оазіс Тревел Україна» не повернув кошти, сплачені за тур.
У зв'язку з порушенням договірних прав позивача, він просить суд стягнути на свою користь 174161,56 грн, з яких: 21500,00 грн - кошти сплачені за Договором, 64890,00 грн - пеня за кожен день прострочення виконання зобов'язання, 178,00 грн - 3% річних, 762,78 грн - інфляційне збільшення боргу; а також 86830,78 грн - відшкодування моральної шкоди.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про туризм».
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання.
Відповідно до ст. 611 ЦК, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про туризм», за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт).
Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про туризм» до договору на туристичне обслуговування застосовується загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 15 ст. 20 Закону України «Про туризм» якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
Статтею 1 Закону України «Про туризм» визначено, що туристичний продукт - це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).
Відповідно до ч. 3 ст. 19-1 Закону України «Про туризм», туроператор (турагент) зобов'язаний додержуватися умов надання комплексу туристичних послуг, про які був поінформований споживач до укладення договору на туристичне обслуговування, крім випадків, коли про зміну таких умов повідомлено споживача до укладення договору або якщо зміни внесено на підставі угоди, укладеної між сторонами договору.
Згідно із ч. 7 ст. 20 Закону України «Про туризм» кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв'язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі, погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків.
Відповідно до ч. 8 ст. 20 Закону України «Про туризм» туроператор (турагент) зобов'язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.
Відповідно до ч. 11 ст. 20 Закону України «Про туризм» якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов'язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України «Про туризм» туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов'язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь.
Статтею 33 Закону України «Про туризм» передбачено, що суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
У відповідності до п.п.2, 5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Відповідач жодним доказом не було спростовано, що ненадання туристичних послуг позивачеві сталось не з його вини.
Отже, за змістом вищезазначених правових норм, суд прийшов до висновку, що майнову відповідальність несе суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.
Наведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом України у постанові № 6-42цс13 від 03 липня 2013 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ч. 7 ст. 81 ЦКП України імперативно встановлює, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, суд вважає, що сплачена грошова сума за договором у розмірі 21500 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача.
Окрім того, позивач просив суд стягнути на його користь 64890 грн. 00 коп. - пеня за кожен день прострочення виконання зобов'язання, 178 грн. 00 коп. - 3% річних, 762 грн. 78 коп. - інфляційне збільшення боргу.
Оскільки відповідачем не було спростований наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, суд вважає доведеними позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 65830 грн. 78 коп.
Позивач просить суд також відшкодувати моральну шкоду, заподіяну відповідачем у зв'язку з невиконанням умов договору у розмірі 86830 грн. 78 коп.
Частина 1 статті 27 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ч. 2 вказаної норми моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 3 вказаної норми встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. (ч. 4 ст. 27 ЦК України)
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч. 5 ст. 27 ЦК України)
Статтею 280 ЦК України встановлено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
В контексті практики Європейського суду з прав людини варто зазначити, що справедливість компенсації як категорія, що застосовується й національним законодавцем, проте є не розкритою в судових прецедентах, визначається ЄСПЛ з урахуванням усіх обставин, а також особливостей справи. Суд суворо дотримується позиції, що відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як роз'яснено в п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 та від 27.02.2009), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
З урахуванням наведеного і виходячи з принципу справедливості та розумності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди підлягають частковому задоволенню і з відповідача слід стягнути на користь позивача 10000,00 гривень відшкодування моральної шкоди.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для часткового задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.
Позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживача».
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин, позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 141, 142 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1742,00 грн. у дохід держави.
Керуючись статтями 13, 14, 82, 259, 263-265, 268, 352, 354, а також п.п. 9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд -
Позов позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна», третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна» (ЄДРПОУ - 35735699) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) 87330,78 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 10000,00 грн моральної шкоди, що разом складає 97330,78 грн.
Стягнути зі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна» (ЄДРПОУ - 35735699) в дохід держави суму судового збору у розмірі 1742,00 грн.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О. Г. Скрипник