Справа №:755/10959/17
Провадження №: 2/755/148/21
"12" квітня 2021 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі: головуючого - судді САВЛУК Т.В., за участі секретаря Бурячек О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, заяву про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
08 жовтня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва (головуючий у справі - суддя Астахова О.О.) ухвалено заочне рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя:
- визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини земельної ділянки загальною площею 0, 0350 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:66:617:0004;
-визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини об'єкта незавершеного будівництва - садовий будинок, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:66:617:0004.
- визнати ОСОБА_2 право власності на Ѕ частини земельної ділянки загальною площею 0, 0350 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:66:617:0004;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ об'єкта незавершеного будівництва - садовий будинок, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:66:617:0004.
Стягнути з ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 800 грн.
05 січня 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про поновлення відповідачу ОСОБА_2 строку для подання заяви про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року.
Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року, яке ухвалене в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, - задоволено.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року, яке ухвалене в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, - скасовано.
Розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого судового засідання.
26 березня 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник відповідача - адвокат Іванова Н.С. в судовому засіданні заявила клопотання про залишення позову без розгляду, у зв'язку з повторної неявкою позивача в судове засідання.
Вивчивши матеріали цивільної справи, оцінивши наведені представником відповідача підстави для залишення позову без розгляду, суд приходить до наступного.
За змістом положень ч.3 ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Відповідно до ч. 5 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Судом встановлено, що 12 лютого 2021 року, 01 березня 2021 року , 26 березня 2021 року, 12 квітня 2021 року позивач в судове засідання не з'явилась та не надала докази, які мали підтвердити поважні причини її неявки в судові засідання, позивач не скористалась процесуальним правом подати заяву про розгляд справи за її відсутності, інших заяв (клопотань) з розгляду процесуальних питань до суду не подавала, в той же час проведення судового розгляду справи без участі позивача суперечить положенням цивільного процесуального законодавства, оскільки позивач розпоряджаючись своїми правами щодо визначення підстав та предмету спору на власний розсуд, має право відмовитися від позову, досягнути примирення, вчиняти інші процесуальні дії, а суд при здійсненні правосуддя має сприяти як всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, так і здійсненню сторонами їх прав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз п.3 частини першої ст.257 ЦПК України та положень ст.223 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання. Тобто вказує на врахування судом поважності причин неявки позивача до суду та повідомлення про причини нявки. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив причин неявки, так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, оскільки вищенаведені обставини свідчать про втрату позивачем заінтересованості у вирішенні даного спору, в той же час з урахуванням предмету спору та суб'єктивного складу сторін проведення судового розгляду справи у відсутності позивача суперечить нормам цивільного процесуального законодавства.
Як передбачено п. 4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Враховуючи викладене та керуючись 131, 223, 257, 258, 260, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, - залишити без розгляду.
Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.